LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід як антропологічний модус

факторів, що визначають напрямок процесів духовного розвитку та досягнення містичного досвіду.

Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження складають новації постнекласичної науки, а саме: подолання розриву між суб'єктом і об'єктом пізнання, раціональним і ірраціональним, матеріальним і духовним, наукою і релігією. Теоретичні передумови пов'язуються з ідеями Сократа і Платона; вченнями християнських містиків: Григорія Богослова, Григорія Нісського, Сімеона Нового Богослова, Григорія Синайського, Григорія Палами, Ігнатія Брянчанинова; працями релігійних філософів: В.С. Соловйова, П. Флоренского, М.О. Бердяєва, В.В. Лосського; філософськими поглядами Б.П. Вишеславцева, А.Ф. Лосєва, П. Юркевича, Г.С. Сковороди; відкриттями в сучасній психології і роботами Е. Нойманна, К.-Г. Юнга, С. Грофа; природничонауковими гіпотезами і теоріями, що ведуть до формування нової наукової картини світу.

Наукова новизназдобутих результатів полягає в філософському осмисленні феномену містичного досвіду як антропологічного модусу з використанням найбільш евристичних ідей і методів постнекласичної науки. Основні елементи наукової новизни полягають у наступному:

- установлено, що труднощі філософського дослідження містичного досвіду як антропологічного модусу зумовлені однобічним розумінням класичною наукою антропологічної реальності, пов'язуваної лише з зовнішнім, фізично вираженим життям людини; виявлено, що нові перспективи дослідження містичного досвіду як антропологічного модусу в сучасній філософії пов'язуються з холістичними ідеями та уявленням про людину як матеріально-духовну цілісність;

- здійснено філософсько-антропологічний аналіз духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції і показано, що вона є еволюційною стратегією самореалізації людини;

- виявлено, що основне антропологічне завдання духовної практики ісихазму полягає в досягненні практикуючим суб'єктом внутрішньої гармонії як цілісності, утворення якої водночас є початком процесу входження в сферу містичного досвіду;

- обґрунтовано, що поява містичного досвіду зумовлюється досягненням стану свідомості людини як високоморального або дійсно цілісного, який характеризується граничною відкритістю для сприйняття як навколишнього, так і внутрішнього світу, відсутністю аналітичної роздрібленості сутності речей на частки, сприйняттям дійсності як цілісності без породження протиріч;

- показано, що процес духовного сходження до сфери містичного досвіду визначається наявністю вищої мети як сенсу життя людини та її ціннісними орієнтирами.

Теоретичне і практичне значенняздобутих результатів визначається самим міждисциплінарним характером дисертації, в якій історичні, релігійні, релігійно-філософські, психологічні аспекти дослідження поєднуються з власне філософськими. Результати дисертації утворюють теоретичні та методологічні передумови для більш глибокого осмислення і подальшого дослідження містичного досвіду як найвищого антропологічного феномену. У роботі формулюються висновки, що сприяють розумінню причин появи духовної кризи сучасної людини і шляхів її подолання.

Практична значимість дослідження визначається тим, що положення і висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, можуть бути використаними в викладанні основного курсу філософії, в розробці спецкурсів з філософських питань антропології, природознавства та релігієзнавства, а також у просвітницькій роботі серед студентів і учнів з метою формування сучасного світогляду.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації доповідалися на засіданнях кафедри філософії та соціології СумДУ, обговорювалися на засіданнях кафедри теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, а також на I Міжнародній науково-практичній конференції "Філософські проблеми гуманітаризації вищої освіти" (Бердянськ, 2001), III Міжнародній науково-практичній конференції "Гуманізація вищої освіти: філософські виміри" (Бердянськ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції "Філософські проблеми синергетики: постнекласична трансформація наукового знання" (Суми, 2003), Х Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях "Проблема волі в теоретичній і практичній філософії" (Харків, 2003).

Публікації. Результати дослідження відображені в 6 статтях, опублікованих у спеціалізованих виданнях, а також у тезах конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складається із 183 сторінок і містить 161 найменування використаних літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукової розробленості, визначаються мета та задачі дослідження. Окреслюються елементи наукової новизни положень, що виносяться на захист, висвітлюється теоретичне та практичне значення проведеного дослідження.

Перший розділ – "Містичний досвід: синтез раціонального й ірраціонального" - присвячений аналізу традиційних підходів щодо розвитку уявлення про містичний досвід та його антропологічну природу, а також виявленню перспектив подальшого дослідження містичного досвіду з урахуванням найсучасніших наукових підходів.

Аналізується містичний досвід як найвищий антропологічний феномен, який відобразився в містичних ученнях та практиках світових релігій (класична йога, тібетський тантричний буддизм, дзен, даосизм, суфізм, антична містика, ісихазм тощо). Зазначається, що в межах релігійних систем вірування містичний досвід пов'язувався з існуванням вищого світу та здатністю людини як його частки до єдності з ним як цілісністю, яка досягалася в результаті певної аскетичної роботи над собою в особливих містичних станах. Найтиповішими рисами такого досвіду є суб'єктивний характер сприйняття дійсності, відсутність очевидно виражених причинно-наслідкових зв'язків, несподіваність появи, короткочасність, зміна внутрішнього стану людини, зокрема, мислення, емоційного переживання тощо.

Далі показується, що в філософії класичного періоду, яка частіше відстоювала матеріалістичні погляди і ґрунтувалася на раціональному способі пізнання дійсності, містичний досвід не досліджувався як антропологічна проблема і пояснювався патологічним станом психіки людини. У сфері уваги переважно була об'єктивована фізичним тілом зовнішня реальність людського буття. Внутрішній світ людини як суб'єктивна реальність, яка виявляється в почуттях, бажаннях, прагненнях тощо, та її зв'язок з об'єктивною реальністю не завжди були предметом глибокого філософсько-антропологічного осмислення. Обмежені методологічні можливості аналітичних філософських підходів, відсутність ідей системної цілісності, неможливість досягнення містичного досвіду в лабораторних умовах і пізнання теоретичним шляхом сприяли його винесенню за межі