LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід в контексті осягнення моралі як духовного феномена

цінностей, розкриття потенційно можливих висот моральності на цьому шляху.

Другий розділ - "Евристичний потенціал духовно-містичного досвіду в сучасних етичних дослідженнях" складається з трьох підрозділів. Він присвячений аналізу основних тенденцій перегляду класичної етики в контексті сучасних методологічних трансформацій науково-теоретичного знання і відповідних цьому можливостей евристичного використання досвіду містицизму як альтернативного способу світорозуміння. Характеризуються засади містицизму як духовної традиції в культурній реальності, як об'єкта вивчення "філософії релігії" та предмета розгляду в сучасних науково-філософських та етичних концепціях.

Перший підрозділ "Посткласичні зміни етичної інтерпретації моралі в сучасних науково-філософських трансформаціях" описує проблемні горизонти пошуків альтернативних, щодо раціоналістичної традиції, форм в етико-філософських підходах до осмислення моральної проблематики. Спростування крайніх позитивістських варіантів раціоналізму Модерності в посткласичну добу змінило розуміння його як єдиноістинної парадигми на розгляд як належного до багатомірного світу духовності, буття якого визначається і задається плюралістичною наявністю в ньому різних форм духовного досвіду. Критичне переосмислення здобутків раціоналістичного типу етичного пізнання стало причиною уваги до інших, неактуалізованих в ньому, важливих елементів людського моральнісного осягнення світу, духовної культури. Їх моральні засади значимі не тільки в процедурах осмислення та моральної оцінки вчинку, діяльності, а виявляються і в поліваріантному спектрі взаємодії емоційно-вольових (в А.Шопенгауера), безпосередніх, недогматизованих, життєво-практичних (у Ф.Ніцше), релігійно-моральнісних та екзистенційно-буттєвих начал (у С.К'єркегора) моральної свідомості й поведінки людини. Увага й намагання відновити їх важливість для розуміння моралі і збагачення раціоналістичної етики новими евристичними підходами до осмислення морального феномена – основна заслуга названих представників етико-філософської думки ХІХ – початку ХХ ст.

Тенденції проблемного розгляду раціоналізму були продовжені і в творчості екзистенціалістів. Позиція останніх визначена новизною підходу до філософсько-етичної сфери: на фоні домінуючих ессенціалістських доктрин з'являється визнання значимості існування (екзистенції) як основоположної засади особистісного розвитку людини, її вдосконалення, духовно-творчих пошуків і діяльності. Сама людина усвідомлюється як свободна істота, невизначена й необмежена ніякими традиціями, догматами й ін. Поява в її світоглядних, ціннісних орієнтаціях нових універсалій, що здобувають морально-філософського звучання – "розуміння", "комунікація", "поетичне освоєння світу", екзистенціалів – "страх", "самотність", "тривога", "відповідальність" свідчить про інтенсивні пошуки нових морально-духовних основ пояснення світу у відповідності із змінами наукової картини, соціально-культурного й духовного аспектів буття людини в світі.

У підсумку вказується на стимулюючий характер подібних змін, які спричинили появу багатьох філософсько-етичних доктрин, зорієнтованих на усвідомлення "кризи етики" й віднаходження нових підходів до її подолання на основі створення нових дослідницьких горизонтів, "розширення меж раціональності", виправдання її цінності та звернення до мультиверсійного континууму духовності.

У другому підрозділі "Духовно-містичний досвід як культурний артефакт та об'єкт теоретичного аналізу в контексті становлення "нової раціональності" досліджується феномен містичного досвіду в культурі як основа містичної практики, елемент релігійного світобачення, об'єкт науково-філософських інтерпретацій.

На базі існуючих культурологічних, філософських та релігієзнавчих досліджень духовно-містичної традиції доводиться, що містичний досвід як культурний феномен є універсальним за характером поширення. Виступаючи своєрідним утворенням в духовній культурі людства, він виявляється в різних культурних середовищах по-різному: на Сході – це домінуючий світогляд, який впливає на всі сфери духовного життя і корелює з ними. На Заході прослідковуються певні "хвилі" зацікавлення й впливу містичних ідей та спаду такого інтересу. Але це не зменшує цінності й значимості даної традиції в культурі людства, лише вказує на доречність її наукового аналізу з точки зору незацікавленого об'єктивного вивчення.

Розглядається концептуалізація поняття "містичний досвід", вироблення означення та виявлення його основоположних рис, структури. Науково-філософські підходи до аналізу містицизму репрезентовані доктринами Р.С.Зенера, К.Келлера, Р.Отто, Фр.Стаала, В.Степса. Ці дослідження на відповідному науковому рівні виявляють певні риси, характерні ознаки, етапи, причини, види містичного досвіду.

На конкретних прикладах відомих містичних традицій засвідчується універсальна наявність в кожній певної системи моральної нормативності й методик самовдосконалення, що містить набір універсальних для людської духовної культури моральних цінностей і вимог. Але загальнозначуща природа останніх, втілюючись в певних культурно-історичних умовах, здобуває відповідного їм відтінку звучання. Оскільки саме в рамках культури народжуються феномени, то вона і задає той чи інший "проект буття".

Виходячи з цього, робиться висновок, що містичний досвід, розглянутий в якості культурного артефакта та як об'єкт теоретичного аналізу, є евристично плідним у науковому розгляді. По-особливому актуалізують такий підхід сучасні тенденції "розширення меж раціональності" та віднаходження в духовно-містичному досвіді продуктивного потенціалу, який варто розглядати й використовувати як важливу частину духовної спадщини людства.

Третій підрозділ "Проблеми продуктивності духовно-містичного досвіду для сучасних досліджень морального феномена" присвячений розгляду можливостей використання здобутків і цінностей містичного досвіду для розуміння морального феномена в сучасних етичних дослідженнях. Містичний досвід – складний, неоднозначний феномен, що не може бути прямо застосованим у теоретично-дослідницькому полі. На це наголошується в роботах Б.Рассела, П.С.Гуревича, які піддають сумніву претензії містицизму впливати й визначати засади інших форм духовності, заперечуючи його всезагальність.

З другого боку, дослідники некласичної фізики ХХ ст. Д.Бомм, В.Гейзенберг, Ф.Капра на основі здобутків фізичних теорій сучасності стверджують наявність певного паралелізму і, навіть, гармонії між фізичними концепціями й містичною традицією. Спільною в них виявляється здатність показувати різні типи знання як корелятивні, доповняльні в єдиному комплексі духовної культури. Ідея оптимістичної