LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Михайло Грушевський про релігію як форму самовизначення особи та спільноти

спускається в сферу
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
143

практичних моральних поучень, доволі плутаних і банальних в котрих ніякого морального ступенування
доглянути не можна” [5, с. 141].
Ця заувага має методологічний характер. Вона не тільки виявляє розуміння вченим визначальної ідеї
релігії, а й акцентує на тому, що самовизначення повинне бути високоморальним, гуманістичним. Звідси
також випливає, що основну функцію релігії М.Грушевський вбачав у її здатності бути фактором саме гу-
маністичного самовизначення особи в світі, чинником активної життєтворчості.
Якщо до теми нашого дослідження припасувати положення Е.Фромма про авторитарні й гуманістичні
релігії, а також його думку, що названі елементи зустрічаються в різних релігіях [15, с. 166–185], то мо-
жемо висновувати, що в основі грушевськівського образу релігії лежить етичне ядро великих релігій.
Особливий предмет наукових зацікавлень М.Грушевського – проблема соціальності релігії, тобто від-
найдення таких її якостей, здійснення яких сприятиме позитивній солідарності людей. І вчений приходить
до висновку, що релігія як соціальне явище є осереддям любові, гуманності, моральності.
Таке твердження є цілком логічним у концепції вченого, якщо взяти до уваги його роздуми про сут-
ність релігії. Уже наголошувалося, що на неї він дивився, передовсім, крізь призму світових релігій. Так-
от, одну з найвеличніших ознак християнства він вбачав в ідеї універсальності людства, пов’язаної з по-
няттям моральної оцінки людської діяльності. “В родовім життю об’єктом якого не будь морального від-
ношення, – читаємо у дослідника, – вважається тільки член свого роду або роду з ним зв’язаного якимсь
спеціальним зв’язком. Поняттю ж морального обов’язку до кожної людини без ріжниці походження було
великим дарунком християнства, і хоч релігійна виключність ... дуже його затісняла і викривляла, та все
таки дещо лишалося з нього” [6, с. 42]. Високо цінував учений і буддизм, який своїм вченням звертався не
до обраних, а до всіх людей, долаючи етнічні, соціальні й інші відмінності.
У світлі сказаного слушною буде думка, що у концепції вченого, релігія - спосіб представлення, ре-
презентації людства в людині, осягнення нею своєї родової сутності, а отже, і найважливіший чинник со-
лідарності людей. А оскільки М.Грушевський як учений-гуманіст мислив історичний розвиток як висхідну
гуманістичного поступу, як своєрідний “похід людства до щастя і правди” [10, с. 58] то й становлення
людства у нього постає по суті як здобування людяності. Не випадково ж у вченого зустрічається таке по-
яснення терміну “універсальність людства”: “так як говориться, що всі люде собі браття” [6, с. 189]. Цим й
зумовлюється проблема моральної відповідальності людини за своє життя, визначаються шляхи єднання
людини з іншими людьми – любов, гуманність, правда, милосердя.
Вищенаведене дає підстави твердити, що специфічність релігії М.Грушевським вбачається у такому
життє- і світосприйнятті, яке ґрунтується на вірі в надприродне, тоді коли виявом її сутності є такі світо-
глядно-моральні якості, як любов, гуманність, солідарність, які у якості Вищих Цінностей зорієнтовують
соціального суб’єкта у його індивідуальному та суспільному бутті. Ось чому дослідника і не захоплює ві-
росповідний, догматичний, обрядовий аспекти релігії.
За М.Грушевським, релігія, сутність якої вбачається у світоглядно-моральній зорієнтованості, є соціа-
льним явищем. На формування такого підходу вплинула західна філософсько-соціологічна думка, особли-
во ж ідеї Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, К.Маркса. Твердження про релігію як соціальне явище передусім
означає, що її як соціальний факт необхідно пояснювати соціальними ж фактами, що у своєму функціону-
ванні вона залежить від панування в суспільному житті тенденції інтеграції чи диференціації та постає як
надбудова життя [9, с. 86]. Соціальність релігії виявляється і у виконуваних функціях, особливо ж у її зда-
тності бути фактором солідарності людей.
Отже, в концепції М.Грушевського сутність релігії полягає у її здатності бути чинником самовизна-
чення соціального суб’єкта на принципах любові, гуманізму, милосердя, відповідальності за своє земне
життя, що уможливлює входження в світ трансцендентних Вищих Смислів, Цінностей, Ідеалів та позити-
вну солідарність суспільності.
Наступний крок у дослідженні порушеної тут проблеми – порівняльний аналіз грушевськівського під-
ходу з концепціями тогочасних українських і зарубіжних вчених.

Джерела та література

1. Гирич І., Ульяновський В. Релігія та церква в житті й творчості Михайла Грушевського // Грушевсь-
кий М.С. Духовна Україна. Зб. тв. – К., 1994. – С. 521–544.
2. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознав-
ства ім.М.С.Грушевського та ін.– К.: Наук. думка, 1991.– Т.1: До початку ХІ віка.– 648 с.
3. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознав-
ства ім.М.С.Грушевського та ін.– К.: Наук. думка, 1995. – Т.6: Жітє економічне, культурне, національне
ХIV-XVI віків. – 680 с.
4. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В.Яременко. – К.: Либідь,
1993. – Т.1. – 391 с.
5. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В.Яременко. – К.: Либідь,
1994. – Т.4, кн. 2: Усна творчість пізніх княжих і переходових віків XIII-XVII. – 319 с.
6. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: Освіта, 1992. – 192 с.
7. Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в ХVІ-ХVІІ віці // Духовна Україна: Зб. тв. –
К., 1994. – С. 136-255.
8. Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. В 6 ч.– К.:Українознавство, 1996. – Ч.1.– 228 с.
9. Грушевський М. Початки громадянства (Генетична соціологія) / Укр. соціол. інст-т. – Відень, 1921. –
330 с.
10. Грушевський М. Історія й її соціяльно-виховуюче значення // Грушевський М. На порозі нової України.
Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 55-70.
144
КондратикЛ.
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ ПРО РЕЛІГІЮ ЯК ФОРМУ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИ ТА СПІЛЬНОТИ

11. Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. – К.: Б.в., 1917. – Ч.І. – 180 с.
12.