LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості вияву комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях

у комунікаційній системі. Елементами емоційної масової подієвої комунікації у православ'ї є паломництво до святих місць, хресні ходи. З емоційністю пов'язаний церковний спів, у якому, на відміну від інших конфесій, слово домінує над мелодією. У вербальному зрізі особливу увагу привертає молитва, яка усвідомлюється як постійна дія; вона пов'язана із комунікаційними системами живопису та архітектури. Звертається увага на те, що у сучасному православ'ї молитва менше пов'язана із повсякденним життям ніж у протестантизмі, більше приналежна до культу.

Православна іконографія є невід'ємним елементом релігійної комунікації. Вона пов'язує літургію, молитву та храмовий комплекс; вона є провідником на шляху спілкування людини з Богом, вертикальної комунікації, є повноправним учасником горизонтальної комунікаційної системи, оскільки через символіку допомагає спілкуванню між віруючими. Православна обрядовість адресується не до розуму людини, а до її почуттів, що не потребує спеціальної підготовки, навчання для передачі та отримання релігійної інформації. Переважає колективна обрядовість, яка у сучасній церкві прагне до спрощення. Хоча у православній комунікації переважають традиційні риси, але вимоги часу сприяють поступовій модернізації православного культу (А. Колодний). Така модернізація відбувається повільно, оскільки встановлений комунікаційний канон вважається довершеним, перевіреним і його зміна може призвести до руйнування вже встановлених комунікаційних зв'язків віруючих між собою та з Богом. Хоча, зазначається, що останнім часом православна комунікаційна система все активніше наповнюється новітніми засобами комунікації, особливо інтенсивно розвивається преса (в Україні це: "Голос Православ'я", "Київські єпархіальні відомості" та ін.), радіо (радіопередачі "Євангельська духовність і сьогодення", "Святительське слово" та ін.), Інтернет.

Параграф ІІІ.2 "Характеристика комунікаційної функції у католицизмі" присвячений опису специфічних особливостей комунікаційної функції релігії у католицизмі. До них належать: 1) індивідуалізм як характеристика ідеалізованої комунікації у центрі із папою римським; 2) у богослужінні комунікаційна система ґрунтується на логіці; основне завдання – розказати про Бога, пояснити його суть. Специфічним елементом комунікаційної системи є образ Діви Марії; 3) важливим чинником у розвитку комунікаційної функції релігії у минулому та на сучасному етапі постають чернечі ордени; 4) звернення уваги на механізми ефективної комунікації, навчання; 5) комунікаційне навантаження ікони менше ніж у православній комунікаційній системі, тут вона не має літургійного значення; 6) специфічною є система пов'язана із документами, які пояснюють місце та значення ЗМІ у сучасній католицькій комунікації.

Католицька комунікаційна система знаходиться між православною та протестантською, користується елементами як однієї, так і іншої. З православною системою її споріднює невербальний елемент – використання ікон, символіка храму та одягу священиків (хоча ці елементи мають суто власне смислове навантаження, яке часто не співпадає із православним); подієвий елемент – паломництво, маріологічні дні та ін. До того ж, у сучасній католицькій системі дуже велика увага приділяється молоді, її інтересам, навіть у дечому комунікація прилаштовується під потреби молоді; у той час як православна комунікаційна система залишається переважно надто ортодоксальною по відношенню до новацій та молоді, надає перевагу усталеним зразкам спілкування. Спорідненість із протестантською комунікаційною системою проявляється у активному використанні ЗМІ для виконання комунікаційної функції релігії, створенні власних інформаційних організацій на зразок світських (Міжнародної католицької організації кінематографії, Міжнародної спілки католицької преси та ін.), користування радіо, телебаченням, пресою (на 2006 р. Католицька церква в Україні мала 13 офіційних періодичних видань та 26 офіційних видань УГКЦ), Інтернетом. Такі тенденції у сучасному католицизмі сприяють технізації літургії та культу загалом.

У параграфі ІІІ.3 "Специфіка комунікаційної функції у протестантизмі" наголошується, що офіційно домінуючою складовою протестантської комунікації є Біблія, а відповідно і її інтерпретації, пояснення, коментарі, проповіді. Специфічним є відносно суб'єктивне тлумачення Біблії у порівнянні із комунікаційними системами інших конфесій. До вербальної складової належить також молитва, тут ритуальний бік відходить на другий план, перевага надається імпровізації, що є виявом інтимного звернення до Бога; при цьому не заперечується колективний характер моління. Оскільки протестантська церква до мінімуму скоротила релігійну обрядовість, фактично відмовилася від ікон та храмових споруд, то значний пласт невербальної комунікаційної системи пов'язаний із проповіддю, молитовними зборами та друкованою книгою. Звертається увага на те, що протестантизм постає релігією автономної людини з індивідуалізованою комунікаційною системою, яка є результатом поширення книгодрукування; тут яскраво прослідковується тенденція взаємозв'язку засобів передачі інформації та їх впливу на формування особливостей конфесійної релігійності.

Сьогодні протестанти для активного спілкування, діалогу звертаються до сучасних, світських форм культури (молодіжні і дитячі табори (АВАНА, "Глорія" та ін.), конференції, концерти; у періодичній літературі кросворди, постери, дитячі фото; теле- радіопередачі, Інтернет та ін.), але майже повністю відкидають комунікаційне коріння, традиції й канони, з яких вони виросли. Робиться висновок, що використовуваний тип комунікації у протестантизмі – соціально-етичний. Він не покликаний розв'язувати схоластичні питання й умоглядні теологічні проблеми, а націлений на розв'язання особистісного внутрішнього конфлікту людини й суспільства, створення нових, що відповідають Євангелію, зв'язків з оточуючими людьми. Відносини з Богом – наслідок дій і стосунків з людьми. В цьому принципова відмінність протестантської комунікаційної системи, оскільки в католицизмі і православ'ї стосунки між людьми – наслідок комунікації людей з Богом.

У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження:

1) Християнська культура постає орієнтованою як на автокомунікаційні, так і на комунікаційні процеси, постає водночас і культурою усного мовлення, і культурою книги. Однією з функцій християнства є комунікаційна функція. Вона полягає у створенні умов для спілкування віруючих у рамках релігійної спільноти. Релігійна комунікація – це процес взаємодії, спілкування, релігійної соціалізації, передачі, обміну, засвоєння релігійної інформації, укріплення зв'язків між віруючими. Комунікаційна функція релігії – це один із елементів вияву діалогічної суті релігії, що сприяє постійному зв'язку духовних та фізичних основ людського існування, стосується усіх сфер обміну релігійною інформацією, містить орієнтацію на вертикальний та горизонтальний зрізи релігійної комунікації, вона опредмечується через релігійну комунікацію.