LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Михайло Грушевський про релігію як форму самовизначення особи та спільноти

140
Камянский П.Е.
ЄПИСКОП ЮЛІЯН САС-КУЇЛОВСЬКИЙ НА ВЛАДИЧОМУ ПРЕСТОЛІ В СТАНІСЛАВОВІ (1891-1899):
ВИСОКА МІСІЯ СВЯЩЕНИЧОГО СЛУЖІННЯ
36. Відозва Комітету з обходу 300-літнього ювілею Берестейської Унії.-Львів: з друкарні НТШ, 1894. – 8
с.
37. Шематизм всечесного клира Єпископськой дієцезії греко-католической Станиславовской на рок...-
Львовь: Типография Ставропиг. Ин-та, 1886; Станіславів: накл. Єп.Орд. з печатни І.Данкевича, 1887–
1900.
38. Пастирський лист Єп. Ю.Сас-Куїловського з поводу 50-літньої річниці поховання Єго Величества
Наймилостивішого Цісаря Нашого Франца Йосифа І (дано 4 жовтня 1898р.). – Станісла-
вів:накл.Єп.Орд., 1898. – 3 с.
39. Пастирський лист Галицького Єпископату про 50-літній ювілей скасування кріпатства. – Львів: типо-
графія Ставропігійська, 1898. – 8 с.
40. Пастирський лист Пресв.Єпископату Австрійського до всіх вірних католиків Австрії в справі виборів
до Думи Державної (дано в січні 1896р.). – Станіславів:накл.Єп.Орд., 1896. – 8 с.
41. Чорновіл І.П. Польсько-українська угода 1890-1894рр.:генеза, перебіг подій. – Львів, 1995. – 22 с.
42. Пастирський лист Єп.Ю.Сас-Куїловського про Синод Діїцезальний, даний 5 жовтня 1897 р.–
Станіславів:накл.Єп.Орд., 1897. – 7 с.
43. Борис В.О. З історії української трудової еміграції з Галичини в Бразилію в 90-х роках
XIXст.//Укр.іст.журнал. – 1970. – №8. – С.68–71.
44. Пастирський лист Єп. Ю.Куїловського про Великий піст, даний 20 січня 1894 р. – Станіславів: з печа-
тні І. Данкевича, 1894. – 5 с.
45. Пастирський лист Єп. Ю.Куїловського до вірних і духовенства єпархії від 25 червня 1899 р.–
Станіславів: накл.Єп.Орд., 1899. – 3 с.
46. Мудрий С.о. Нарис історії Церкви в Україні.-Рим-Львів, 1995. – 404 с.
47. Федорів Ю. О.д-р. Історія церкви в Україні. – Торонто, 1967. – 362 с.
48. Документи розповідають (Про антинародну діяльність уніатської церкви на Прикарпатті і Закарпатті,
про боротьбу народних мас проти гніту католицької церкви)/ наук. ред. і передмова канд.. іст. наук
Ю.Ю. Сливки]. – Ужгород: Карпати, 1971. – 189 с.

Кондратик
Л.
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ ПРО РЕЛІГІЮ ЯК ФОРМУ САМОВИЗНАЧЕННЯ
ОСОБИ ТА СПІЛЬНОТИ

Проблема, означена у заголовку статті, стосується розуміння видатним українським вченим і мисли-
телем сутності такого феномену духовного і соціального життя, як релігія. Вирішення її, щонайперше,
пов’язане із завданнями відтворення цілісної історії вітчизняного релігієзнавства, а отже, й з потребами
вироблення її концептуальних засад. Крім того, включення доробку М.Грушевського у науковий обіг зба-
гатить сучасний релігієзнавчий пошук раніше незатребуваними ідеями й положеннями і може дати по-
штовх для нових здобутків.
На сьогодні у науковій літературі є розвідки, у яких звертається увага на оцінку істориком окремих
релігійних течій в історії України, на його бачення соціальних та культурних впливів релігії, а також по-
рушується проблема релігійності вченого та його ставлення до різних конфесій [Див.найважливіші з них:
1; 12; 14]. Однак відсутні дослідження, які б ставили своїм завданням відтворення грушевськівського ба-
чення сутності релігії, що ґрунтувалися б не на окремих працях вченого, а на його науковому спадку в ці-
лому.
Мета запропонованої статті вбачається в тому, аби на основі аналізу творчої спадщини
М.Грушевського з’ясувати його розуміння сутнісних і специфічних ознак релігії. То ж перейдемо до ви-
кладу основних положень.
Вчений у своїх працях для означення феномена релігії уживає такі поняття, як “релігійний світогляд”,
“поганський світогляд”, “тотемістичний світогляд” [2, с. 315-337; 9, с. 125-145]. Як бачимо, уже у цих під-
ходах міститься розуміння релігії як способу самовизначення людини та спільноти у світі. А тому попере-
дньо припускаємо, що релігію український вчений трактував, перш за все, як явище світогляду. Релігія,
вважав дослідник, це – “система обрядів і відправ і той світогляд, що лежить в її основі” [4, с. 227]. Таку ж
думку М.Грушевський висловлює і в іншій роботі, де вказує, що система обрядів і відправ випливає з ре-
лігійного світогляду спільноти [6, с.19].
Як М.Грушевський тлумачить релігійний світогляд? Специфічною ознакою релігії, на його думку, є
віра в надприродне. Такий висновок ґрунтується уже на тому, що інтерпретацію будь-яких релігійних ві-
рувань дослідник завжди розпочинав з характеристики духів, ідолів, богів тощо і зараховував їх до катего-
рії надприродного. В працях М. Грушевського є й більш прямі вказівки на надприродне як домінуючу ха-
рактеристику релігії. Так, оцінюючи звістку Прокопія про релігійні погляди слов’ян, він зауважує, що в
ній можна зазначити два головні моменти їхньої релігії: “єдиний бог, єдиний владика світа, з котрим без-
посередньо зв’язуються різні метеоричні явища ... і разом – численні дрібніші божества та взагалі надпри-
родні істоти ... з другорядним значінням” [2, с. 317].
Якими ознаками наділяється “надприродне”, поняття якого виникає на тій стадії культурного розвит-
ку суспільства, де вже усвідомилася різниця між природним і надприродним [4, с. 333]. Останнє у свідо-
мості соціальної спільноти, перш за все, є тим, що перебуває поза і над природою і здатне впливати на
природні явища. Так, характеризуючи надзвичайні властивості волхвів, відьом і відьмаків, дослідник звер-
тає увагу на те, що вони, в уявленні загалу, “знають магічні тайни і вміють впливати на природні явища,
знають надприродне” [2, с. 324].
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
141

Надприродне постає і як надлюдське, тобто наділене властивостями бути над людиною, визначати її
життя. В цьому плані показовою є заувага вченого про те, що в слов’янськім світогляді, окрім головних
богів, існували нижчі божества, надлюдські істоти [2, с. 324]. В іншій праці історик звертає увагу на те,
що, згідно з віруваннями стародавніх китайців, духи впливають на життя людей [11, с. 80].
Свідченням того, що в концепції вченого саме віра в надприродне постає тією ознакою, яка ідентифі-
кує духовні явища або дії з релігійним феноменом і релігійними діями, є і його аргумент щодо віднесення
магії до релігійних явищ. Адже деякі дослідники, ґрунтуючись на тому, що головна ідея магії – не