LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → "Начало" як основоположний символ релігійної свідомості: феноменологічний аналіз

"есенціальним" та "екзистенціальним". Автор також звертається до стислого огляду того, яким чином ця проблема розглядалася найпоширенішими спекулятивними концепціями.

Підрозділ 2.4. "Есхатологічний символ" присвячено символові, суттю якого є очікування Нового Буття. Таке очікування можна зустріти в усіх релігіях, воно є універсальним, оскільки універсальною є людська природа. Саме аналізом цього символу автор завершує трійцю основних символів, через які автор аналізує символ "начала".

Пункт 2.4.1. "Рівень переживання" присвячено аналізові есхатологічної символіки на рівні безпосереднього переживання. Есхатологія переживається релігійною людиною як очікування й сподівання чогось, що перевищує людину та людський світ. Головними переживаннями, які автор відносить до тих, на яких базується есхатологічна символіка, — це очікування чогось несамовитого, надія-любов і страх перед тим, що має статися. Тобто ці переживання дуже подібні до переживань, які лежать в основі райської символіки, тільки перенесені в майбутнє.

Пункт 2.4.2. "Рівень міфу" присвячено аналізові того, через які міфологеми проявляється очікування Нового Буття.

В пункті 2.4.3. "Рівень спекулятивної розробки" автор розглядає, як есхатологічні символи проявляються на філософському рівні. В рамках цього пункту автор аналізує, яким чином філософсько-релігійна думка розглядає проблему "фіналу" й очікування Нового Буття.

У висновках формулюються головні теоретичні результати роботи:

- дослідження показало, що аналіз об'єкта релігії як сили без вказування на те, чи стоїть щось за нею, містить у собі внутрішню суперечність. При визначенні об'єкта релігійної свідомості неможливо поминути поняття символу, який є одним з головних моментів взаємодії суб'єкта та об'єкта релігійної свідомості. А символ — це завжди вказування на глибинний, потаємний смисл того, що являється. Тобто, у випадку взаємодії людини і сили символ вказує на те, що через силу являється. Отож гусерлівське обмеження предмету свідомості не відповідає специфіці складу релігійної свідомості. Дійсно, релігійна свідомість має справу із силою, але нею не обмежується. Оскільки релігійна свідомість завжди має справу із символом, який завжди "вказує на щось поза собою", то правильнішим буде розглядати це питання в традиції гайдеґерівської феноменології, як це роблять Отто, Рікер та Еліаде, розглядаючи об'єкт релігійної свідомості як сакральне, яке не обмежується тим, через що воно проявляється.

- спираючись на наведений вище аналіз об'єкта, суб'єкта релігійної свідомості та їх взаємодії, можна стверджувати, що розуміння "начала" як Бога не є універсальним для різних релігійних культур. Універсальний же для релігійної свідомості, на думку автора, — досвід "безумовного", притаманний кожній людині. Абсолют як "начало" виступає через символіку "безумовного". Тобто, символ "начала" для релігійної свідомості вказує на існування безумовної реальності, яка протистоїть усілякій зумовленості.

На рівні міфологічної свідомості безумовна реальність існує у вигляді ідеального часу "начал" або космогонії, це начало у хронологічному розумінні, тобто певний прачас або вічність. Вічність, з одного боку, протистоїть часові, та, з іншого, як це розуміє. Час начала для релігійної людини — це міфічний споконвічний час створення світу, час першопредметів, першодій та першотворення. Цей початковий, сакральний час протиставляється часові емпіричному (профанному), і саме він уявляється релігійній людині сферою першопричин наступних дійсних емпіричних подій.

На рівні спекулятивної розробки символу "начала" безумовна реальність виступає як ідеальний онтологічний стан світу або прастан, який протистоїть дійсній онтологічній ситуації і до якого світ має повернутися. Це стан світу, коли він був цілісним, ще не розділеним на частини і абсолютним. Релігійна філософія підкреслює контраст між есенціальним та екзистенціальним буттям світу, однак при цьому Абсолют перебуває поза розривом між есенціальним та екзистенціальним. У філософсько-релігійному варіанті таким началом є апофатичне неоплатонічне Єдине, китайське Дао, тібетська Основа, Ungrund містиків тощо.

- Проведений аналіз символів релігійної свідомості показав нерозривний зв'язок між наведеними в дослідженні символами та ритуалами й символом "начала". Символ "начала" розглядається як та основа, той контекст, на фоні часто неусвідомленого розуміння якого людина й звертається до релігійних символів. У дослідженні, саме в цьому контексті аналізуються такі універсальні символи релігійної свідомості, як символ "втраченого раю", символ "падіння" та есхатологічні символи. Причому розуміння цих символів вимагає розуміння того контексту, яким є для них загальний зміст символу "начала", а символ "начала" розкривається лише через ці три вищеозначені символи. Далі я коротко наведу ті результати проведеного аналізу, що стосуються кожного з цих символів окремо. Символи "втраченого раю", "падіння" та есхатологічний символ аналізувалися на трьох равнях: рівні безпосереднього переживання; рівні міфу та ритуалу; рівні спекулятивної розробки.

Символ "втраченого раю" — рівень переживання. Головними переживаннями, які, на мою думку, лежать у підгрунті символу "втраченого раю", є fascinas та mirum. Фасцинація — це переживання чарівності, максимальної привабливості й благості сакрального. Переживання "мірум" — це переживання "чогось іншого", неосяжного, того, що взагалі не піддається зрозумінню, оскільки має зовсім іншу природу.

На рівні міфу символ "втраченого раю" аналізується через наступні моменти: певний ідеальний стан світу та людини; існуючі на рівні райського стану причини втрати людиною цього стану. На рівні міфу ідеальним станом світу є космогонія, тобто час, коли виникає світ. Космогонія для релігійної людини є зразковою моделлю будь-якого творення, будь-якої дії. Ідеальна ж ситуація людини на рівні міфологічної свідомості описується в категоріях "золотої доби" або "райського стану". Ряд характерних рис райського стану описує певний досвід — універсальний для людської свідомості. Райський стан, описаний у категоріях "безсмертя", "доступності Бога" тощо, протиставляється як ідеальний онтологічний стан, дійсному людському станові.

На рівні спекулятивної розробки символу "втраченого раю" також необхідно розділяти філософську розробку певного начального стану світу, філософську розробку теми "раю" або золотого віку та спекулятивний аналіз "райської" ситуації людини й причини втрати людиною цього стану.

Проведений аналіз показав, що начальним станом світу для релігійної філософії та містики є