LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Німецька містика і Григорій Сковорода у європейській ірраціоналістичній традиції

завдяки йому стало можливим окреслити місце вчення німецьких містиків та Г.Сковороди у європейській ірраціоналістичній традиції, насамперед епохи Середньовіччя й Нового часу, виділити містичні вчення німецьких містиків і порівняти з ними розуміння духовної людини, Бога й Біблії українським мислителем;

  • герменевтичний метод зумовив розуміння концептуальних засад містицизму в контексті європейської культури;

  • системний метод сприяв осмисленню цілісності містицизму як різновиду світосприйняття, що сягає своїм корінням античних містерій і завершується індивідуальним містичним досвідом сучасної людини ;

  • методи аналізу й синтезу, абстрагування, ідеалізації й аналогії та ін.

    Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших в українській історико-філософській науці спроб зіставлення містичних учень німецьких мислителів з містицизмом філософії Г. Сковороди в контексті тлумачення містики як феномену духовної культури Європи, що має свої витоки в містеріях античності, гностичних пошуках божества та неоплатонізмі вчення Отців Церкви. Зважаючи на зацікавленість ірраціональним і трансцендентним, досить відчутну в філософії нашого часу, дисертаційне дослідження привертає увагу до містики як вагомого компонента духовної культури взагалі, а європейської зокрема.

    На основі теоретичного аналізу проблеми автор дійшов таких висновків, які мають наукову новизну й виносяться на захист:

    • встановлено, що ірраціоналістична духовна традиція як потужний пласт світової культури у європейському ареалі започаткована містеріями античності, поглиблена пошуками гностиків, а також зусиллями ранньохристиянських мислителів, які, спираючись на ідеї неоплатонізму, намагалися виразити таємничу духовну сутність Бога і сотвореної ним людини доступними для людського розуміння засобами;

    • доведено, що християнство суттєво активізувало увагу мислителів до проблеми духовної сутності людини, його екзистенційна зорієнтованість на внутрішнє, духовне буття сприяла утвердженню в європейській ірраціоналістичній традиції ідей неоплатонізму через ісихастські та ареопагітські вчення, що зумовила розповсюдження таких ірраціоналістичних практик як екстаз, осяяння, містична інтуїція, мовчання тощо;

    • продемонстровано, що феномен духовно-містичного досвіду в системі релігійно-філософського містицизму репрезентований традиціями середньовічного християнства, виявляє таку специфіку безпосереднього світоосягнення як цілісне переживання єдності людини і світу, сприяє гармонізації людського існування, стає умовою самовдосконалення людини;

    • на прикладі основних ідей вчення представників німецької середньовічної містики XIV ст. – М. Екгарта, Й. Таулера, Г. Сузо, їх попередників та послідовників показано, що містичний досвід - це емоційно-чуттєві символічно-образні форми переживання людського буття, а звернення до практик морального самовдосконалення в духовно-містичному досвіді виявляє інваріантність морального змісту формування людини;

    • обгрунтовано, що містичне вчення Якоба Беме виражає класичні та універсальні риси містики, зведені до радикальної зміни самосвідомості людини через "сходження", трансцендування її силою Божої благодаті у більш досконалу, найвищу форму (усиновлення, обоження), а високий рівень моральної досконалості є вихідним ступенем містичного досвіду;

    • показано, що вчення Григорія Сковороди є різновидом християнської містики, однак він відступає від ісихастської традиції з її визнанням преображення людини як переходу в новий стан, де відбувається таємниче возз'єднання тварних енергій людської істоти з Божественною енергією як благодаттю; Сковорода утверджує таємничу, духовну натуру людини як її істинну природу, яка є Богом в людині, істинною людиною; такою є і справжня натура світу, Бога й Біблії, що засвідчує його прихильність до пантеїзму;

    • з'ясовано, що європейська ірраціоналістична традиція, в яку вписуються пошуки шляхів духовного вдосконалення людини представниками німецької середньовічної містики (М.Екгартом, Й.Таулером, Г.Сузо), а також Я.Беме і Г.Сковородою та їх прихильниками, грунтується на філософії неоплатонізму з її уявленням про ієрархічну структуру та послідовну сутнісно-смислову еманацію сутнього, довершеним ступенем якого є Єдине. Можливе для

    людини філософське пізнання полягає в усвідомленні свого місця в ієрархічній структурі буття як духовного "ув'язнення" в чуттєвій матерії і в зосередженні власного єства на прагненні до осягнення Єдиного в містичному екстазі. Представники німецької середньовічної містики, а також Я.Беме і Г.Сковорода своїми вченнями демонструють дієвий шлях самопізнання й самовдосконалення людини.

    Теоретичне й практичне значення дисертації полягає в постановці проблеми можливого використання духовно-містичної традиції європейської культури для розширення ареалу витоків української філософії. Досліджено специфічні особливості європейської ірраціоналістичної традиції, проаналізовані найвизначніші містичні вчення європейського Середньовіччя, зокрема ідеї німецьких містиків XІV ст. – Екгарта, Таулера, Сузо, а також Беме і Сковороди, що дозволяє глибше зрозуміти їх сутність і розходження з офіційним церковним вченням.

    З огляду на значну популярність містичної практики східних вчень у нинішньому суспільстві, зокрема йоги, дзен-буддизму, даосизму та ін., матеріали дисертаційного дослідження можуть послужити для вивчення містики як феномена духовної культури, для спеціальних та нормативних курсів з культурології, історії філософії, релігієзнавства, сковородознавства й німецької містики зокрема.

    Певне прояснення місця містичного досвіду в культурно-історичному розвитку людства дає можливість уточнити його значення й межі у сфері духовного самостановлення людини, релевантність його здобутків сучасним потребам філософського дискурсу.

    Апробація дослідження. Основні ідеї дисертації автор опублікував у 5 статтях в наукових журналах, визначених ВАК'ом України, а також апробував на наукових і науково-методичних конференціях різного рівня: Міжнародних конференціях "Історія релігій в Україні" (2001, 2002, 2003, 2004), VII Філософських методологічних читаннях "Філософський гуманізм як основа трансформації української культури" (Львів, 2000), Міжнародній науковій конференції "Срібний вік як явище культури" (Дрогобич, 2001), Х, ХП Сковородинських читаннях (Переяслав-Хмельницький, 2001, 2005) та ін. У зв'язку з ліквідацією сектора філософії культури Інституту українознавства НАН України, де розпочата праця, дисертація обговорена на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін Львівської державної музичної академії імені Миколи Лисенка, де й рекомендована до захисту.

    Структура дисертації. Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа зумовили таку структуру: вступ, де наголошена актуальність і новизна дослідження, його мета й завдання, чотири розділи, які відповідно


  •