LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → "Начало" як основоположний символ релігійної свідомості: феноменологічний аналіз

"Феноменологія", "Філософія релігії", "Філософія культури", та спецкурсу з феноменології релігії. Практичні результати можуть бути використані у виховній роботі з молоддю та культурно-просвітницькій діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Головні ідеї дисертації оприлюднено у виступах на Днях Науки філософського факультету в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Київ 1998, 1999р.). Також положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичних семінарах аспірантів філософського факультету, використовувались дисертантом при проведенні семінарських занять з курсів "Онтологія" та "Філософська пропедевтика" на філософському факультеті університету.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображений у 4-х наукових публікаціях (без співавторства) — 3 статтях та 1 тезах. Публікації були вміщені у фахових виданнях, що затверджені переліком ВАК України.

Структура дисертації визначена у відповідності з метою та завданням дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 176 сторінок. Cписок використаної літератури включає 169 найменувань і складає 10 сторінок.


Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, охарактеризовано ступінь її наукової розробки, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його методологічну основу, розкрито наукову новизну, показано теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ "Універсальні структури релігійної свідомості: феноменологічний аналіз" присвячений стислому феноменологічному аналізові основних релігійних структур, як вони розглядаються в рамках феноменології релігії. Цей розділ присвячено формулюванню понять об'єкта й суб'єкта релігійної свідомості та іх взаємодії, відповідно до традиції феноменології релігії.

У підрозділі 1.1. "Проблема застосування феноменологічного аналізу до релігійної свідомості" проаналізовано досвід застосування феноменологічного методу до дослідження релігійноїї свідомості. В рамках цього розділу розглядається також відмінність феноменології релігії від історії релігії, філософії релігії та теології.

У підрозділі 1.2. "Об'єкт релігійної свідомості" розглядається проблема суперечності між схильністю гусерлівського методу до обмеження в дослідженні лише феноменами й спрямованістю релігії до трансцендентного об'єкта. Головне питання — чи можливо в межах феноменології релігії послідовно утриматися в рамках дослідження лише феномену, або ж вказування на трансцендентний об'єкт неминуче. Пропонується розгляд двох основних варіантів відповіді, які пропонує феноменологія релігії на питання про об'єкт релігійної свідомості, які базуються: один — на феноменологічному методі Гусерля, а другий — на гайдеґерівському розумінні феноменів. Далі автор в окремих пунктах аналізує, відповідно до традиції феноменології релігії, раціональний та ірраціональний елементи в сприйнятті об'єкта релігійної свідомості. Під ірраціональним елементом розуміються ті переживання сакрального, які не підвладні раціоналізації й чіткому окресленню в поняттях. Тут йдеться про певні символи понять, про ідеографічне розуміння певних переживань, які є необхідною й дуже важливою частиною релігійного досвіду людини. Під раціональним елементом розуміється той аспект сприйняття об'єкта релігійної свідомості, який піддається нашому розумінню, входить у коло знайомих нам окреслених понять.

У пункті 1.1.1. "Раціональний елемент"— об'єкт релігії розуміється як сила, саме у рамках цього визначення й аналізуються універсальні структури релігійної свідомості. Проявом сили для релігійної людини можуть бути будь-яка річ, навколишнє середовище, в тому числі тварини й рослини. Автор аналізує співвідношення для релігійної свідомості таких понять, як сила, воля та постать, у рамках цього аналізу звертаючись до постатей Матері, Отця, Спасителя як проявів вічних універсальних структур людської свідомості.

У пункті 1.1.2. "Ірраціональний елемент" розглядається, через які переживання-символи людина сприймає нумінотичний об'єкт. Нумінотичне не піддається чіткому й адекватному визначенню й може бути доступним лише в специфічній чуттєвій реакції, яку воно викликає в особистості, що його сприймає. Цей пункт присвячено стислому оглядові таких переживань-символів.

Підрозділ 1.3. "Суб'єкт релігійної свідомості" присвячено аналізові трьох доповнюючих один одного видів суб'єкта релігійної свідомості: душі як прояву священного у людині; святої спільноти та людей, які виступають, з одного боку, представниками людства, а з іншого — як представниками сакруму.

Підрозділ 1.4. "Об'єкт та суб'єкт релігійної свідомості у взаємодії" присвячено аналізові специфіки способів та засобів, якими користуються людина й сила при взаємовпливі. Говорячи про взаємодію об'єкта та суб'єкта релігійної свідомості, автор умовно розділяє цю взаємодію на "внутрішню" й "зовнішню", підкреслюючи умовність такого поділу. "Зовнішнє" у випадку релігійної свідомості завжди веде до "внутрішнього" і навпаки: Бог, сакрамент та святе каміння для релігійної людини є переживаннями, так само як любов, страх або набожність. Кожен догмат, кожен релігійний культ можуть бути зрозумілими лише як відбиття якогось переживання: кожна дія, кожне уявлення є виразом якоїсь потреби, болю або благості.

У пункті 1.4.1. "Внутрішня діяльність" аналізуєтьсяі внутрішнє ставлення людини до сакрального, що лежить в основі будь-якого ритуалу, будь-якої релігійної дії. Тут автор розглядає любов і ворожість по відношенню до Бога, служіння Богові, екстатичне переживання священного, містичне переживання Бога тощо.

Пункт 1.4.2. "Зовнішня діяльність" присвячений аналізові тих дій, до яких вдається релігійна людина під впливом "сили". В рамках цього пункту аналізуються сенс ритуалів очищення, віщування, богослужіння тощо. Тут автор аналізує також такі універсальні структури, як "святий час", "святий простір", "святе слово", молитву, ритуальне схвалення й ритуальне мовчання, вираз сили в культі та у міфі тощо. В ході аналізу автор приходить до твердження про "символічність" сенсу, який релігійна людина сприймає, взаємодіючи із "силою", й універсальне значення символу для релігійної свідомості. Тут автор також звертається до