LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Неоплатонічна традиція в східній патристиці

27


ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С.СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ




На правах рукопису



МОЗГОВИЙ Іван Павлович





УДК 276 : 291.1



НЕОПЛАТОНІЧНА ТРАДИЦІЯ В СХІДНІЙ ПАТРИСТИЦІ



Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук











Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського університету імені Тараса Шевченка.


Науковий консультант -


доктор філософських наук, професор

КОЛОДНИЙ Анатолій Миколайович

(Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, заступник директора – керівник Відділення релігієзнавства)


Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

ГЛУШАК Анатолій Степанович

(Севастопольський державний технічний університет, професор департаменту соціальних і філософських наук)


доктор філософських наук, професор

ДУЛУМАН Євграф Каленикович

(Національний аграрний університет, м. Київ, професор кафедри філософії)


доктор філософських наук, професор

НІЧИК Валерія Михайлівна

(Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, головний науковий співробітник відділу історії філософії України)


Провідна організація -


Сумський державний університет, кафедра філософії (м. Суми)


Захист відбудеться 18 травня 1999 р. о13.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.161.03 в Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України (252 001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4)


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України (252 001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)


Автореферат розіслано 18 квітня 1999 року.



Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук НАДТОКА Г.М.










ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Останні роки нашого століття ніби підводять підсумок складному і багатому на події 2000-літньому періоду розвитку християнства, яке справило надто значний вплив на все громадське й культурне життя людства. Перш за все це стосується європейської цивілізації, котра протягом цих двох тисячоліть формувалася як цивілізація християнська. Завдяки християнству і наші предки мали можливість прилучатися до скарбниці світової культури, здійснювати поступ у напрямку до суспільств, які гарантують достаток і благополуччя. Тому нині, поряд з розвитком національної ідеї як ідеї української державності, своє відродження переживає і релігійна ідея. Потяг наших громадян до гуманізації всіх областей життя, намагання утвердити пріоритет загальнолюдських цінностей спричинюють їх підвищений інтерес до християнства, його витоків та еволюції.

Характерною особливістю духовного розвитку українського народу в минулому був етноконфесійний синкретизм, за умов якого здійснювався синтез християнської і дохристиянської культури. Тому саме аналіз усіх складових цього синтезу та їх взаємодії допомагає більш глибоко усвідомити корені європейської і вітчизняної духовності, їх проблеми і можливі шляхи прискорення культурного прогресу.

Для з'ясування ролі релігії в духовному розвитку суспільства особливої ваги набуває потреба вивчення теоретичної спадщини східних отців церкви (представників патристики), які жили й творили в період раннього християнства. Це зумовлене тим, що, по-перше, перехідні епохи з їх ламкою застарілих стереотипів завжди є складними й болісними в суспільному розвитку, завдяки чому викликають підвищений інтерес дослідників, по-друге, саме східна патристика є важливим етапом у безперервному розвиткові людської думки протягом тривалого періоду (від стародавнього до нового часу), і тому без неї наші уявлення про християнство будуть неймовірно збіднені. Адже саме патристика заклала свій неповторний стиль, свою власну систему цінностей, забезпечивши тим самим вплив на весь подальший розвиток європейської цивілізації.

Саме в творах східних отців церкви були обгрунтовані фундаментальні основи християнського вчення. Велику роль грала патристика і в подальшій історії християнства. Тому звернення до її ключових положень сприятиме розкриттю шляхів адаптації християнства в античному світі, з'ясуванню причин виконання ним своєї місії в духовному, соціальному і політичному житті.

Але східна патристика не тільки заклала основи християнського богослов'я, не просто визначила характер його подальшого розвитку. Вона стала також акумулятором і засобом перенесення ідей багатої спадщини античності в наступні епохи. Позбавлена цієї спадщини, східна патристика виявилася б сухою і закостенілою. Не випадково в її структурі можна простежити всі фази античних уявлень, які побутували в добу середньовіччя. Ось чому її дослідження дає змогу звернутися до культурно-філософського потенціалу греко-римського світу, в надрах якого започаткували себе сучасна наука, юриспруденція, мистецтво, мораль, література тощо.

У цьому зв'язку не можна обійти увагою такого підсумкового здобутку пізньої античності, як знаменитий філософський синтез неоплатонізму, що узагальнив кращі досягнення стародавньої мудрості, але на сьогодні ще мало вивчений. І це при тому, що вже в ранньохристиянському богослов'ї склалася потужна неоплатонічна традиція, під впливом якої перебувала більшість східних отців церкви. Хоча неоплатонізм протиставляв себе християнству, проте його ідеї були широко використані представниками східної патристики, які, виходячи з цієї теоретичної бази, піднесли своє богослов'я на рівень складного й багатогранного інтелектуального вчення.

Подібна неоднозначність щодо здобутків минулого є закономірною для носіїв будь-якого нового світогляду, котрий формується на зламі епох. Вони повинні радикально заперечувати старе, щоб стверджувати нове, і разом з тим зберігати з ним спадкоємний зв'язок. Тому простежуючи стосунки неоплатонізму й філософсько-богословської системи східної патристики, можна чіткіше зрозуміти як змістовний бік християнства, міру засвоєння ним культурних цінностей, так і форму донесення їх до індивідуальної та суспільної свідомості.

Саме завдяки патристиці ми до сьогодні відчуваємо вплив ідей античності і середньовіччя, на яких згодом зводилися чи не всі містичні й раціоналістичні течії, органічно пов'язані з християнством. І такий пошук коренів та зв'язків християнства з попередніми вченнями не применшує його значимості, але показує спадкоємний характер високих одкровень.