LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичний досвід як антропологічний модус

духовного еволюціонування і містичного досвіду.

Зазначається, що для формування містичного стану свідомості як дійсно цілісного особливе значення має життєва мета людини, визначена ціннісними орієнтирами особистості та усвідомленням необхідності її реалізації як сенсу життя. Виділяючи і аналізуючи різні типи мети, що визначають характер буття-діяльності людини та розвиток антропологічних процесів, робиться висновок про те, що фактором еволюціонування може бути лише трансцендентна за своєю сутністю мета-смисл, яка покладає вихід людини за будь-які межі: особистісні, природні, соціокультурні, просторові, часові тощо. Сформована на основі вищих цінностей, вона відповідає ідеальному образу і узгоджує діяльність розуму, душі і тіла людини в спільному прагненні до абсолютного як Цілого, утворюючи не тільки внутрішню гармонію як антропологічну цілісність, але і духовну єдність з усім, що знаходиться поза межами самої людини. Вираженням такої мети є любов у найвищому ступені свого розвитку, яка робить людину максимально відкритою і чутливою для сприйняття навколишнього світу.

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження містичного досвіду як антропологічного модусу, викладено його результати, зроблено узагальнюючі висновки.

1. Містичний досвід як специфічна особливість людини, спосіб цілісного пізнання навколишнього світу, що актуалізується тільки в певному стані свідомості людини, в філософії класичного періоду не був предметом глибоких філософських досліджень. Аналітичні філософські підходи, зосереджуючи увагу на об'єктивних реаліях людського буття, недостатньо розвивали уявлення про людину як матеріально-духовну цілісність, розуміючи під останньою, насамперед, різні аспекти її буття. Новому осмисленню проблеми духовності та розумінню свідомості людини і її особливих станів як цілісних або містичних у сучасній філософії сприяють холістичні ідеї, зокрема уявлення про ціле як таке утворення на множинній основі, в якому не виділяються окремі елементи, зв'язки чи процеси і яке за своїми якостями не відповідає сумі своїх складників чи якості жодного з них.

2. Ідея цілісності є основною для духовних практик світових релігій, зокрема ісихазму, в межах якого містичний досвід отримав певне обгрунтування і набув статусу реального. Ісихастський містичний досвід пов'язується з появою нового духовного стану людини як цілісного, який виникає в результаті гармонійної єдності внутрішнього і зовнішнього в самій людині, синтезу душі і тіла як двох реальностей, які не протистоять одна одній і утворюють нову реальність цілісного сприйняття. Утворення такої нестійкої цілісності, яка в подальшому викликає якісні зміни всіх антропологічних процесів, представляється еволюційною стратегією самореалізації людини, способом досягнення нового рівня розвитку як мета-антропологічного.

3. Антропологічну основу ісихастської практики складають індивідуальні переживання та свідома зміна внутрішнього стану людини, зумовленого, насамперед, мисленнєвими та емоційно-чуттєвими процесами, здатними викликати як зміну фізичного стану людини, так і сприяти появі антропологічної цілісності як енергійно-смислової єдності всіх властивих людині процесів. Останні в християнській практиці співвідносяться з множиною енергій як початком буття або духовністю людини. Абсолютно узгоджена взаємодія всіх антропологічних процесів у відкритій для сприйняття навколишнього світу людині здатна викликати антропологічну трансформацію холістичного характеру, зміну способу її мислення і сприйняття навколишнього світу. Досягнення антропологічної цілісності є основним завданням практикуючого суб'єкта, яке відповідає вершині практики - містичному досвіду.

4. Виходячи з розуміння холістичної сутності ісихастської практики, містичний досвід представляється вищим духовним станом людини, який свідомо і поступово досягається нею в процесі життєдіяльності. При цьому свідомість постає основним антропологічним фактором, який визначає характер взаємодії антропологічних процесів, їх розвиток і синтезування. Як ізначальний принцип існування людини, свідомість утворює внутрішню єдність у самій людині, яка, намагаючись пізнати навколишній світ, робить спільними інтелектуальні і моральні зусилля. Наявність єдиної точки відліку для таких зусиль, яка в релігійній практиці співвідноситься з Богом як творцем і абсолютною любов'ю, стає необхідною умовою утворення в людині внутрішньої гармонії та досягнення нею дійсно цілісного або високоморального стану свідомості, в якому дійсність сприймається без аналітичної роздрібленості сутності речей на частки.

5. Антропологічна модель розвитку і духовного еволюціонування людини в християнській практиці будується на визнанні впливу другої сторони, що знаходиться поза людиною, але яка на вищих сходинках процесу стає активною та визначальною для утворення антропологічної цілісності і її нових якостей. Співставлена з ідеальним образом та загальнолюдськими цінностями, вона є сенсом життя людини, її вищою метою, а отже, визначальним напрямком розвитку антропологічних процесів і духовного еволюціонування. Трансцендентна за своєю сутністю, в індивідуальній свідомості вона постає як першопричина всього сущого, абсолютне. Прагнення до такої мети узгоджує як внутрішню, так і зовнішню діяльність людини, сприяє утворенню антропологічної цілісності і покладає вихід людини за будь-які умовні межі.


СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  • Телиженко Л.В. Мистическое как антропологический модус: духовно-душевный концепт // Філософські науки. Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ, – 2002. – С. 120-127.

  • Телиженко Л.В. К вопросу о практической мистике В.С. Соловьева // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: ІПШІ, – 2002. - №2. - С.35-39.

  • Теліженко Л.В. Містичний досвід: проблема синергетичного виміру // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль: ТДПУ, – 2002. - №8. - С. 110-112.

  • Теліженко Л.В. Містичний досвід у синергетичній парадигмі еволюціонування: умови розвитку цілого // Філософські науки. Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ, – 2003. – С. 74-80.

  • Телиженко Л.В. Мистический опыт духовной практики исихазма: синергетический подход // Studia methodologica: Альманах наукових праць. Вип. 12. – Тернопіль: ТДПУ, 2002. – С. 12-16.

  • Телиженко Л.В. Духовная практика исихазма: перспективы и проблемы применения синергетического подхода // Філософські науки. Збірник наукових праць (за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції "Філософські проблеми синергетики: постнекласична трансформація наукового знання"). – Суми: СДПУ, – 2003. – С. 74-80.

  • Телиженко Л.В. Развитие сознания как философская проблема образования // Философские проблемы гуманитаризации высшего образования: Сборник статей по материалам I Международной научно-практической конференции. – Сумы – Бердянск, 2001. – С.


  •