LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Освітня діяльність духовенства Полтавської єпархії (XIX - початок XX ст.)

двох учителів: священнослужителя та учителя світського походження, які й повинні були викладати всі заплановані навчальні предмети. Не виключалася ситуація, коли один священик викладав Закон Божий одночасно в декількох народних училищах.

Для підготовки кадрів і підвищення освітнього рівня вчителів початкових шкіл духовного відомства в пореформений період єпархіальна влада здійснювала ряд заходів:

1) з метою підготовки кадрів створювалися спеціальні навчальні заклади: а) дві церковно-учительські школи (готували вчителів для початкових навчальних закладів усіх типів); б) другокласні школи (готували вчителів для шкіл грамоти; курс навчання в них розраховувався на 3 роки та складався з 1-го та 2-го класу двокласної церковнопарафіяльної школи та учительського курсу);

2) для підвищення кваліфікації працюючих учителів організовувалися короткострокові учительські курси;

3) з метою підготовки учителів для жіночих церковнопарафіяльних шкіл та шкіл грамоти функціонувало єпархіальне жіноче училище.

У третьому підрозділі „Характеристика навчально-виховного процесу"розкрито основні засади навчання та виховання в початкових школах духовного відомства. Організація навчально-виховного процесу в церковних школах Полтавської єпархії в дореформений період була ускладнена цілою низкою проблем та недоліків: відсутністю єдиних навчальних програм та достатньої кількості підручників, єдиної системи оцінювання знань і поведінки учнів, а також методики навчання, неможливістю держаного фінансування, браком педагогічних кадрів. У всій системі початкової освіти цього періоду та єдиним „доступним" методом навчання й виховання стало дисциплінарне (фізичне) покарання, узаконене статутом про парафіяльні училища 1828 р. Попри все навчально-виховний процес у школі формувався на ґрунті православної віри та був спрямований на виховання в учнів релігійно-моральних цінностей.

У пореформений період розвиток початкової освіти в Полтавській єпархії відбувався динамічно під впливом значних змін у соціально-економічній і політичній сферах. Релігійно-моральне виховання в церковнопарафіяльних школах та школах грамоти залишалося пріоритетним. Наприкінці ХІХ ст. почало активно впроваджуватися трудове навчання, для чого відкривалися ремісничі та рукодільні класи. Загальне піднесення рівня системи початкової освіти в Полтавській єпархії наприкінці ХІХ ст., спричинене впровадженням „Правил" 1884 р. та 1891 р., а також місцевою реорганізацією системи управління початковими школами духовного відомства, призвело до встановлення певної структури навчально-виховної роботи та задовільних результатів у багатьох церковних школах. Завдяки зазначеним чинникам за останню чверть ХІХ ст. в регіоні значно підвищився загальний рівень грамотності населення, що дозволило виділити Полтавську єпархію серед інших в Російській імперії.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки і положення:

  • Аналіз залученої до дисертації історіографії та джерельної бази засвідчив, що спеціальних комплексних досліджень із запропонованої теми поки що не було, а опрацьовані документи та матеріали дозволяють вповні вирішити дослідницькі завдання, реалізувати поставлену мету.

  • До основних напрямів освітньої діяльності духовенства Полтавської єпархії протягом зазначеного періоду передусім можна віднести організацію системи духовної освіти та поширення початкової освіти серед незаможних верств населення. Перший напрям позначений створенням мережі духовних училищ (як нижчої ланки духовної освіти) та семінарії (як середньої ланки); другий – самовідданою працею духовенства в початкових народних закладах і створенням мережі церковних шкіл (церковнопарафіяльних та шкіл грамоти).

  • Становлення мережі духовних навчальних закладів в єпархії розпочалося в дореформений період, а в пореформений – система духовної освіти в регіоні набула завершеної форми. Церковнопарафіяльні школи в дореформений період залишалися неорганізованою формою початкової освіти для найбідніших верств населення. Динаміка становлення мережі церковних шкіл у єпархії простежується лише в пореформений період та позначена коливанням. Їх кількісний показник наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. значно підвищився за рахунок шкіл грамоти.

  • Механізм управління та функціонування навчальних духовних закладів і церковних шкіл (церковнопарафіяльних та шкіл грамоти) Полтавської єпархії здійснювався на підставі законодавчих актів, розпоряджень Святійшого Синоду, деяких міністерств, які відображали тогочасну державну політику у сфері освіти.

  • У діяльності Полтавської семінарії та духовних училищ спостерігалася тісна співпраця, що свідчить про високий рівень організації духовної освіти в єпархії. Випускники семінарії в подальшому житті реалізували себе не лише в ролі парафіяльних священиків, але й займалися викладацькою діяльністю в церковнопарафіяльних школах і духовних училищах. Випускники духовних училищ по суті ніякої професії не отримували, і, як правило, продовжували навчання в семінарії.

  • Церковні школи відігравали важливу роль у поширенні початкової народної освіти в єпархії, зокрема школи грамоти дозволяли здобувати елементарну освіту дітям з незаможних родин у найвіддаленіших куточках регіону. Велике значення приділялося поширенню початкової освіти серед жіночої половини населення. На початку ХХ ст. шкіл для дівчаток налічувалося майже в чотири рази більше, ніж окремих шкіл для хлопчиків. Турбота про підвищення професійного рівня вчителів початкових шкіл духовного відомства стала одним із пріоритетних завдань єпархіального керівництва наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

  • Духовенством, приватними особами, церквами, монастирями, церковнопарафіяльними попечительствами, церковними братствами виділялася постійна та разова матеріально-фінансова допомога для заснування та утримання церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти.

  • Предметом подальших спеціальних досліджень можуть бути наступні питання: функціонування церковних недільних шкіл у Полтавській єпархії, значення приватної та громадської ініціативи в галузі освіти в Полтавській єпархії в ХІХ ст., вплив на поширення народної освіти в ХІХ ст. місцевих традицій, побуту, особистого життя та матеріального статку освітян як на Полтавщині, так і в Україні в цілому.


    Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора:


  • Федоренко С. А. Освітня та благодійна діяльність церковних братств на Полтавщині // Історична пам'ять. Наук. зб. – № 2. – Полтава, 2004. – С. 122-130.

  • Федоренко С. А. Сприяння православного духовенства розповсюдженню освіти серед жіночої частини населення Полтавської губернії


  •