LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі

19


ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. КАРАЗІНА




АЛЕКСЕЄНКО НАТАЛІЯ МИКИТІВНА



УДК 821. 161. 2: 801. 73



БІБЛІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА

В УКРАЇНСЬКІЙ БАРОКОВІЙ ПРОЗІ


10.01.01 – українська література



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


Харків – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України


Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Ушкалов Леонід Володимирович,

Харківський державний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

професор кафедриукраїнської літератури


Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Криса Богдана Семенівна,

Львівський національний університет

імені І. Франка, професор кафедри української

літератури імені Михайла Возняка

кандидат філологічних наук

Матушек Олена Юріївна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, старший викладач кафедри

історії української літератури


Провідна установа Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка

Національної Академії наук України, відділ

давньої та класичної української літератури,

м. Київ


Захист відбудеться " 10 " жовтня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи 4, ауд. 2-37

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, площа Свободи 4


Автореферат розісланий " 7 " вересня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гноєва Н. І.





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Українська барокова проза XVII – XVIII ст. мала реліґійний характер. Вона намагалася віднайти ориґінальне бачення проблеми стосунків Бога з людиною. Бог усвідомлювався як вищий порядок, тобто макрокосм, людина – як мікрокосм. Ставлення до Бога, до його оприявлення в гармонії світобудови засновувалося на глибокій реліґійності, благоговінні й доброчинності. Стосунки людини з Богом не вичерпувалися догматичною вірою в потойбічний світ, вони вимагали нових форм спілкування: unio mystika – єднання людини з Богом.

Барокова проза мала дидактичний характер. Основна її мета полягала в повчанні слухачів (провідним жанром барокової прози була проповідь, яка сприймалася на слух), вихованні їх у дусі християнської моралі та добропорядності, заклику до боротьби проти єретиків і до жертовного відстоювання православної віри.

З метою більшої переконливості автори зверталися до високого й непохитного авторитету Біблії. Вона впливала на формування жанрової системи, ідейно-тематичної основи, художньо-образних категорій, морально-філософської спрямованості художніх творів. Церковнослужителі, які, як правило, й були давніми письменниками, сприймали Біблію як збірку книг, написаних Святим Духом через агіографів. Біблія переповнена метафорами, порівняннями, алегоріями, притчами, що утруднює її сприйняття й розуміння. Тому від часу виникнення самої Біблії з'явилася потреба в науці роз'яснення текстів Святого Письма. Таким чином, біблійна герменевтика стала складником поетики української барокової прози.

Специфіка української барокової прози інтриґувала багатьох видатних українських учених як ХІХ, так і ХХ століть. Особливостям барокового стилю, тематиці та проблематиці, жанровій своєрідності, художньо-образній системі творів були присвячені наукові розвідки таких літературознавців, як І. Франко, М. Сумцов, П. Житецький,

М. Марковський, Д. Чижевський, М. Возняк, І. Чепіга, В. Крекотень, І. Іваньо,

Д. Наливайко, А. Макаров та ін. Що ж стосується ролі біблійної герменевтики у виборі теми твору, структурі художнього образу, її впливу на знакову форму барокового стилю та ін., то узагальнюючих робіт зовсім мало. Під оглядом проблем, що розглядаються в дисертації, актуальними є дослідження М. Сумцова, Л. Софронової, Б. Криси, Л. Ушкалова. При тому, М. Сумцов лише констатував факт, що в українській бароковій літературі прижилася чотирисенсова біблійна герменевтика, Л.Софронова згадує про біблійну герменевтику, з'ясовуючи особливості української барокової драми, Б. Криса розглядає біблійну гермневтику як складник поетики української барокової поезії, лише Л. Ушкалов присвячує впливу біблійної герменевтики на формування української барокової прози цілий розділ у своїй монографії "Світ українського барокко" та низку окремих статей.

Отож, існує необхідність ґрунтовного з'ясування місця та ролі чотирисенсової біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Пропоноване дослідження не претендує на всеосяжний та вичерпний аналіз – це питання настільки складне й багатовимірне, що потребує розвідки набагато більшого формату, аніж дисертаційна студія. Разом з тим, тема дисертаційного дослідження має певну теоретичну значущість і практичну актуальність.

Наукова новизна пропонованого дослідженя полягає у спробі глибокого аналізу та визначення місця й ролі біблійної герменевтики як у творчості окремих письменників, так і в поетиці барокової прози взагалі.

В українській бароковій прозі переважно защепилася чотирисенсова біблійна герменевтика. Класичним зразком її оприявлення в українській прозі XVII – XVIII ст. є творчість Іоаникія Ґалятовського, який, доречі, уклав кодекс законів творення барокової проповіді1. Як приклад відхилення від використання українськими бароковими письменниками традиційної біблійної герменевтики вважаємо за доцільне проаналізувати прозу Г. Сковороди.

Предметом вивчення даного дисертаційного дослідження є, щонайперше, чотирисенсова біблійна герменевтика в українській бароковій прозі.

Об'єктом дослідження є проповіді й орації І. Ґалятовського, трактати та діалоги Г.Сковороди. Окрім того, до аналізу залучаються окремі твори А.Радивиловського, Л. Барановича, Д. Туптала, Т. Прокоповича.

Методологічну основу дисертації складають наукові принципи сучасної історії та теорії літератури, які базуються на засадах історизму, наукової об'єктивності в оцінці фактів, розумінні взаємозв'язку та взаємозалежності літературних явищ. У роботі використовуються описовий, порівняльно-історичний та герменевтичний методи