LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → "Начало" як основоположний символ релігійної свідомості: феноменологічний аналіз

методологічного обгрунтування терміну "символ" й структури символу.

Другий розділ "Начало" як взаємодія символів "втраченого раю", "падіння" та есхатологічного символу присвячено власне формулюванню універсального змісту символу "начала" й аналізові його на різних рівнях релігійної свідомості. Сам символ "начала" й кожен з універсальних символів, які автор відносить до складу цього основоположного для релігійної свідомості символу, аналізуються на трьох рівнях: на рівні переживання, рівні міфу та ритуалу й рівні спекулятивної обробки. У рамках цього розділу автор також доводить "основоположність" цього символу для найрізноманітніших проявів релігійності.

Підрозділ 2.1. "Розуміння символу "начала" у релігійній свідомості. У рамках цього параграфу ставиться питання про універсальне розуміння символу "начала" для різних релігійних культур.

Автор вважає, що універсальним сутнісним ядром розуміння "начала" є досвід "безумовного", який є даним у трансцендентальному досвіді людини. В трансцендентальному досвіді людини "безумовне" завжди протистоїть "зумовленому", і це протистояння є центральним моментом релігійної свідомості.

Пункт 2.1.1. "Рівень переживання" присвячено аналізові специфіки переживання досвіду Безумовного. Автор розглядає досвід Безумовного як нетематичний й спонтанно даний і звертається при визначенні специфіки переживання цього досвіду до поняття "ультимативна стурбованість".

У пункті 2.1.2. "Рівень міфу" аналізується "начало" на рівні міфологічної свідомості. На цьому рівні "начало" розуміється як ідеальний "начальний" час, час космогонії.

У пункті 2.1.3. "Рівень спекулятивної розробки" розглядається філософсько-релігійне розуміння символу "начала".

Автор зазначає, що на рівні спекулятивного розуміння символу — "начало" розуміється як певний прастан, що протистоїть дійсній онтологічній ситуації і до якого світ має повернутися. Це стан світу, коли він був цілісним, ще не розділеним на частини і абсолютним. Релігійна філософія підкреслює контраст між есенціальним та екзистенціальним буттям світу, однак при цьому Абсолют перебуває поза розривом між есенціальним та екзистенціальним. У філософсько-релігійному варіанті таким началом є апофатичне неоплатонічне Єдине, китайське Дао, тібетська Основа, Ungrund містиків тощо.

Підрозділ 2.2. "Символ втраченого раю" відкриває трійцю взаємопов'язаних символів, через які автор пояснює сутність протистояння безумовного — зумовленому, яке притаманне релігійній свідомості і яке є сутністю символу "начала". Цей символ, як і інші центральні для даного дослідження символи, автор аналізує на різних рівнях релігійної свідомості.

У пункті 2.2.1. "Рівень переживання" символ "втраченого раю" розглядається через переживання, які, на думку автора, лежать у підгрунті цього символу: fascinas та mirum.

Пункт 2.2.2. "Рівень міфу" присвячено аналізові символу "втраченого раю" на рівні міфологічної свідомості. На цьому рівні символ "втраченого раю" передбачає: а) певний ідеальний стан світу, б) певну ідеальну ситуацію людини, в) існуючі на рівні райського стану причини втрати людиною цього стану. Аналіз цих моментів автор й пропонує.

У пункті 2.2.3. "Рівень спекулятивної розробки" розглядається філософська розробка теми "начального онтологічного стану", розгляду того, як філософсько-релігійні системи трактували "райський" стан людини й причини втрати цього стану. В цьому пункті автор звертається до будистських спекулятивних концепцій, до християнських релігійно-філософських концепцій, до погляду на цю проблему даосів, а також до розробки цього питання філософами-екзистенціалістами.

Підрозділ 2.3. "Символ падіння" присвячено аналізові дійсного онтологічного стану людини та світу на різних рівнях релігійної свідомості. Також автор в цьому параграфі звертається до різних способів, які пропонує релігійна свідомість для хоча б часткового подолання дійсного трагічного стану людини, й доводить конститутивне значення символіки "начала" для цих спроб.

В пункті 2.3.1. "Рівень переживання" автор звертається до аналізу переживань, які знаходяться у підгрунті символу "падіння". На рівні безпосереднього переживання цей символ проявляється в таких переживаннях, як страх, відчай, відчуття самотності тощо.

В пункті 2.3.2. "Рівень міфу та ритуалу" автор звертається до аналізу того як проявляється на рівні міфологічної свідомості символ "падіння".

Релігійна свідомість вбачає зміну онтологічного статусу людини у так званому феномені "падіння", в результаті якого всі свободи і можливості райського стану були втрачені. В цьому пункті автор розглядає причини "падіння", екзистенціальний зміст цього символу й способи подолання трагізму людської ситуації, запропоновані релігійною свідомістю. Тут автор також доводить, що більшість релігійних дій так чи інакше мають відношення до символу "начала", причому не в сенсі просто звернення до Бога або богів, а в сенсі повторення структурних елементів, які символізують "начальну ситуацію" або "начальний стан". Саме в цьому контексті будуть розглянуті такі релігійні феномени, як святкування Нового року, зведення храмів і жител, жертвопринесення тощо.

При аналізі способів, які пропонує релігійна свідомість для повернення "райських" можливостей, автор розділяє оптимістичне й песимістичне сприйняття світу.

У підпункті "а" пункту 2.3.2. "Оптимістичне сприйняття світу" аналізується оптимістичне сприйняття світу релігійною людиною, тобто віра в можливість осягнення сили через ритуальну реактуалізацію "начала". Оптимістична віра в можливість повернення до споконвічної ситуації в примітивних релігіях виражена в регулярній декламації і відтворенні космогонічного міфу при будь-яких важливих для людини подіях: під час святкування Нового року або інших релігійних свят, під час сівби, при зведенні правителя на престол, спорудженні храмів, міст і осель, при лікуванні хвороб, при вагітності тощо.

Підпункт "б" пункту 2.3.2. "Песимістичне сприйняття світу" присвячено дослідженню світосприйняття релігійної людини, в основі якого знаходиться переконання, що навіть частину райських кондицій можуть повернути тільки обрані, і тільки після важких ініціацій. Песимістичне сприйняття світу знаходить своє відображення в усвідомленні того, що звичайна людина не може перебороти буттєвий розлад, що для того, аби повернутися в споконвічний час, потрібно перебороти людську кондицію. Однак і в межах оптимістичного, і в межах песимістичного світосприйняття йдеться лише про часткове повернення "райських" можливостей.

У пункті 2.3.3. "Рівень спекулятивної розробки" символ "падіння" розглядається як розрив між