LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичні досвід і практика в концепції обоження (історико-філософський аналіз традиції ісихазму)


ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ





Неня Ганна Олександрівна





УДК 1(09)+140.8:21





МІСТИЧНІ ДОСВІД І ПРАКТИКА В КОНЦЕПЦІЇ ОБОЖЕННЯ (ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ТРАДИЦІЇ ІСИХАЗМУ)





Спеціальність 09.00.05 – історія філософії






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук










Київ – 2007


Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному університеті, МОН України, на кафедрі філософії, соціології та права.



Науковий керівник : кандидат філософських наук, доцент

Мозговий Леонід Іванович,

Слов'янський державний педагогічний університет МОН України

завідувач кафедри філософії, соціології та права.

Офіційні опоненти : доктор філософських наук, доцент

Марченко Олексій Васильович,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького МОН України,

завідувач кафедри філософії;


кандидат філософських наук,

Вдовина Олена Ярославівна,

Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України,

молодший науковий співробітник відділу історії філософії України.


Провідна установа : Донецький національний університет МОН України, кафедра філософії, м. Донецьк.


Захист дисертації відбудеться "23" березня 2007 о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4


Автореферат розісланий "17" лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук Ситніченко Л.А.



Загальна характеристика роботи


Актуальність теми дослідження. Новітній ренесанс української культури є невідокремлюваним від дослідження генези сутнісно національних за духовними та ментальними чинниками форм філософського та релігійного мислення. Підвалини вітчизняної філософської думки у її раціоналістичному та релігійно-містичному виявах, виникнення гуманістичних та реформаційних ідей у філософії українського бароко, специфічний напрямок "філософії серця", розпочатий Іларіоном, Г.Сковородою та П.Юркевичем, своїм корінням глибоко пов'язані з греко-візантійською традицією православного християнства, взагалі, та концепцією ісихазму, – зокрема. Вчення ісихастів в історико-філософській перспективі позначилося значним впливом на формування парадигми світорозуміння та інтерпретації дійсності, яка була закладена у підґрунтя розвитку національних філософських традицій. Розриви у вітчизняному духовному і політичному розвиткові, які прагнемо сьогодні подолати у процесах національного відродження, передбачають необхідність відновлення історичної значущості традиції ісихазму, визначення її сутності та реальної ролі в становленні та розвитку вітчизняної культури. Проте, це є неможливим без його неупередженого та об'єктивного історико-філософського аналізу.

Існує низка теоретичних проблем історико-філософського та філософсько-теоретичного кшталту, пов'язаних із визначенням ролі духовно-містичного досвіду у процесах становлення та розвитку філософсько-релігійних та метафізичних європейських концепцій різних історичних періодів. Історичне та типологічне дослідження експлікацій та трансформацій феномену містичного досвіду в традиціях піфагореїзму, платонізму, неоплатонізму, класичної йоги, тибетського тантричного буддизму, дзену, даосизму і конфуціанства, кабали, гностицизму і маніхейства, суфізму і мітраїзму та середньовічних містичних вченнях залишається і досі вагомою та актуальною проблемою історико-філософського дискурсу.

Досвід феноменології та екзистенціалізму вказує на необхідність відродження онтологічно ціннісних підстав філософствування та якісного оновлення концептуального пошуку через діалектичний синтез раціонально-логічних та ірраціонально-інтуїтивних модусів свідомості. В світлі такого підходу містичний елемент постає невід'ємною частиною цілісного мислення, а дослідження ролі містичного досвіду в житті людини набуває філософсько-методологічного обґрунтування.

В сучасних дослідженнях містичного досвіду в традиції ісихазму це, специфічне з огляду на інваріанти його історико-філософської концептуалізації вчення, розглядається з позицій актуальних філософських підходів: у світлі синергетики, антропологічних та екзистенційних проблем. При цьому, подеколи суттєво трансформується філософський зміст та історична оригінальність символіко-категоріальної системи ісихастської концепції, що свідчить про потребу встановлення критеріїв об'єктивної історико-філософської інтерпретації містичної складової ісихастської традиції.

Ступінь наукової розробленості проблеми.

Дослідження феноменів містичного досвіду та містичної практики в традиції ісихазму може надати імпульс до пошуку нових антропологічних модусів існування особистості в світі, пов'язаного з необхідністю сучасного осмислення взаємодії раціональних та нераціональних складових різноманітних культурних дискурсів. Адже, всупереч традиційним християнським концепціям, адепти та послідовники містичного християнства протягом тривалого часу розробляли, підтримували та поширювали оригінальне вчення щодо самоорганізації духовного досвіду "живої", конкретно існуючої особистості. Цей аспект надає християнській містиці глибоко індивідуалістичного забарвлення, представляє її у якості однієї із версій еволюційної стратегії самореалізації індивіда, що і становить значний науковий інтерес.

Існує низка доробків дослідників, які аналізують традицію інтерпретації ісихазму, з огляду на його взаємозв'язок з містичним досвідом та практикою, перспектива історико-філософських пошуків пропонується в працях О.Васильєва, Н.Жиртуєвої І.Концевича, В.Кравченко, О.Лосєва, В.Лоського, І.Мейєндорфа, Г.Острогорського, І.Соколова, М.Стрельбицького, Ф.Успенського, П.Флоренського, О.Яцимирського. У контексті пошуків нової методології аналізу