LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → "Начало" як основоположний символ релігійної свідомості: феноменологічний аналіз

На початку ХХ століття феноменологічна течія в релігієзнавстві вже була популярною — передусім у Німеччині, Голандії та Скандинавіі, її яскраві представники — Дж.Вах, Р.Вінклер, Дж.Герінг та О.Грюндлер. Друга фаза розквіту феноменології релігії настала після ІІ світової війни, представниками її були Х.Кремер, Г. ван дер Леув — у Голандії; Х.фон Гласенапп, К.Голдаммер — у Німеччині; Г.Віденгрен, Н.Зьодерблом, С.Мовінкель — у скандинавських країнах; С.Бергер, Х.Дюмері та близькі феноменології релігії М.Еліаде й П.Рікер — у Франції. До Америки феноменологія релігії прийшла через праці та викладацьку діяльність Дж.Ваха й М.Еліаде. Наприкінці ХХ століття феноменологія релігії стала одним з найбільш впливових напрямів у сучасному філософському релігієзнавстві, який являє собою застосування феноменологічного, герменевтичного методів та екзистенціального аналізу до сфери релігійного досвіду.

В рамках феноменологічних досліджень релігійної свідомості проблема універсальних символів досліджувалася такими провідними філософами, як Герард ван дер Леув, Мірча Еліаде, Поль Рікер та інші. Проблема універсального "начала" постала перед феноменологією релігії дуже серйозно, позаяк цей напрям вимагає утримання від стверджень ("епохе"), які мають за основу віру. Феноменологія релігії намагалася знайти універсальне підґрунтя релігійної свідомості, вбачаючи його у "силі", "сакральному" тощо.

Тему "начальної ситуації" дуже гостро поставлено в працях видатного філософа ХХ століття Мірчі Еліаде, котрий розглядає "космогонію" як певний начальний стан, що реактуалізується в ритуальних діях. Дане дослідження використовує концепцію Еліаде щодо реактуалізації космогонії в ритуалі, але не обмежується нею. Запропонована автором розробка теми "начала" містить відсутній в працях попередніх дослідників аналіз прояву символу на рівнях безпосереднього переживання, міфу та спекулятивної розробки.

Тема Безумовного, через яку в даному дослідженні аналізується символ "начала", широко розглядалася багатьма релігійними філософами різних епох. У ХХ столітті до детального аналізу цієї теми зверталися представники неотомізму, зокрема Б. Вайсмар, Е. Корет та ін. До аналізу досвіду Безумовного звертався і такий видатний релігійний філософ-екзистенціаліст, як Пауль Тілліх.

В Україні феноменологічні дослідження релігійної свідомості, з об'єктивних причин, майже не велися. Лише наприкінці 90-х років ХХ століття почали з'являтися українські розробки в галузі феноменології релігії, до яких можна віднести праці О. Сарапіна. Також до теми сакрального звертався в своїх працях М. Попович.

Метою дослідження є феноменологічний аналіз символу "начала" у складі релігійної свідомості.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити, як можливе гусерлівське обмеження дослідження феноменом при аналізі релігійної свідомості без вказування на те, що за феноменом стоїть. Розглянути, чи можливо обмежитися визначенням об'єкта релігійної свідомості як "сили" без внутрішніх суперечностей при розгляді об'єкта й суб'єкта релігії та їх взаємовпливу;

- проаналізувавши об'єкт та суб'єкт релігійної свідомості, сформулювати універсальний зміст символу "начала";

- здійснити інтегральний аналіз таких символів, як "втрачений рай", "падіння" та есхатологічний символ в контексті символу "начала". Розглянути всі вищеозначені символи на трьох рівнях: рівні безпосереднього переживання; рівні міфу й тісно пов'язаному з ним ритуалу; й на рівні спекулятивної розробки.

- проаналізувати, яким чином досвід Безумовного втілюється в основних релігійніх символах;

Об'єктом дисертаційного дослідження є релігійна свідомість.

Предметом — символ "начала" в межах релігійної свідомості.

Методи дослідження. Дане дослідження виконано на засадах феноменології. Але феноменологічне дослідження до сфери релігійного досвіду не може обійтися й без герменевтики. Феноменологічний метод, застосований до релігійних переживань, прагне виділити релігійні феномени з їх оточення, аби виявити їх власний, внутрішньо притаманний їм сенс. При цьому головною засадою є дотримання епохе по відношенню до матеріала дослідження. Але оскільки релігійна свідомість є окремим регіоном буття, то дослідження в галузі релігії мають свою специфіку, яка відрізняє їх від інших феноменологічних досліджень.


Наукова новизна дослідження конкретизується у наступних положеннях:

Налаштованість класичної (гусерлівської) феноменології на онтологічну довершеність індивідуальної свідомості неявним чином передбачає самодостатність іманентизму. Досвід феноменологічних досліджень релігійної свідомості засвідчив нерозривну єдність у ній іманентності з трансцендентністю. Це й змусило залучити до феноменології релігії суто наукову категорізацію "суб'єкт-об'єкт". Дослідження показало, що аналіз об'єкта релігії як сили без вказування на те, чи стоїть щось за нею, містить у собі внутрішнє протиріччя.

Аналізом об'єкта і суб'єкта релігійної свідомості та їх взаємодії виявлено універсальне розуміння "начала" для релігійної свідомості. Новим є аналіз символу "начала" як тематизації трансцендентального досвіду Безумовного.

Автор вперше в Україні здійснила інтегральний аналіз таких символів, як "втрачений рай", "падіння" й есхатологічний символи в контексті символу "начала". Також вперше розглянуто символ "начала" на рівні безпосереднього переживання, на рівні міфу й тісно пов'язаного з ним ритуалу та на рівні спекулятивної розробки цього символу. Попередні дослідники найчастіше звертали увагу на один з цих рівнів, не розглядаючи їх у сукупності.

Новим для вітчизняної філософії є аналіз основних символів релігійної свідомості як тематизації нетематичного досвіду безумовного, який є притаманним людській свідомості.


Теоретичне значення дисертації — в положеннях і висновках, отриманих шляхом феноменологічного аналізу онтологічних структур релігійної свідомості. Дане дослідження виокремлює універсальні символи релігійної свідомості й піддає їх герменевтичному аналізові в найширшому розумінні цього терміну, таким чином готуючи філософську базу для різноманітних філософських досліджень релігійної свідомості. Здобуті висновки можуть бути використані в подальших розробках у галузі феноменології релігії, філософії релігії, філософії культури тощо.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення і висновки можна використовувати для подальшого дослідження універсальних символів релігійної свідомості, а також у навчальному процесі при підготовці курсів