LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід в контексті осягнення моралі як духовного феномена

13


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА








ПОДОЛЯН Галина Петрівна






УДК 13:17.02






МІСТИЧНИЙ ДОСВІД В КОНТЕКСТІ

ОСЯГНЕННЯ МОРАЛІ ЯК ДУХОВНОГО ФЕНОМЕНА










09.00.07 – етика







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук










КИЇВ - 2004


Дисертацією є рукопис.



Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики і культурології філософського факультету.



Науковий керівниккандидат філософських наук, доцент

Шинкаренко Олена Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етики, естетики і культурології.



Офіційні опоненти:доктор філософських наук, професор,

Ларіонова Вікторія Костянтинівна,

завідувач кафедри філософії Прикарпатського університету ім. В.С.Стефаника;


кандидат філософських наук, доцент, Рик Сергій Миколайович,

проректор з наукової роботи Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди.




Провідна установаЦентр гуманітарної освіти НАН України.




Захист відбудеться 29 квітня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 327.




З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.





Автореферат розісланий " 27 " березня 2004 року.







Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Живоглядова І.В.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність та доцільність дослідження. Стан сучасного етико-філософського дискурсу характеризується якісними змінами, спричиненими процесами трансформації загальнонаукового, філософського знання. Криза раціональності, виявлена в науці та філософії, призвела до пошуку можливостей "розширення раціональності" шляхом залучення досвіду інших форм духовності в науковому аналізі, особливо, у таких складних галузях пізнання, як соціальні та гуманітарні науки. Подібні переорієнтації мають місце і в етиці. Розвідки більшості її дослідників у ХХ ст. відзначені спробами подолати негативні тенденції попередньої етико-теоретичної традиції переглядом статусу раціонального, його значимості та дієвості щодо пізнання моралі. У контексті таких шукань евристично плідним видається звернення до порівняльного аналізу моралі й містичної духовної традиції як форм духовно-практичного освоєння світу. Будучи суттєвими складовими багатомірного континууму людської духовності в культурному бутті, кожна у своїй мірі виявляє власні культуротворчі функції, впливаючи у свій спосіб на сенс, ціннісну визначеність, нормативну оформленість людського існування в реаліях культури. Викликає теоретичний інтерес розгляд моральнісного потенціалу духовно-містичного досвіду у практиках самовдосконалення людини в різних культурах, що бачиться плідним компаративістським внеском у намаганнях більш повного й адекватного сучасним реаліям етико-філософського розуміння моралі.

Звернення до наукового аналізу даної проблематики обумовлюється зокрема тим, що містицизм протягом останніх десятиліть став однією із найскладніших та інтригуючих тем сучасності, яка піднімається у сфері художньої творчості, в процесах реактуалізації та модернізації релігійних традицій та практик, в наукових та, нажаль, квазінаукових розвідках таїн людського буття та пізнання. Осмислення й інтерпретація цього суперечливого феномена здобувають найрізноманітніших, часто прямо протилежних самій його сутності, варіацій. Ускладнюють ситуацію і поширення містифікацій, які спровоковані не завжди доречним перенесенням або втіленням містичного досвіду з одного культурного середовища в інше, популяризацією екстремальних психотехнік, нетрадиційних безпосередніх осягнень як альтернатив об'єктивного пізнання з усіма негативними наслідками професійної некомпетентності їх пропагандистів.

Проте, містична традиція – це значна частина духовної спадщини людства. Наявність її елементів у тій чи іншій мірі можна прослідкувати в усіх високорозвинутих культурах. У всі часи вона репрезентована певним чином у багатьох формах традиційної і нетрадиційної релігійності, в релігійно-філософських шуканнях, особливо в культурних традиціях Сходу. В сучасних міжкультурних контактах та тенденціях мультикультуралізму загострюється потреба неупередженого наукового аналізу цього універсально поширеного явища, розгляду його різноманітних форм, їх культурно-історичної специфіки. Проблематичність самого феномена, його розуміння та інтерпретації вимагає, особливо з огляду на домінантну роль раціоналізму в європейській культурі, насамперед, дослідження основоположних засад, особливостей, своєрідного місця й ролі в культурі, можливостей і меж застосування його здобутків поряд з іншими формами духовності у саморозвитку суспільства і особи. Врешті-решт, назріла потреба суто наукової оцінки як позитивних, так і негативних рис містицизму через призму розуміння його як однієї з форм духовно-практичного осягнення світу, як культурного артефакта.

Такий аналіз має слугувати доповненням існуючим теоретичним уявленням про природу моралі тими формами досвіду, що не були раніше актуалізованими раціоналістичною методологією, але мали місце в практиці людської життєдіяльності в різних культурах, складаючи з наявними в них компонентами безпосереднього світосприйняття, цілісність морального відношення людини.

Теоретичне вивчення як моралі, так і містичного досвіду має свої усталені традиції, що склалися в західній і східній культурах. Відслідковування основоположних засад містичного типу споглядання проводилось здавна і в різні культурні часи.