LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості вияву комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях

самостійною та оригінальною науковою роботою автора. Її основні положення та висновки мають наукову новизну, позначені системністю та цілісністю висвітлення, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були висвітлені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: "ІІ Харківські філософські студентські читання" (Харків, 2005), "Україна та об'єднана Європа: християнське коріння та перспективи" (Львів, 2005), "Дні науки Національного університету "Острозька академія" (Острог, 2005, 2006), "Релігія і суспільство: нові преференції" (Чернівці, 2006), "Творча спадщина Івана Огієнка в контексті сучасного розвитку гуманітарних наук" (Київ, 2007). Результати дослідження використовувалися дисертанткою при розробці курсу "Релігія і суспільна комунікація" у Національному університеті "Острозька академія".

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у чотирьох статтях у фахових наукових виданнях, а також у п'яти тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, відповідно до мети та завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У першому розділі зроблений аналіз джерельної бази дослідження, сучасного стану наукової літератури з висвітлення комунікаційної функції у християнстві, акцентована увага на авторитетних ідеях вітчизняних та зарубіжних дослідників. У другому розділі охарактеризовано специфіку релігійної комунікації у християнстві, проведена дефініція основних ключових понять, що дають можливість у теоретичному зрізі висвітлити особливості невербальної та вербальної комунікації в християнських конфесіях, простежити вплив мас-медіа на особливості комунікаційних систем, розкрити зв'язок масової комунікації із проблемами оновлення релігійного спілкування. Логічним завершенням суті комунікаційної функції у християнстві стало обґрунтування архетипного підґрунтя релігійної комунікації. У третьому розділі конкретизуються загальні уявлення про комунікаційну функцію, характеризуються особливості комунікаційних систем православ'я, католицизму та протестантизму, їх відмінності та подібні елементи. У висновках узагальнено дослідницькі напрацювання, концептуалізовано їх розуміння та актуальність.

Список використаних джерел та літератури складає 329 позицій. Повний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 207 сторінок основного тексту.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обумовлюється актуальність теми, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються методологічні підходи, науково-теоретичне та практичне значення дисертації, ступінь її апробованості та новизна отриманих результатів.

У першому розділі "Висвітлення проблеми комунікаційної функції релігії у науковій літературі" розглядається стан вивчення теми у науковій літературі, простежуються основні напрямки розгляду проблем комунікації у релігійній сфері, окреслюються складові елементи християнської релігійної комунікації. Констатується, що питання комунікаційної системи у християнстві досить широке. Воно включає в себе цілу низку складових. Увесь об'єм використовуваної літературної бази дисертантка умовно ділить на декілька груп. Питання, пов'язані із теорією комунікації розглядаються у дослідженнях Р. Балкара, П. Берка, С. Виготського, У. Еко, М. Маклюена, Н. Мечковської, Г. Почепцова, Р. Якобсона та ін. Іншу групу становлять богословські твори Василія Великого, Іоана Дамаскіна, І. Огієнка, Псевдо-Діонісія Аеропагіта, Максима Сповідника, Ст. Ярмуся та ін.

Методологічно важливим у розробці теми стало звернення до філософських ідей М. Бубера, Ж. Бодріяра, О. Больнова, Р. Бультмана, М. Еліаде, Р. Рікьора, М. Хайдегера, Ю. Хабермаса, К. Ясперса, які допомогли усвідомити значення спілкування, діалогу та комунікації загалом для людини та проаналізувати особливості змін комунікаційних систем православ'я, протестантизму та католицизму під впливом різних соціокультурних ситуацій.

З'ясовано, що важливе місце займають дослідження вітчизняних релігієзнавців, які становлять основу для розуміння особливостей християнських ціннісних орієнтацій (М. Бабій, В. Бодак, Л. Виговський, С. Головащенко, А. Колодний, П. Кралюк, А. Річинський, О. Саган, С. Слобідський, Л. Филипович, П. Яроцький та ін.) та роботи, що характеризують феномен мови та слова у християнській комунікаційній системі (Т. Біленко, І. Богачевська, А. Колодний, Є. Дулуман, О. Саган). З проблемою мови пов'язані питання лінгвістичної відносності, яке розглядають Е. Сепір та В. фон Гумбольдт; питання мови літургії (Т. Горбаченко, Н. Мечковська, І. Огієнко); питання лексики в релігії.

Надзвичайно важливими при розгляді комунікаційної функції релігії, її суті є наукові доробки українських релігієзнавців М. Бабія та Л. Виговського. М. Бабій, розглядаючи функціональність релігії, виводить її як сутнісну характеристику. У своїх дослідженнях він розкриває поліфункціональність релігії, виділяє та характеризує основні її функції, говорить про рівні вияву функціональності релігії. Л. Виговський у монографії "Функціональність релігії: природа і вияви" досліджує систему функціональності релігії та рівні її суспільного вияву, а також її еволюцію. Значну увагу дослідник приділяє розгляду взаємозв'язку та специфіки функціонування основних структурних елементів релігійного комплексу у житті суспільства. Зокрема він виділяє чотири системи функціональності релігії: світоглядно-сенсотвірну, ціннісно-регулятивну, соціально-організаційну та комунікативно-трансляційну.

Методологічно важливе значення для розуміння причин та наслідків спілкування віруючих між собою та з Богом становлять розробки Ю. Макселона про специфіку розвитку групи; В. Бодак про психологічні зміни в колективі та діалогічність свідомості. При розгляді місця архетипів у системі християнської комунікації дисертантка акцентує увагу на дослідженнях К. Г. Юнга. Питання архетипів торкаються також Д. Зільберман, Є. Мелетинський, С. Кримський, М. Хайдегер.

Розглядаючи складові невербальної комунікаційної системи у християнстві можна виділити подієву комунікацію (П. Берк, В. Борисенко, Р. Гвардіні, А. Павленко), жести, графічні засоби, фонаційну комунікацію (П. Сопер), світлове оформлення (С. Аверінцев, В. Бодак, М. Соловій), колір (В. Бичков, Псевдо-Діонісій Аеропагіт, М. Спіллейн), одяг (М. Соловій та ін.), музику (Максим Сповідник, П. Флоренський), ікону та храм (Д. Антонович, В. Бичков, Я. Креховецький, В. Лазарєв, Д. Степовик, Л. Успенський та ін.). Автор наголошує, що суттєвий інтерес, у світлі масових комунікаційних технологій, представляє теорія Г. М. Маклюена, який першим звернув увагу на роль засобів масової комунікації у формуванні свідомості незалежно від змісту повідомлення.

Особливості релігійної комунікації у християнстві опосередковано висвітлюються у цілій низці сучасних