LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості вияву комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях

релігійної інформації; осмислення архетипного підґрунтя релігійної комунікації у християнських конфесіях;

  • дослідження сучасного стану комунікаційної системи християнства та впливу новітніх мас-медіа на особливості релігійної комунікації у протестантизмі, католицизмі та православ'ї.

    Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальних та спеціальних методах наукового пізнання в галузі гуманітарних та суспільних наук. Воно проводиться на стику різних галузей гуманітарних наук, зокрема філософії, психології релігії, культурології та соціології релігії. Характер дослідження обумовлює зверненням до загальних і конкретно-наукових методів релігієзнавчого дослідження. Конкретні методи можна поділити на теоретичні та практичні. До теоретичних методів належать методи аналізу, синтезу, узагальнення та системно-структурний; а до практичних – проблемний та компаративний методи.

    При вирішенні окремих дослідницьких завдань: характеристиці складових частин християнської комунікаційної системи, визначенні особливостей комунікації у конфесіях, висвітленні вертикального та горизонтального зрізів комунікації – використовувався метод аналізу. Метод синтезу застосовувався при виокремленні загальних напрямків у функціонуванні комунікаційної функції релігії; системно-структурний метод – при виокремленні конфесійних інваріантів передачі релігійної інформації; історичний метод – для аналізу розвитку загальнохристиянських та конфесійних комунікаційних елементів. Прийом узагальнення застосований для висвітлення модерних виявів комунікаційної функції релігії у сучасному християнстві. Компаративний метод – для порівняння та співставлення елементів комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях. У процесі аналізу особливостей комунікаційної системи у християнських конфесіях було дотримано дослідницьких принципів об'єктивності, конкретності та світоглядного плюралізму, які є традиційними для вітчизняної релігієзнавчої школи.

    Наукова новизна дослідження. У дисертації доводиться існування взаємозв'язку між розвитком релігійної комунікації та розвитком християнських конфесій загалом. У наслідок такого взаємозв'язку релігійна комунікація займає чільне місце у прогресивному розвитку католицизму, протестантизму та православ'я. Важливість значення комунікаційної функції релігії прослідкована через проведений цілісний аналіз, який дає можливість констатувати, що християнство має діалогічну суть, а комунікаційна функція – це один із елементів вияву діалогічної суті релігії, що сприяє постійному зв'язку духовних та фізичних основ людського існування. У дисертації, через комунікаційну функцію релігії, розкривається взаємозв'язок канонічного та новаційного, що відображає, з одного боку, сталість християнства, а з іншого – демонструє його динаміку.

    Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження феномену комунікаційної системи християнства дозволило сформулювати низку теоретичних положень, наукова новизна яких полягає у тому, що:

    • суть комунікаційної функції релігії полягає у обміні релігійною інформацією; орієнтації на спілкування віруючих між собою та з божеством; прояві діалогічності релігії як такої. Комунікаційна функція релігії є частиною загальної функціональної системи, вона нерозривно пов'язана з основними (світоглядна, компенсаційна, регулятивна та ін.) та додатковими (культуроформуюча, культурозберігаюча та ін.) функціями; через цей зв'язок оптимально розкривається дія комунікаційної функції релігії як у індивідуальній, так і у суспільній сферах;

    • християнські конфесії активно користуються невербальною комунікаційною системою, що містить такі складові, як: іконографія, храм, музика та спів, символіка кольору та одягу. Невербальна комунікаційна система чітко характеризує конфесійні особливості у християнстві; вона наочно демонструє поєднання свідомого та несвідомого, сакрального та профанного у християнській комунікації;

    • вербальна комунікаційна система є класичним підґрунтям християнського канону; вербальна комунікація належить до раціональної сфери культурної діяльності;

    • вертикальна комунікація у християнських конфесіях спрямована на розуміння власного Я через спілкування з абсолютом; вона постає у двох видах: колективна та індивідуальна і відбувається через культову діяльність. Горизонтальна комунікація можлива тоді, коли є взаєморозуміння, у віруючих збігаються переконання про цінності;

    • у підґрунті християнської комунікації лежить несвідоме, що проявляється через культурні архетипи, які знаходяться в основі вербальної та невербальної комунікаційних систем, горизонтального та вертикального спілкування у всіх християнських конфесіях;

    • через комунікаційну функцію релігії простежуються домінуючі риси протестантизму, православ'я та католицизму; на сучасному етапі відмінності у комунікаційних системах конфесій полягають у тому, що під впливом мас-медіа протестантська комунікаційна система повністю адаптувалася до масових та глобалізаційних процесів у сучасному християнстві. Комунікаційна система католицизму, яка у класичному варіанті зближується із православною, набуває ознак відкритості, демократичності та масовості, характерних для протестантської комунікації. Православна церква проводить модифікацію культу, переосмислює ставлення до мас-медіа у канонічній комунікації. Новітні мас-медіа впливають на конфесійні комунікаційні системи і через них сприяють трансформації християнських конфесій.

    Теоретичне значення дисертації полягає у з'ясуванні змісту комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях. Отримані результати дають можливість охарактеризувати християнську комунікаційну систему у зрізі теорії комунікації; розглянути різноманітні трансформації під час формування сучасних комунікаційних систем християнських конфесій. Новий підхід до порівняння християнських конфесій дає можливість проводити аналіз можливих напрямків модернізації християнських церков через комунікаційну призму, що розширює теоретичну та методологічну базу філософсько-релігієзнавчого та порівняльно-історичного аналізу християнських конфесій.

    Практичне значення дисертації. Основні положення дисертації, матеріали та висновки можуть бути використані при викладанні релігієзнавчих дисциплін, а також у курсах з філософії, культурології, теорії комунікації, психології та історії релігії, спецкурсів на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів. Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані широким колом фахівців, які займаються комунікаційними проблемами релігієзнавства, а також прислужитися при вирішенні питань міжконфесійної взаємодії, інтегрування канонічного християнства у сучасну соціокультурну ситуацію представниками мас-медіа, різних церковних інстанцій та держслужбовцями.

    Особистий внесок здобувача полягає у порівнянні та характеристиці складових елементів комунікаційних систем католицизму, православ'я та протестантизму. Дисертація є


  •