LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Містичні досвід і практика в концепції обоження (історико-філософський аналіз традиції ісихазму)

антропологічної цілісності індивіда, містичний досвід проаналізовано в працях О.Пліхтяка, Л.Теліженко С.Хоружого. Такі науковці як Б.Кадомцев, С.Курдюмов, І.Пригожин, Я.Любивий, Г.Хакен у підґрунтя аналізу містичного досвіду покладають концепцію синергійного синтезу, а дослідники Ю.Завгородній, Л.Конотоп, Ю.Шабанова інтерпретують його як практику метафізичного і феноменологічного теоретико-філософського дискурсу. Вагомий внесок у дослідження містичного досвіду та містицизму належить не тільки російським дослідникам П.Блонському, О.Введенському, П.Мініну, Б.Чичеріну, а й таким закордонним ученим як У.Джеймс, Р.Зенер, Е.Нойман, Р.Отто, У.Стейз, Д.Судзукі, У.Уейнрайт.

У дисертаційному досліджені застосовано методологічні принципи та досвід історико-філософського та філософсько-теоретичного аналізу провідних вітчизняних вчених А.Бичко, Б.Бичка, І.Бичка, М.Булатова, М.Верникова, В.Горського, А.Єрмоленка, А.Ішмуратова, Л.Левчук, В.Литвинова, В.Ляха, М.Мокляка, В.Нічик, В.Пазенка, Н.Поліщук, М.Поповича, К.Райди, В.Рижка, В.Табачковського, Н.Хамітова, В.Шинкарука, В.Ярошевця.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи кафедри філософії, соціології та права Слов'янського державного педагогічного університету "Буття людини (соціально-філософський аспект)" і затверджена на засіданні кафедри філософії, соціології та права (Протокол № 6 від 25.12.2002 р.).

Об'єкт дослідження – духовно-містичні досвід і практика в контексті формування ісихастської концепції обоження.

Предмет дослідження – історико-філософські процеси формування та розвитку містико-культурологічної традиції ісихазму.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є осмислення і виявлення ролі духовно-містичного досвіду та духовно-містичної практики в концепції

обоження.

Досягнення поставленої мети дослідження передбачало вирішення таких завдань:

1) виявити головні теоретичні проблеми дослідження феноменів духовно-містичного досвіду і духовно-містичної практики в сучасній історико-філософській науці;

2) визначити спектр особливостей, структуру та значущість духовно-містичної практики ісихазму як гілки східного православного християнства;

3) дослідити специфіку концептуалізації системи історико-філософських уявлень в традиції ісихазму;

4) розкрити особливості духовно-містичної інтерпретації філософсько-релігійної догматики у вченнях Максима Сповідника та Григорія Палами;

5) осмислити роль духовно-містичного досвіду і практики як феноменальних модусів у створенні специфічних параметрів існування людини доби середньовіччя.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження було здійснене на межі історії філософії з філософією релігії, психологією, феноменологією та історією релігії. Тому в дослідженні окрім загальних методів гуманітарного аналізу (порівняння, аналізу й синтезу, абстрагування, узагальнення), використовувалися і спеціальні методи науково-філософського та історико-філософського аналізу (феноменологічний метод – у дослідженні специфіки містичного способу пізнання реальності, метод філософської компаративістики – у дослідженні та порівнянні різних типів містично-філософських та містично-релігійних учень, метод системно-функціонального аналізу – у дослідженні ролі духовно-містичного досвіду та практики в ісихазмі) тощо. Методологічною основою дисертаційного дослідження постав комплекс герменевтичних та культурологічних методик, діахронічний та синхронічний аналіз, який забезпечив осмислення історично і типологічно відмінної за характером імплантації містично-духовного досвіду у філософське та релігійне мислення, що дозволило виявити специфічні риси різних етапів розвитку духовної культури.

Наукова новизна дослідження полягає в цілісній історико-філософській реконструкції місця та ролі містичного досвіду і практики в концепції обоження, яка характеризує традицію ісихазму. В процесі дослідження отримано низку висновків, яким притаманна наукова новизна:

- З'ясовано, що ісихастська православна традиція, як тип християнської містики, онтологічно укорінена та ідейно пов'язана з передпочатками містичної філософії та доведено, що містичні досвід та практика в ісихазмі відтворюють елементи аналогічні до давньоведійських, буддистських, даоських і зороастрійських традицій, спрямованих на усвідомлення й опанування стану цілісності існування, тілесно-душевного синтезу з Абсолютом.

- Виявлено на підставі всебічного та цілісного дослідження понять "містицизм", "містика", "містичний досвід", "містична практика", "містичний стан", що різноплановість їх тлумачення в сучасній історико-філософській науці обумовлена розбіжністю домінуючих світоглядних, методологічно-теоретичних і соціокультурних засад.

- Доведено, що в ісихазмі духовно-містичний досвід покладається в основу теорії, згідно з якою містика є компонентом, який характеризує практику ісихастської аскетики. Встановлено, що в ісихазмі містичний досвід інтерпретації і розуміння реальності має синкретичний і поліваріантний характер, тобто він є як досвідом індивідуальної самоорганізації життєдіяльності подвижника, так і досвідом філософсько-релігійного мислення.

- Виявлено, що згідно з концепцією ісихазму, репрезентованою у працях Григорія Палами, основними способами розпізнавання світу є "містичне осяяння" та "містичне видіння", які формують містагогіку як метод інтерпретації християнської символіки.

- З'ясовано, що притаманний ісихазму розподіл містичної практики на теолого-пізнавальну діяльність та практику психофізіологічної трансформації індивідом власного стану засвідчує історичну унікальність ісихастської концепції, яка своєрідно поєднує тисячолітні традиції середньовічної та післясередньовічної європейської містики, філософії і релігії.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Теоретичне значення дисертації полягає у визначенні сучасних проблем дослідження головних понять релігійно-містичної та містико-філософської парадигми інтерпретацій та розуміння буття, у з'ясуванні шляхів їх вирішення, у здійсненні аналізу специфіки формування загальноєвропейської традиції містично-релігійних учень, містичної філософії та містицизму, у встановленні критеріїв історико-філософського аналізу здійсненої в межах ісихазму концептуалізації греко-візантійської традиції православного християнства, відмінною рисою якої є залучення духовно-містичного досвіду до релігійної практики. Результати дисертації створюють теоретичні та методологічні передумови для подальшого аналізу феноменів духовно-містичного досвіду та містичної практики у наукових розвідках.

Практичне значення дисертації полягає, насамперед,