LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні

підходами, застосовується метод аналізу, сходження від абстрактного до конкретного, єдності історичного та логічного. Зокрема, історичний підхід дав змогу дослідити формування і розвиток структурної мережі церкви (закладів освіти, дієцезій) у хронологічній послідовності. У межах цього підходу був застосований порівняльно-історичний метод. Також порівняльно-історичний метод використано для співставлення становлення та розвитку структурних одиниць церкви, динаміки розвитку її мережі, аналізу діяльності різних римо-католицьких організацій. Цей метод дозволив виділити спільне та відмінне в інституційному розвитку РКЦ в умовах незалежності України. Метод періодизації допоміг простежити закономірності хронологічного розвитку РКЦ у всеукраїнському масштабі. А метод систематизації та узагальнення дозволив визначити конкретні результати дисертаційного дослідження.

Досягнення принципу об'єктивності реалізується в дослідженні шляхом вивчення наявного масиву наукової літератури, урахування всіх точок зору на ту чи іншу подію, явище чи процес. Намагання досягти неупередженості авторка реалізовує шляхом використання комплексу опублікованих та офіційних довідкових документів, різних за походженням і видовою ознакою. Принцип історизму сформував розгляд тенденцій та особливостей розвитку РКЦ в незалежній Україні. Принцип світоглядного плюралізму дав змогу виявити протилежні і суперечливі точки зору на проблему. Принцип багатовекторності допоміг встановити об'єктивні і суб'єктивні чинники розвитку і діяльності означеної церкви. Також використовувались специфічні релігієзнавчі принципи: конфесійної толерантності, позаконфесійності, гуманізму, світськості.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті комплексного дослідження становлення РКЦ у релігійно-суспільній сфері сучасної України встановлено, що цей процес відбувається шляхом синхронної реструктуризації та адаптації церкви до нових соціально-політичних і соціокультурних умов, спричинених розбудовою і становленням української державності. Вибір такого підходу зумовлений врахуванням змін, тенденцій розвитку, зосередженням на глобальному вимірі загальнолюдських та соціальних проблем. Цей висновок обґрунтовано і розвинено низкою положень, які відзначаються елементами новизни, а саме:

 вперше досліджено цілісний процес відновлення та налагодження роботи усіх головних структурних одиниць церкви, які, виступаючи консолідуючими регіональними (територіальними) та керівними центрами, регулюють парафіяльну роботу на місцях і у всеукраїнському масштабі;

 показано, що позиція Римо-Католицької церкви щодо політичного життя держави є оптимальним варіантом присутності (залученості) церкви у визначеній сфері, яка водночас дозволяє їй не бути втягненою в передвиборчі перегони й поставленою на служіння окремим політичним силам;

 підтверджено дискусійність окремих положень, які мають місце при визначенні, ідентифікації національної домінанти Римо-Католицької церкви, що дає підстави для руйнування стереотипного уявлення й ототожнення церкви виключно з однією нацією, ігноруючи при цьому наявність інших;

 виявлено, що місіонерська діяльність, репрезентована зовнішньо-церковною євангелізацією, популяризується завдяки якісно зміненим та доповненим формам і методам, а соціальні і культурницькі аспекти місіонерської діяльності є універсальною моделлю участі церкви в суспільному житті країни;

 знайшло подальший розвиток положення про високий рівень конкурентноспроможності РКЦ, яка стала можливою за рахунок комплексного оновлення та осучаснення;

 встановлено, що взаємодія між державою та церквою, реалізована в моделях державно-церковних стосунків різного характеру, потребує уважного вивчення і перегляду. З одного боку, державою забезпечується рівень свободи, зокрема свободи совісті та релігійної свободи, з іншого – простежується тенденція до конфліктності та домінування держави, що обмежує можливість їх партнерства (партнерства між обома суб'єктами).

Теоретичне значення одержаних результатів визначається постановкою та результатами аналізу комплексу проблем, які дозволяють ґрунтовно осмислити стан, особливості і напрями розвитку сучасного католицизму латинського обряду в Україні. Дисертація є дослідженням особливостей і визначальних чинників інституційного становлення та напрямів соціально значущої діяльності церкви, а тому має перспективу використовуватись як теоретична база для більш вузьких наукових досліджень, що стосуватимуться становлення окремих інституційних одиниць та характеристики окремих напрямів її діяльності. Здійснене дослідження є внеском у формування цілісної моделі розвитку сучасного католицизму латинського обряду, сприяє глибокому розумінню його особливостей і визначальних тенденцій.

Практичне значення одержаних результатів пов'язане з можливістю використання основних положень та фактичного матеріалу дисертації у процесі написання окремих розділів підручників, посібників з історії церкви, релігієзнавства та історії католицизму зокрема, при викладанні та розробці лекційних курсів з таких гуманітарних дисциплін, як історія України, загальне релігієзнавство, історія релігій, соціологія, частково політологія, а також в розробці відповідних спецкурсів та спецсемінарів. Положення та висновки дисертації можуть також бути враховані у практичній діяльності органів виконавчої та законодавчої влади на місцях та центральних органах управління, а відтак позитивно впливатимуть на процес оптимізації міжконфесійних та державно-церковних відносин.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження знайшли своє відображення в публікаціях та виступах дисертантки на щорічних конференціях викладацько-студентського складу РДГУ (2004-2006 рр.), на Першій всеукраїнській науково-практичній конференції „Наука, освіта, суспільство очима молодих" (10-11 травня 2006 р., м. Рівне), науково-практичній конференції „Слов'янські народи в історичному процесі: генезис проблеми" (5 грудня 2006 р., м. Рівне), Другій регіональній науковій конференції молодих вчених, аспірантів, здобувачів, магістрів „Історія очима молодих дослідників" (13 грудня 2006 р., м. Рівне), ХІ науковій викладацько-студентській конференції „Дні науки НаУОА" (14 травня 2006 р., м. Острог), регіональній науково-практичній конференції „Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917-1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового Походу)" (23 листопада 2006 р., м. Житомир).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 4 індивідуальних статтях, вміщених у фахових наукових виданнях, а також викладені в тезах виступів на наукових