LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід як антропологічний модус

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. КАРАЗІНА







ТЕЛІЖЕНКО Людмила Вікторівна



УДК 141.33 : 572




МІСТИЧНИЙ ДОСВІД ЯК АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МОДУС




09. 00. 04 – філософська антропологія,

філософія культури




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук







Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України


Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Шкода Володимир Васильович,

Харківський національний університет

ім. В. Н. Каразіна, професор кафедри

теорії культури і філософії науки


Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор

Кізіма Володимир Вікторович,

Центр гуманітарної освіти НАН України,

професор кафедри філософії науки та

культурології;


кандидат філософських наук, доцент

Прилуцька Алла Євгеніївна,

Національний аерокосмічний університет

ім. М.Є. Жуковського "ХАІ", завідувач

кафедри українознавства


Провідна установа: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України,

відділ філософської антропології, м. Київ


Захист відбудеться "21" квітня 2004 р. о 15-15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 при Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. IV-65


З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 18" березня 2004 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бортник Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Містичний досвід як унікальне антропологічне явище був відомий усім народам і цивілізаціям. У періоди історичних криз, коли відбувалася переоцінка цінностей і змінювалися соціальні орієнтири, містичний досвід викликав підвищений інтерес і набував масового характеру. Сучасна глобальна криза не є винятком, однією з ознак якої також є звернення до ірраціонального та містичного в усьому, що торкається людини. Відродження релігійних традицій, посилення інтересу до містичних практик, перевидання містико-богословських праць та популяризація літератури про надзвичайні можливості людини чи способи їх виявлення є свідченням тих процесів, що виражають ставлення сучасників до містичних ідей і потребу в них сьогодні. Але багато хто в містичному досвіді, позбавленому очевидно виражених причинно-наслідкових зв'язків, вбачає деструктивний вплив на людську особистість, яка намагається знайти духовні шляхи свого подальшого розвитку і звертається до містичних практик, окультних феноменів тощо. Така ситуація в сучасній культурі представляє серйозну проблему й актуалізує необхідність філософського осмислення містичного досвіду як антропологічного модусу.

Проте дослідження містичного досвіду як специфічної властивості людини, що виявляється лише в її певному стані, пов'язане зі значними труднощами, зумовленими: а) високою феноменальністю даного виду антропологічного досвіду, його змістовною різноманітністю й поширеністю в культурному просторі, що позбавляє змоги охопити в роботі всі історично відомі форми його прояву; б) традиційним закріпленням лише за релігійною сферою життєдіяльності людини; в) винесенням класичною наукою містики, а тим більше містичного досвіду, як ненаукового за межі свого пізнання; г) відсутністю в класичній філософії твердої бази чи основоположної концепції, визначаючої його сутність та межі; д) відсутністю єдності в поглядах щодо містичного досвіду як серед філософів, так і теологів. Що стосується перших, то це повне протиріччя від визнання містичного досвіду як "стану, в якому відбувається вихід на антропологічну межу" (С.С. Хоружий), до його визначення як "стан релігійної одержимості" та "релігійний фанатизм" (Ю.Г. Волков, В.С. Полікарпов). Щодо релігій, то розуміння сутності містичного досвіду є, зокрема, тією проблемою, навколо якої постійно ведуться суперечки між богословами як різних релігій, так і в них самих.

Враховуючи зазначене, для нового осмислення містичного досвіду як антропологічного модусу в сучасному вітчизняному філософському дискурсі правомірно звернутися саме до релігійного контексту, яким в дисертації є духовна практика ісихазму як християнська містична традиція, що розвивається протягом майже двох тисячоліть.

Філософсько-антропологічне дослідження містичного досвіду має також методологічні труднощі, які зумовлені: а) високим рівнем складності людини, наділеної розумом, волею, моральними почуттями, здатністю утворювати і самостійно обирати шляхи свого розвитку як особистості; б) її біосоціальним характером, що виявляється в належності до двох світів – природно-еволюційного та культурно-історичного; в) відсутністю єдиного наукового розуміння сутності свідомості та її взаємозв'язку з духовністю й людським "Я"; г) відсутністю в сучасній філософії чіткого уявлення про людину як матеріально-духовну чи природно-енергетичну цілісність та особливості взаємовпливу в ній зовнішнього й внутрішнього.

Відповідно філософське дослідження містичного досвіду як антропологічного модусу сьогодні потребує підвищення теоретичного та методологічного рівнів пізнання, насамперед, самої людини на сучасному етапі її еволюціонування. Традиційні аналітичні підходи певною мірою ігнорували зазначені вище обставини, акцентуючи увагу на дослідженні окремих сторін прояву людської особистості, але не її цілісності. Однак поза "єдності людини", поза уявлення про неї як цілісність не може бути зрозумілим те, що стосується її сутності в цілому. Неузгоджуваність, а часом і відкрите протиставлення цих аспектів людського буття зумовлюють подальше дослідження містичного досвіду як потенційної антропологічної можливості, що актуалізується в її особливому стані як цілісному. Цьому сприяє і розвиток у сучасній науці холістичних ідей, представлених, насамперед, концепціями цілісності та самоорганізації. Переосмислюючи взаємозв'язок раціонального й ірраціонального, науки і релігії, суб'єкта й об'єкта, вони відкривають нові підходи до розуміння людської сутності і дають новий поштовх для філософського дослідження містичного досвіду як антропологічного модусу.

Актуальність теми дослідження, таким чином, визначена необхідністю філософського осмислення містичного досвіду як атропологічного модусу з застосуванням найбільш