LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Біблійна герменевтика: становлення, методологія (символіко-алегоричний аспект літературознавчого дискурсу)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ.Т.Г.ШЕВЧЕНКА





ЛАНОВИК ЗОРЯНА БОГДАНІВНА

УДК 82.09






БІБЛІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА:

СТАНОВЛЕННЯ, МЕТОДОЛОГІЯ

(СИМВОЛІКО-АЛЕГОРИЧНИЙ АСПЕКТ

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ)





10.01.06 – теорія літератури





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук





КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педуніверситету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

ГРОМ'ЯК Роман Теодорович,

Тернопільський національний педуніверситет

імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри

теорії літератури та порівняльного літературознавства.

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор

БОВСУНІВСЬКА Тетяна Володимирівна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафелри зарубіжної літератури;

- доктор філологічних наук, професор

АНТОФІЙЧУК Володимир Іванович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, професор

кафедри української літератури;

- доктор філологічних наук, професор

МОКЛИЦЯ Марія Василівна,

Волинський державний університет імені Лесі Українки,

професор кафедри теорії літератури, зарубіжної

літератури та журналістики.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства,

Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться „27" лютого 2007 р. о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. Т.Г.Шувченка НАН України (01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий „18" січня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.М.Нога

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасному науковому світі відбуваються складні процеси, пов'язані з реконструкцією традиційних наукових дискурсів і тотальним оновленням методологічних підходів і схем. Постмодерністська епоха, позначена крахом позитивізму, раціоналізму, рафінованої епістемології, світоглядним розчаруванням, недовірою до усталених наукових способів дослідження, висунула нові вимоги перед наукою. Першою необхідною вимогою стала відмова від усталених наукових догм і, відповідно, пошук нових нетрадиційних форм осмислення явищ і процесів буття.

Філософська опозиція епістемологія – герменевтика, потужний філологічний поворот у науковій сфері, герменевтизація коґнітивних практик сучасної науки спричинили підвищений інтерес до філології, зміщення епіцентру досліджень до гуманітарної сфери – від науки про природу до науки про людину у напрямку релятивістських концепцій стосовно нинішньої екзистенційної ситуації. Одночасно відбувається пошук надійних констант, які могли би стати відправними точками і основою нових теорій, звернення до забутих цінностей та ідеалів.

У пострадянському просторі цей складний світовий процес оновлення науки ще більше ускладнений переосмисленням наукової спадщини радянської епохи, реабілітацією заборонених і забутих теорій та концепцій або й цілих наукових галузей, а водночас паралельним освоєнням недоступних раніше досягнень зарубіжних учених різних сфер знання. Філологічна наука опинилась у чи не найскладнішій ситуації, оскільки, будучи дотичною до сфери ідеології, була поставлена у вузькі рамки, тому зараз потребує кардинальної трансформації, переосмислення і засвоєння світового досвіду. Важко вичерпно і стисло окреслити коло проблем, які вимагають нагального вирішення чи залучення до наукового обігу з метою вивчення, дискутування, ґрунтовного аналізу. З-поміж них виділяються надзвичайно пріоритетні галузі світового літературознавства, які тривалий час залишалися terra incognita для вітчизняних вчених. Такою, зокрема, є біблійна герменевтика, що була власне предтечею і стала науковою основою для загальної герменевтики (Шляєрмахер перший запропонував використовувати поширений в біблеїстиці герменевтичний метод для аналізу секулярної літератури, що і започаткувало герменевтичний вибух в світовій науці).

Обмеження доступу до Біблії в радянські часи перервало існуючу традицію вивчення біблійних текстів українськими вченими. Провалля, яке утворилося внаслідок вилучення біблійного матеріалу з культурологічного дискурсу, намагалися заповнити різноманітними штучними теоріями, що зводилися до трактування духовних явищ як „примітивного міфологічного мислення, релігійної обмеженості"; історичні постаті та події, описані в Біблії, прирівнювалися до античних міфів. Таким чином, майже увесь світовий (та український зокрема) культурний спадок залишався непотрактованим або ж спотворено інтерпретованим.

У світовій практиці теорія інтерпретації сакральних текстів пройшла тривале становлення і розвиток від давньоєврейської традиції, Августина і Орігена до найсучасніших теорій Г.-Ґ. Ґадамера, Ф. Кермоуда, В. Ізера, Е. Гірша, К. Коннера та ін. Вона зазнавала значних трансформацій в епохи Середньовіччя, Реформації і Модерну, але залишалася серцевиною не лише літературознавчих, а й загальнокультурологічних філософських шукань. Місце цієї галузі визначається специфікою єдиного об'єкта її дослідження – Біблії. Які б погляди стосовно Біблії не існували, вона залишається Книгою Книг, яка упродовж віків справляла найбільший вплив на літературу зокрема і на мистецтво загалом. Незаперечним залишається факт, що без знання і розуміння Біблії неможливо повною мірою осягнути переважну більшість шедеврів світової культури. Саме Біблія є першоджерелом „світових" сюжетів, універсальних архетипів, образів, символів.

Учені-філологи залишатимуться обмеженими у можливостях вивчення біблійних впливів у літературі, допоки вони не звернуться і вповні не оволодіють Біблією як основним джерелом інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики і т.д. Якщо окреслити коло галузей, що вивчають цей Текст, то дослідження біблійних текстів здійснюється у площинах текстографії, текстології, етнолінґвістики, лінґвостилістики,