LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід в контексті осягнення моралі як духовного феномена

специфіку містичного досвіду в духовно-містичній традиції та науково-філософських підходах), спеціальні методи компаративістики (сприяв з'ясуванню особливостей містичного досвіду в різних релігійно-філософських традиціях східної та західної культур), герменевтики (дозволив виявити основні тенденції змін в інтерпретації морального феномена в етичних доктринах ХІХ – ХХ ст. та сучасному етико-філософському дискурсі), феноменологічного аналізу (ствердження онтологічного статусу в етиці проблеми використання евристичності містичного досвіду для розуміння моралі).

Важливу роль в осмисленні тенденцій означених процесів відіграло використання переваг міждисциплінарного підходу, який сприяв використанню відповідних здобутків релігієзнавства, культурології, філософії, філософії науки стосовно проблеми з'ясування можливих перспектив використання продуктивного потенціалу містичного досвіду в етиці та форм його критичного аналізу.

Ціннісний (аксіологічний) підхід допоміг виявленню значимості ціннісних аспектів у структурі містичного досвіду.

Системний підхід дав змогу розглядати містицизм як культурний артефакт, що постає як один з компонентів багатомірної сфери духовності.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше через аналіз співвідношення духовно-містичного досвіду та моралі як форм людської духовності у культурно-історичному становленні особи виявлено продуктивний потенціал цього досвіду щодо висвітлення специфіки цілісності морального ставлення, який сприятиме розширенню предметного поля та поглибленню теоретичного розуміння морального феномена в сучасних етичних дослідженнях.

Результати дисертаційного дослідження виражені в наступних положеннях:

- обґрунтовано, що розгляд моралі як духовного феномена виявляє притаманну їй цілісність внутрішньої єдності безпосередніх емоційно-чуттєвих, раціонально-теоретичних та життєво-практичних елементів, яка характеризує мораль в комплексності континууму людської духовності, визначаючи її співвідносність з іншими структурами духовної сфери, зокрема, з містичним досвідом;

- доведено, що традиційний для класичної раціоналістичної етики наголос на дихотомії суб'єкт-об'єктного розгляду моралі, де в аналітиці розривається цілісність морального відношення людини й абсолютизується лише раціональне начало, сприяє обмеженому розумінню цього складного духовного феномена, що знижує соціальну продуктивність етики як практичної філософії;

- аргументовано, що звернення до практик морального самовдосконалення у духовно-містичному досвіді різних культур виявило інваріантність морального змісту формування людини, дало можливість прослідкувати закономірні риси духовно-практичної природи моралі як такої;

- проаналізовано, що феномен духовно-містичного досвіду в системі релігійно-філософського містицизму, репрезентований традиціями брахманізму, буддизму, індуїзму, дзен-буддизму, християнства, суфізму, виявляє таку специфіку безпосереднього світоосягнення як цілісного переживання єдності людини та світу, яка підсилює значимість моралі в гармонізації людського існування та стає вихідною умовою самовдосконалення людини;

- виявлено, що визначальні тенденції змін інтерпретації моралі в сучасному посткласичному етичному пізнанні у своєму відході від лише раціонально обґрунтованої моралі до вияву різноманіття морального досвіду у повноті емоційно-чуттєвих, символічно-образних форм переживання людського буття у світі актуалізують потребу використання в етичному аналізі продуктивних здобутків духовно-містичного досвіду в осягненні та оволодінні мораллю як важливою складовою людської духовності;

- пропонується в результаті проробленого аналізу вбачати можливість ставити проблему евристичності містичного досвіду для розширення пошукового потенціалу етики в силу наявності в ньому таких визнаних сучасною наукою конструктивних рис, як цілісність світосприйняття, гармонійність світовідношення, оптимістичність життєрозуміння та ін., що виявилися суттєвими для морального феномена і в етичній традиції (наприклад, "філософія серця"), але не були активно задіяні раціоналістичною методологією з витікаючими звідси хибними наслідками для практичної дієвості моральних настанов.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в постановці проблеми можливого використання здобутків духовно-містичної традиції (морального аспекту) для описання морального феномена в умовах становлення сучасної етико-теоретичної парадигми.

Практична значимість дисертації виявляється в певному проясненні (силами етичного аналізу) місця містичного досвіду в культурно-історичному розвитку людства, його можливостей і меж у сфері духовного самостановлення людини, релевантності його здобутків сучасним потребам етико-філософського дискурсу.

Виходячи з практичної значущості досягнутих результатів в дисертаційному дослідженні, їх можна використовувати як доповнюючу, альтернативну щодо традиційної раціоналістичної етики основу для розширення дослідницького поля в етичних розвідках, для викладання нормативних курсів, спецкурсів, факультативних занять з етики, історії й сучасних тенденцій етичних розробок.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюдненні автором у доповідях та повідомленнях на конференції "Дні науки 1998" філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції "Християнство і культура" (Полтава, 2000), ХІ Міжнародній конференції "Історія релігій в Україні" (Львів, 2001).

Матеріали дисертації обговорювалися на науково-практичному семінарі для аспірантів філософського факультету, засіданнях кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони використовуються дисертантом у навчальному процесі при викладанні курсів етики, історії світової культури у зазначеному закладі освіти.

Основні ідеї та результати дослідження висвітлено в 8 публікаціях.

Структура дисертації обумовлена специфікою предмета аналізу та логікою розкриття теми дослідження, а також окресленою метою й основними завданнями дисертаційної роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (296 найменувань). Обсяг основного тексту становить 163 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність обраної для дослідження теми, визначається головна мета й завдання, що випливають з поставленої мети, розкривається наукова новизна отриманих результатів та їх практична значущість, вказуються форми апробації та