LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Михайло Грушевський про релігію як форму самовизначення особи та спільноти

ідея
служіння силам, які правлять навколишнім світом, як це має місце на вищих стадіях еволюції релігії, а
ідея повеління, керування тими силами з метою власного благополуччя, вбачали у магії явище передрелі-
гійного світогляду. М.Грушевський, дотримуючись погляду, що релігія є способом ставлення особи до на-
вколишнього світу, до сил, які ним керують, до соціального середовища і “до поколінь одшедших”, зазна-
чає з приводу вищенаведених міркувань: “Я не бачу для того підстави, вважаючи, що розуміння релігії як
того, чим людина регулює свої відносини до всього не я, що поза нею, включає в себе і такий момент сві-
тогляду” [4, с. 228].
Більше того. Дослідник спеціально займався питанням виникнення уявлення про надприродне в умо-
вах родоплемінного ладу, що свідчить про прагнення вченого провести “демаркаційну лінію” між релігією
та іншими формами духовного освоєння дійсності. Так учений звертає увагу на те, що слабка окреміш-
ність тогочасного індивіда сприяє тому, що між своїм родом й іншими родами живої і неживої природи,
“людина приймає існування не помітних людським зовнішнім чуттям, отже містичних, надприродних на
нинішній погляд, але вповні реальних на переконання тодішньої людини зв’язків залежності і обопільного
впливу” [4, с. 68].
Отже, в релігієзнавчому спадку М.Грушевського поняття надприродного вживається для позначення
такого стану свідомості соціального суб’єкта, для якого характерним є визнання існування сил, що пере-
бувають поза природою і людиною й здатні впливати на природні явища і життя людей.
Однак з’ясування особливостей витлумачення вченим специфічної ознаки релігійного світогляду не
знімає питання розуміння ним сутнісних ознак релігії. Визначення предметного поля релігії таким, яким
воно постає у працях М.Грушевського, можливе, зокрема, через звернення до проведеного ним порівняль-
ного аналізу передхристиянського світогляду української суспільності і християнської релігії. Застосуван-
ня такого прийому доцільне з декількох міркувань. По-перше, український історик вважав світові релігії
вищими в порівнянні з попередніми. По-друге, серед світових релігій він виділяв християнство, оскільки,
на його думку, з моральним, суспільним і культурним значенням цієї релігії в історії цивілізації не можуть
рівнятися ні буддизм, ні іслам [8, с. 141].
Зі сказаного ми припускаємо, що і на суть релігії М.Грушевський дивився, передовсім, крізь призму
духовного досвіду християнства, а порівнюючи його з попередніми релігіями, він виокремлював ті ознаки,
які на його думку, є сутнісними для релігії як такої. Однак немає підстав вважати, що таке тлумачення ре-
лігії носить своєрідний “християнствоцентричний” характер, оскільки при її з’ясуванні він брав до уваги й
досвід інших світових релігій.
Характеризуючи зміни, привнесені християнством в українське життя, М. Грушевський пише: “... як
головну зміну в релігійнім світогляді принесену християнством взагалі (не тільки самою офіційною церк-
вою!) я піднесу поняття моральної відповідальності, так би сказати – морального білянсу людського жит-
тя, посмертної кари або заслуги відповідно до моральної суми його, яке стало на місці старого погляду, що
посмертне життя являється простим продовженням сьогосвітнього, у всім йому аналогічним. Ідея посмер-
тного воздаяння, – продовжує історик, – взагалі здобула цілий переворот в психіці тодішніх людей, напов-
нивши їх уяву, а за тим і творчість масою нових образів і мотивів. Але я тут підношу саму ідею моральної
оцінки людського життя, що не тратить свого значіння з матеріальним його закінченням” [6, с. 41–42].
Відмінними від язичницького світогляду були також “поняття очищення й залагодження заподіяного
лиха через покуту”, “ідея універсальності людства, зв’язана із згаданим поняттям моральної оцінки люд-
ської діяльності” [6, с. 41–42]. Новим у порівнянні з поганством були християнські уявлення про відноси-
ни між чоловіком і дружиною, між різними соціальними верствами тощо.
Отже, в розумінні М.Грушевського, основними проблемами релігії є: відношення людини до життя
(смисл і оцінка свого життя, моральна відповідальність за життя, гріх і спокута); оцінка людиною смерті
(сутність смерті, ідея посмертної відплати); ставлення людини, соціальної спільноти до інших людей і спі-
льнот (проповідь релігійної винятковості, милосердя-немилосердність, любов, гуманність); розуміння лю-
диною людини і світу (аскетизм, солідарність). Ці проблеми М.Грушевський часто називав моральними.
За своїм змістом вони є смисложиттєвими, оскільки торкаються найважливіших граней сенсу людського
існування. Іншими словами, йдеться про ті проблеми, які кожна людина неминуче мусить вирішувати, аби
виправдати своє буття у світі. Саме тому, як вважав учений, релігія є для кожної людини справою най-
більш делікатною, “постає способом її заспокоєння в питаннях совісті” [7, с. 145].
Окреслені проблеми, на нашу думку, є мінімумом тих ознак релігії, якими користувався у своїй твор-
чості М.Грушевський при з’ясуванні сутності та описанні її функціональної природи.
Це припущення підтверджують й інші аргументи. Зокрема, відмінність релігій видатний історіософ
вбачав у своєрідності трактування ними смисло- і життєзначущих проблем. Так, вивчаючи історію індій-
ських арійців, дослідник звертає увагу на те, що вся їх духовна робота була спрямована на релігію і філо-
софію, на осягнення одвічних таємниць існування. Аналізуючи ж ідейний бік буддизму, М.Грушевський
підкреслює, що він “опирається на брахманських поглядах на життя як на страждання і доводить їх до
крайніх виводів” [11, с. 142].
З вищесказаного можна зробити такий висновок: у науковій спадщині М.Грушевського релігія постає
способом усвідомлення й вирішення соціальним суб’єктом тих проблем, які становлять для нього смисл і
мету буття, визначають його ставлення до світу. Відтак релігія і постає як форма самовизначення соціаль-
142
КондратикЛ.
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ ПРО РЕЛІГІЮ ЯК ФОРМУ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИ ТА СПІЛЬНОТИ

ного суб’єкта, специфічною ознакою якої, як вже зазначалося, є віра в надприродне. Тут необхідно зроби-
ти певні уточнення.
Коли учений досліджує конкретну форму релігії, а йдеться насамперед про його студії у сфері істори-
чної соціології, то