LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості вияву комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях

поступово зникає. У дисертації наголошено, що для усіх гілок християнства особливості використання символіки кольору у релігійній комунікації залежать від двох основних чинників: релігійного смислового навантаження та звернення до психологічних основ сприйняття окремого кольору. Психологічні особливості сприйняття віруючого, такі як спрямованість на подієвість, активно впливають на комунікаційні системи християнських конфесій, подієвість зумовлює підтримання елементів комунікаційної системи. Подієва комунікація лежить у площині ритуалу, канонічною подієвою комунікацією є літургія. Вона пов'язана із феноменом гри: характеризується обмеженим простором та часом, дотриманням правил.

У параграфі ІІ.3 "Вербальна комунікація в християнстві" вихідним пунктом розмірковувань стала думка про те, що оскільки християнство є релігією Писання, то канонічна комунікація знаходиться у зрізі вербальної. Вербальна комунікація зорієнтована на рівень світобачення, яке ґрунтується на мовних структурах. Мова постає глобальним засобом вербальної комунікації, вона проявляється через мовлення: усне та письмове. У зрізі вербальної комунікації постає проблема зв'язку між людьми та Богом під час комунікаційного акту, вона вирішується через монологічність, діалогічність чи автокомунікацію.

До усної традиції вербальної комунікації належить молитва, сповідь та проповідь. Специфіка молитовної комунікації залежить від того чи вона є індивідуальною, а чи колективною; канонічною чи неканонічною. Суть феномену сповіді полягає у тому, що через вербалізацію вона допомагає очищенню. Проповідь опредмечується у поясненні Біблії, вона виходить за межі ортодоксального, канонічного. Відповідно до історичного поступу біблійної герменевтики акцентовано увагу на трьох підходах до розуміння феномена Біблії: традиційному, історичному, екзистенційному. Дослідниця наголошує, що письмова комунікаційна традиція визначає канон релігійної комунікації, забезпечує її стійкість. Завдяки писаним текстам конфесії можуть розповсюджувати свій вплив на великі території.

Релігійна комунікаційна система вбирає у себе світські елементи незалежно від своєї конфесійної спрямованості. Це пов'язано із двома моментами. По-перше, релігійна комунікація призначається не лише віруючим певної конфесії, а й широкому загалу людей, зацікавлених у такій комунікації; по-друге, релігійна комунікація постійно перебуває у нерозривному зв'язку із історичними, культурними, соціальними та іншими реаліями. Такий зв'язок сприяє постійній актуальності релігійної комунікації, що проявляється як на досвідному, так і на апріорному рівні культурних архетипів.

У параграфі ІІ.4 "Вплив мас-медіа на релігійну комунікацію в християнських конфесіях" з'ясовано, що у системі християнської комунікації існує залежність її особливостей від засобів передачі інформації, у багатьох випадках сам засіб стає інформацією. Відповідно, засоби передачі інформації впливають на особливості комунікації (М. Маклюен). Особливе місце вони займають, коли починає домінувати поняття масової комунікації, яка зорієнтована на велику аудиторію. Засобами передачі релігійної інформації є релігійна періодика, кіно, радіо, телебачення, телематичні медіа, зокрема Інтернет. Всі вони характеризуються орієнтацією на широку аудиторію, мають публічний характер та суспільну регуляцію діяльності. Робиться висновок, що різноманіття ЗМК не завжди сприяє якісному забезпеченню спілкування між віруючими, акцентується увага на проблемі руйнування, спрощення міжособистісної комунікації, виникненні почуття відчуження та страху у віруючих, у наслідок включення в релігійну комунікаційну систему нових потужних засобів передачі інформації. Під впливом мас-медіа сучасне християнство поступово переходить від візуальної до аудіальної орієнтації, що сприяє зміні міжособистісної комунікації. Технологічні зміни непомітно впливаючи на моделі сприйняття віруючого, створюють нове емоційне середовище для здійснення комунікаційної функції релігії.

Звертається увага на книгодрукування, яке стало вищою фазою алфавітної культури, що призвела до відлучення віруючого від родового та колективного світовідчуття. Завдяки книгодрукуванню відбулася помітна зміна культурних цінностей, зокрема, у сприйнятті тексту. Із поширенням друку приходить візуальна організація сприйняття інформації. Таким чином, вся історія християнської церкви постає зміною провідних засобів комунікації і, відповідно, типів сприйняття. Між головним способом комунікації – друкарством і сенсорною моделлю особистості та організацією християнських конфесійних систем існує пряма залежність (М. Маклюен).

У параграфі ІІ.5 "Архетипне підґрунтя релігійної комунікації" звернено увагу на те, що християнська комунікаційна система специфічна архетипами, які по-різному проявляються у православ'ї, католицизмі та протестантизмі. Найактивнішу роль у православній комунікації відіграють архетипи храму, вічного учня, обрядовості та імітативності, ідеалізації старовини. У католицизмі ці архетипи лежать у підґрунті комунікації, проте, архетип матері (К. Г. Юнг) тут домінує над іншими, це проявляється у культі Діви Марії з використанням відповідних елементів. У протестантських напрямках згадані архетипи менше впливають на комунікаційну систему, така ситуація пов'язана із раціоналізацією та домінуванням свідомої частки психіки у протестантській комунікації, проте, автор не говорить про абсолютну відсутність архетипного підґрунтя у протестантизмі (присутність архетипів едукативності та немовляти). Для того, щоб можна було усвідомлено скористатися архетипами християнська комунікаційна система вимагає цілої низки специфічних когнітивних можливостей. Дуже важливим для кожного віруючого є не лише видиме безпосереднє чи опосередковане спілкування, а й містичний, не зрозумілий на перший погляд елемент, який робить таке спілкування дійсно якісно вартісним. Лише цілісна сукупність комунікаційної системи може на належному рівні забезпечити зв'язок між Богом та людиною. І архетипи тут посідають одне з провідних місць. Вони постають підґрунтям, за допомогою якого можна об'єднати свідомі прагнення віруючого до контакту з Богом та несвідому іманентну потребу у цьому.

У третьому розділі "Характеристика релігійної комунікації у християнських конфесіях" робиться детальний аналіз комунікаційних систем православ'я, католицизму та протестантизму; описуються їх складові; акцентується увага на подібних та відмінних елементах зазначених комунікаційних систем.

У параграфі ІІІ.1 "Комунікаційна функція релігії у православ'ї" розкрито проблему мови богослужінь та богослужбових текстів, їх сакральності. На сучасному етапі проблема вирішується на користь національних мов (Т. Горбаченко, Т. Коць, І. Огієнко, Н. Пуряєва, О. Саган, О. Тодор та ін.). Акцентування уваги на цій проблемі зумовлене тим, що мова впливає на світоглядні основи віри та значною мірою визначає нюанси комунікаційних систем православних церков.

Природна емоційність православних сприяє поширенню світських мотивів