LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Опозиція в євангельсько-баптистському русі в УРСР (середина 40-х - 80-ті роки XX століття)


Інститут філософії імені Г. С. Сковороди

Національної академії наук України





Лахно Олександр Петрович




УДК 277.4(477)"19.40-80":321.01





Опозиція в євангельсько-баптистському русі в УРСР

(середина 40-х — 80-ті роки ХХ століття)






Спеціальність 09.00.11 — релігієзнавство






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук













Київ - 2008

Дисертацією є рукопис



Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

академік Академії педагогічних наук України,

заслужений працівник освіти України

Пащенко Володимир Олександрович,

ректор Полтавського державного педагогічного

університету імені В. Г. Короленка


Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Панченко Петро Пантелеймонович,

професор кафедри історії України

та правознавства Київського міського

педагогічного університету імені Б. Грінченка


кандидат історичних наук, доцент

Бажан Олег Григорович,

старший науковий співробітник

Інституту історії України

Національної академії наук України



Захист відбудеться 17 жовтня 2008 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)


Автореферат розісланий 16 вересня 2008 р.





Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент Бучма О. В.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах пошуку Україною свого місця поміж європейських держав і постійного зростання ролі релігійних інституцій у розвитку громадянського суспільства винятково важливе значення належить всебічному дослідженню історичного минулого нашого народу задля використання попереднього досвіду в нинішньому бутті релігійних спільнот і в майбутньому. Найбільше це стосується тих сторінок історії, які упродовж тривалого часу невиправдано приховувалися або ж свідомо перекручувалися. З-поміж них — і розвиток пізнього українського протестантизму за радянської доби, зокрема опозиційних до тогочасної офіційної влади релігійних рухів євангельсько-баптистського спрямування. Враховуючи те, що чинна влада продовжує певною мірою зберігати радянську традицію у виявленні офіційної прихильності винятково до православних церков, тим самим консервуючи в суспільстві стереотипи минулого про протестанта — ворога народу та державного ладу; також те, що цьому процесові сприяє непомітна чи, навіть, мовчазна реакція офіційного керівництва об'єднання Євангельських християн-баптистів (ЄХБ), і це в умовах постійного зростання впливу протестантизму в Україні — необхідно відзначити нагальну потребу повноти історичного відтворення процесів формування нинішньої релігійної палітри України загалом та історії розвитку баптизму в Україні зокрема.

Донедавна діяльність церковної опозиції ЄХБ упродовж середини 1940-х — кінця 1980-х рр. практично не мала жодних перспектив для всебічного висвітлення. Недосяжність більшості архівних матеріалів, суперечливість свідчень учасників подій і стереотипи радянської пропаганди не давали таких можливостей. Проблеми, закладені владною політикою в означений період, значною мірою сформували конфігурацію релігійно-суспільних відносин після проголошення незалежності України. Упродовж майже двох десятиліть вітчизняній владі так і не вдалося подолати більшу частину тоталітарної спадщини, а головно — у царині духовності, зокрема, взаємодії держави та церкви.

Одним із найпомітніших наслідків політики тоталітарного режиму в сфері релігії було розмежування віруючих церкви ЄХБ упродовж середини 1940-х — кінця 1980-х рр., не подолане й до цих пір. Донині існує велика напруга у відносинах як між керівництвом альтернативних об'єднань ЄХБ, так і між рядовими віруючими цих спільнот.

Поміж досліджень з історичного релігієзнавства дотепер немає жодної праці, яка б розкривала цілісну картину розвитку опозиційних течій у церкві ЄХБ упродовж вище означеного періоду. Комплексне наукове висвітлення минулого має сприяти подоланню стереотипів громадської думки щодо протестантів, сформованих ще за радянських часів. У цьому плані досить актуальним є вивчення причин, передумов, ходу та наслідків розколу церкви ЄХБ і всебічний аналіз взаємин віруючих-опозиціонерів із радянською державою. Отже, важливість перелічених проблем, які мають актуальне наукове теоретичне та практичне значення, їх недостатня розробленість у дослідженнях вітчизняних і закордонних авторів й зумовили вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в руслі держбюджетної науково-дослідної теми № 0100U001531 з проблем релігійних процесів в Україні, яка виконується в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, та в контексті наукових розробок з історії українського протестантизму, здійснюваних у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Метою дослідження є аналіз передумов і причин виникнення, динаміки розвитку опозиції в церкві ЄХБ до радянської та офіційної духовної влади в УРСР упродовж середини 40-х — кінця 80-х рр. ХХ ст.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- дослідити передумови та причини виникнення опозиційних рухів поміж віруючих церкви ЄХБ в Україні упродовж середини 1940-х — початку 1950-х рр.; з'ясувати їх сутнісні характеристики, особливості функціонування та трансформування;

- розкрити специфіку організаційного оформлення опозиції поміж віруючими церкви ЄХБ упродовж кінця 1950-х — 1965 рр., проаналізувати закономірності її інституціювання на теренах