LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості релігійної освіти учнів шкільного віку на Сході Франції

УДК – 37(44)

І.С. Лаухіна,

аспірант

(Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини)

Особливості релігійної освіти учнів шкільного віку на сході Франції

У статті розглядається питання змін у політиці щодо релігійного навчання учнів у громадських школах департаменту Ельзас-Мозель (Схід Франції). У вказаному департаменті в громадських школах учням пропонується для вивчення католицька, протестантська або юдейська релігії.

Сучасна стратегія релігійної освіти школярів у східних французьких землях бере початок від 11 грудня 2003 року. Тоді президенту Франції Жаку Шираку був наданий звіт комісії з питань дотримання принципу світськості у Французькій Республіці. Цей документ отримав назву "звіт Стазі" за ім'ям голови комісії відомого політичного діяча Бернара Стазі [1].

У звіті члени комісії звертають увагу на зміни в політиці щодо релігійного навчання учнів у громадських школах департаменту Ельзас-Мозель. У цьому департаменті в громадських школах учням пропонують для вивчення католицьку, протестантську або юдейську релігії. В тамтешніх ліцеях релігійне навчання здійснюється під патронатом місцевої влади і узгоджується з завданнями громадянського виховання учнівської молоді. Участь релігійних діячів і проповідників у виховній роботі з ліцеїстами не забороняється, однак регулюється спеціальною угодою, яку представники регіональних адміністрацій укладають з Церквами. Такий підхід до релігійного навчання і виховання шкільної молоді знаходить громадську підтримку не лише в Ельзас-Мозелі, а й у трьох сусідніх департаментах.

Як відомо три департаменти Східної Франції – Нижній Рейн, Верхній Рейн та Мозель, які межують з Німеччиною, мають особливу історичну долю: в період кінця ХІХ – початку ХХ століття вони приєднувались то Франції, то до Німеччини.

Після війни 1870 року згідно з Франкфуртським договором від 10 травня 1871 року Ельзас-Мозель увійшов до складу Німеччини і вважався землею Німецької імперії. У 1918 році цей регіон знову став французьким, однак на його території залишались чинними як французькі закони, що існували до 1871 року, так і німецькі закони часів Німецької імперії, зокрема закони землі "Ельзас-Лотарингія".

Серед отриманих у спадщину французьких законів були такі, що унормовували стосунки держави з культовими організаціями, зокрема Конкордат 1801 року. Конкордат загалом – це назва договору або угоди; а в нашому контексті ідеться про угоду між Папою Римським та світською владою. За суворим римським слововжитком Папа укладав Конкордати лише з главами католицьких держав, аналогічні угоди з некатолицькими урядами класифікуються як конвенції.

Обіймаючи посаду першого Консула, Наполеон Бонапарт уклав 15 липня 1801 року з Папою Пієм VII Конкордат, який вступив у силу в квітні 1802 року і до цього часу є визначальним щодо правових засад діяльності церков у французькій державі.

Конкордат, по суті, поклав край спричиненим революцією переслідуванням релігій та церков. У період перебування регіону у складі Німеччині були скасовані закони про культи, уведені в дію відповідно до Конкордату 1801 року, натомість 9 грудня 1905 року був прийнятий закон "Про відокремлення Церкви від держави" [2].

Звичайно, коли Ельзас-Мозель знову став французьким, уряд Ерріо намагався знову запровадити закон "Про відокремлення церкви від держави і держави від церкви", але ця спроба викликала такий потужний опір населення, що від неї довелося відмовитись.

Так само, коли Ельзас-Мозель, анексований у 1940 році ІІІ Рейхом, повернувся під юрисдикцію французької держави, це майже не вплинуло на традиційний культовий устрій у регіоні.

Цим пояснюється особливий статус Ельзас-Мозеля у Французькій Республіці. Там офіційно визнано чотири культи: католицтво, лютеранство, реформаторство та юдаїзм; священики, пастори і рабини знаходяться на державному обліку; державний університет Марка Блока (Страсбург) налічує два богословських факультети, а в громадських школах відбувається обов'язкове релігійне навчання учнів.

Згідно з законом Фаллу "Про народну освіту" початкові школи в Ельзас-Мозелі є конфесійними, релігійне навчання є обов'язковим і проводиться окремо з учнями – представниками кожної з офіційних конфесій [3]. Середні загальноосвітні заклади (коледжі та ліцеї) не є конфесійними. Однак, так само як і в початкових класах, релігійне навчання там є обов'язковим.

Відтак релігія є обов'язковою (а не елективною) дисципліною у школах Ельзасу та Мозеля. Можливість отримати звільнення від відвідування уроків релігії була надана учням відповідно до постанови Державної Ради від 1936 року та підтверджена в 1974 році [4].

У випадку відмови від курсу релігії, діти мають прослухати додатковий курс морального навчання як альтернативний до релігійного. Під час вступу до школи батьки учня або він сам, якщо ідеться про учня старшого шкільного віку, мають бути поінформовані про наявність у школі "Релігії" як обов'язкового предмета, а також дати письмову згоду на його вивчення, вказуючи при цьому конфесійну належність (католик, протестант, юдей). У цій же анкеті ідеться про можливість та умови звільнення від обов'язкового відвідування уроків "Релігії". Про лібералізацію цих процедур ідеться зокрема у згаданому вище звіті Стазі, а саме: "Існуюча практика, яка зобов'язує батьків особисто писати заяву, на підставі якої їхні діти можуть бути звільнені від релігійного навчання, потребує перегляду. Батькам на початку шкільного року достатньо внести помітку "так" чи "ні" у стандартний формуляр-пропозицію щодо відвідування учнями курсів релігійного навчання" [5: 113].

Наскільки популярними і запитаними серед учнів та їхніх батьків є навчальні курси релігійного змісту можна судити з матеріалів симпозіуму "Релігійне навчання у громадській школі", організованого Страсбурзьким Центром соціологічних досліджень та громадської діяльності 15 листопада 1997 року, а також зі звіту ректора Страсбурзької Академії на тему: "Релігійне навчання у громадських закладах" (1997 р.). Згідно оприлюднених у цих документах даних станом на 1996-1997 рр. заняття з релігії відвідували 81% учнів ельзаських початкових шкіл, 49% – учнів колежів і тільки 10% – ліцеїстів. Як бачимо, серед старших за віком учнів кількість тих, хто вивчає "Релігію", є найменшою [6]. В Мозелі ця різниця є ще відчутнішою: "Релігію" вивчають 96% учнів коледжів і лише 4%– ліцеїстів (1996-1997 рр.) [6]. А в 2002 – 2003 роках згідно з відомостями ректорату Страсбурзького університету на курси релігійного навчання записалися 30,4% учнів коледжів, а для Мозеля цей показник відповідно становив 23,6% [7].

В коледжах Ельзасу відсоток відвідування релігійного навчання є тим вищим, чим більше учнів європейського походження там навчається. Наразі наявність учнів-вихідців з мусульманських країн змінює зазначений покажчик у бік зниження, оскільки у школах Ельзас-Мозеля немає призначених для цих учнів релігійних курсів. У той же час опитування, проведене у 1998 році газетою "Derniēres nouvelles d'Alsace" сумісно із Страсбурзьким науково-дослідним комерційним інститутом, показало, що 7% населення Ельзас-Мозеля становлять мусульмани [8]. І це наштовхує на роздуми про нерівні можливості і несправедливість по відношенню до цієї групи населення, діти-вихідці з якої не мають змоги вивчати в школі іслам як релігію свого народу. У звіті Стазі якраз ідеться про те, що в Ельзас-Мозелі вивчення мусульманської релігії має бути запропоноване учням на тих же підставах, що й вивчення інших релігій.

Той факт, що 81% учнів ельзаських початкових шкіл відвідує уроки релігії, показує, що більшість родин схвально ставляться до наявності цих уроків у шкільному розкладі [9: 1-17]. Навіть батьки, які не мають зв'язку з жодною релігійною організацією і не визначились у своєму ставленні до релігії, сподіваються, що релігійне навчання сприятливо позначиться на вихованні їхніх дітей. У той же час зменшення кількості учнів, які відвідують відповідні заняття, мірою їх дорослішання, говорить про те, що молодь не є одностайною з батьками у цьому питанні. І, хоча Ельзас-Мозель вирізняється з-поміж інших регіонів Франції як релігійно активний регіон, його також торкається криза міжгенераційного зв'язку та взаємопорозуміння.

Однією з істотних причин незацікавленості учнів коледжів та ліцеїв релігійним навчанням є недостатня розробленість відповідних теоретичних і практичних засад діяльності школи, що спонукає французьких вчителів вдаватися до