LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Неоплатонічна традиція в східній патристиці

Адже з'ясування релігійно-філософських підвалин сучасної європейської культури допомагає більш глибоко осягнути і корені нашої духовності.

Аналіз релігійно-філософських витоків сучасної європейської культури допомагає більш глибоко усвідомити корені нашої духовності. Суттєві зміни, які за останні роки відбулися в усіх сферах українського суспільства, зумовили, незважаючи на всю їх суперечливість, кардинально нову ситуацію в духовному житті України. Вони поставили складні питання переосмислення принципів духовності відповідно до завдань майбутнього, осягнення глибинних пластів світової та вітчизняної культури. В суспільстві все виразніше простежується прагнення до включення минулих здобутків релігійно-філософської спадщини в кругообіг "працюючих" цінностей. Певна річ, будь-яка історична культура є сучасною тільки потенційно. Щоб вона стала "сучасною" реально, мають бути наявними відповідні соціальні потреби та відповідний матеріал для успадкування.

Тому актуальність означеної проблеми зумовлюється не лише потребою подальшого простеження ролі християнства в розвитку культури та філософської думки, але й необхідністю наукового узагальнення його багатовікового духовного досвіду, поглибленого вивчення закономірностей функціонування релігії, її місця в процесі забезпечення безперервності філософської традиції. Оскільки духовна спадщина минулого акумулює час і соціальний досвід попередніх поколінь, її освоєння дає змогу глибше пізнати витоки й зміст культурних явищ сьогодення, усвідомити перспективи збагачення культури.

Не випадково на кожному етапі свого розвитку суспільство вибирає з аналів релігії та філософії насамперед те, що так чи інакше близьке до його почуттів і думок, підтверджує і обгрунтовує їх, здатне працювати на майбутнє.

Характер вирішення цього питання значною мірою обумовлюється включеністю релігійних об'єднань у процеси культурних обмінів. Для нас особливо важливим у цьому зв'язку є аналіз дії механізму культурної спадкоємності в практиці православної церкви. Тому існує необхідність поглибленого релігієзнавчого та історико-філософського дослідження специфіки богословського підходу до культурно-філософської (в тому числі неоплатонічної) спадщини. До того ж саме православ'я може зберегтися в Україні лише за умови відродження основних тенденцій розвитку релігії, її рис, характерних для доби Українського православ'я, рис, які значною мірою формувалися під впливом ідей стародавніх неоплатоніків. Ось чому сьогодні актуальним стає завдання координації зусиль усіх людей, незалежно від світоглядних орієнтацій, по освоєнню культурно-філософської спадщини минулого.

Нарешті, зазначена проблема має глибокий гуманістичний смисл. Її розкриття дасть змогу ще раз апелювати до провідних положень православного вчення про людину, тих положень, які сформувалися під впливом пізньоантичної традиції і здатні сприяти утвердженню в суспільстві високої моралі і культури, взаємоповаги і толерантності, діалогу між представниками різних конфесій в рамках екуменічного процесу шляхом подолання тих аномалій, які спричинюють громадське непорозуміння. Бережливе ставлення не тільки до своєї спадщини, але й до загальнолюдських цінностей всесвітньої філософії стимулює процеси взаємовпливу і взаємообміну різних культур, сприяє переборенню національної замкнутості в духовному розвитку суспільства.

Отже, звернення в дисертації до далеких часів в історії релігійно-філософської думки є не просто екскурсом у минуле, але має прямий вихід на сучасність.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалася в системі досліджень, які в останні роки проводить кафедра релігієзнавства Київського університету ім. Т. Шевченка. Зокрема, робота пов'язана з плановою темою "Філософія релігії як філософське релігієзнавство", над якою колектив працює під керівництвом завідуючого кафедрою проф. Лубського В.І. Має вона зв'язок і з тим науковим доробком, який був накопичений в процесі дослідження основних напрямків християнської філософії, започаткованому під керівництвом проф. Калініна Ю.А.

Проте якщо науковці кафедри аналізували питання взаємозв'язку ідеалістичної філософії і богослов'я на різних етапах функціонування релігійного комплексу і, зокрема, в процесі діяльності Української православної церкви, духовні витоки східно-християнського теоретизування все ще залишаються маловивченими. В той же час необхідність всебічного дослідження духовної спадщини раннього християнства, з якої у своїй діяльності виходять сучасні православні церкви, особливо зростає в наші дні, коли постає завдання підведення підсумків розвитку християнської ідеї протягом майже 2000 - літнього періоду її історії. Водночас це спонукає до поглибленого вивчення філософії християнського неоплатонізму, що була своєрідним містком при переході освічених язичників до монотеїстичної релігійності. Все це й зумовило обрання дисертантом теми своєї роботи.

Мета і завдання дисертації. Метою дисертації є здійснення комплексного релігієзнавчого дослідження впливу ключових положень і концепцій неоплатонічного синтезу на богословсько-філософську систему східної патристики як теоретичної основи православного вчення.

Для реалізації поставленої мети необхідно було розв'язати наступні завдання:

- простежити основні етапи і напрямки розробки в давньогрецькій філософії богошукацької проблематики, яка була систематизована в неоплатонізмі й отримала подальший розвиток у ранньохристиянському богослов'ї;

- розкрити основні принципи й методи святоотцівської інтерпретації принципу спадкоємності в філософській культурі на основі оцінки раннім християнством здобутків елліністичної мудрості;

- визначити шляхом порівняльного аналізу характер розуміння діалектики розвитку Універсума в неоплатонізмі й патристиці;

- розглянути зміст святоотцівської онтології через аналіз процесу трансформації ідей неоплатонічної тріадології у тринітарному вченні раннього християнства;

- проаналізувати специфіку патристичного тлумачення проблеми співвідношення трансцендентного начала зі світом і людиною шляхом простеження впливу на богослов'я ідей неоплатонічної космології й антропології;

- з'ясувати механізми і форми вироблення містичного досвіду, започаткованого в пізньоантичній філософії, і на цій основі простежити етапи процесу богопізнання, відображеного у філософії східної патристики.

Теоретико-методологічна основа та джерельна база дослідження. Особливістю дисертаційного дослідження є те, що воно виконане на межі релігієзнавства та історії філософії. І це логічно позначилося на його методологічних засадах. При розв'язанні поставлених завдань дисертант виходив із принципів об'єктивності, світоглядного плюралізму, уникаючи конфесійної заангажованості, що відкривало можливість неупередженого підходу до дослідження складних і суперечливих взаємовідносин пізньоантичної і ранньохристиянської філософії, з'ясування основних форм освоєння неоплатонічної спадщини в концептуальних побудовах східних отців церкви, простеження подальшого впливу християнизованого неоплатонізму на православ'я. Водночас потреба аналізу філософських та богословських текстів спонукала до використання методів аналізу й синтезу, аналогій, систематизації й