LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні

конференціях, одна стаття вміщена в періодичному виданні РКЦ Луцької дієцезії.

Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, яку, в свою чергу, визначають мета і завдання дисертації. Керуючись ними, дисертантка звертається в першому розділі до історіографічного та джерелознавчого аналізу поставлених у дисертації проблем. Другий розділ присвячений формуванню інституційної мережі РКЦ. Третій і четвертий – функціонуванню та окремим напрямам діяльності церкви. Таким чином, дисертація складається із вступу, 4 розділів, висновків та списку використаних джерел (319 позицій). Повний обсяг дисертації становить 179 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „ВСТУПІ" обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, що зумовлюється комплексом суспільних чинників сучасного етапу розвитку. Визначається об'єкт, предмет, мета і завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Упершому розділі – „ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІД-ЖЕННЯ" – аналізується ступінь розробки проблеми та домінуючі напрями дослідження, дається оцінка зазначеного періоду розвитку і функціонування РКЦ у працях українських та зарубіжних істориків, релігієзнавців, а також подано характеристику джерельної бази дослідження.

У першому підрозділі – „Стан наукової розробки проблеми" – здійснено аналіз історіографічної бази дисертаційної теми. Відзначається, що процес формування інституційної мережі, як і окремі напрями діяльності РКЦ в Україні, не стали об'єктом належної уваги вітчизняних та зарубіжних дослідників. Зважаючи на важливість та суспільну резонансність проблеми, слід визнати, що вона практично залишається не вирішеною. Увага дослідників історії церкви, які вивчають посткомуністичні трансформації, переважно зосереджується на узагальнених характеристиках державно-церковних відносин, інституційних перетворень, політичної залученості релігійних інституцій; меншою мірою ці розвідки стосуються безпосередньо сучасного етапу діяльності і розвитку РКЦ в Україні. Тому головна увага зосереджена на тих історико-релігієзнавчих працях, в яких автори максимально підійшли до цілісного розкриття та аналізу інституційного розвитку РКЦ, діяльності в суспільно-політичному житті країни. При цьому, з метою ідентифікації ступеня вивчення означених в дисертації питань, дисертантка вважає за доцільне розподілити історіографічну базу за принципом проблемного підходу.

Так, проблемі формування структурної мережі РКЦ одними з перших присвятили увагу Н. Кочан, О. Недавня, М. Кирюшко, В. Слободян, С. Сьомін, Я. Стоцький, В. Єленський, В. Осадчий, О. Браславець, В. Качур, В. Перебенесюк, П. Яроцький, М. Рибачук, М. Закович, С. Здіорук, О. Мегеря, О. Турій, В. Бондаренко, К. Щоткіна, Т. Панченко, П. Фещенко. Цінний внесок у розробку означеної проблеми зробив О. Доброєр – „Католицька церква в Україні: 2001 рік. Статистика, аналізи, коментарі" (К., 2001). У названій праці автор подав систему статистичних даних по кожній з існуючих на той час дієцезій, простежив динаміку розвитку РКЦ за роки незалежності України, показав кількісне зростання римо-католицьких громад, чернечих орденів та монастирів, виявив відсоток збільшення духовенства латинського обряду. Однак, як правило, розвідки авторів стосуються дієцезій, що утворилися на першому етапі реінституалізації церкви. Щодо дієцезій, утворених 2002 р., то таких праць у наукових колах на сьогодні практично не виявлено.

Аналізуючи літературу з проблеми місіонерської діяльності РКЦ, репрезентованої зовнішньо-церковною євангелізацією, виділимо публікації С. Дзєконьскі, С. Гузенка, А. Урбанського, Ж. Шіпена, В. Перевезія, М. Ма-риновича. Щодо проблеми так званого прозелітизму та міжконфесійних суперечностей, то цьому присвячені праці таких дослідників, як: В. Єленський, К. Щоткіна, В. Перевезій. Варто згадати також Ф. Гарнонкура, К. Ґудзик, С. Здіорука, О. Йосифа, М. Майя, В. Липинського, А. Колодного, П. Панченка, К. Паньо, В. Перебенесюка, О. Шубу. Ними визначено головні причини, що лежать в основі міжконфесійних непорозумінь, зокрема такого явища, як прозелітизм. Практично всі дослідники зійшлися на думці, що головною причиною непорозумінь є активізація РКЦ в Україні, давня конкуренція між Православною та Римо-Католицькою церквами. Водночас не відкидається положення про наростання міжконфесійних суперечностей, пов'язаних з історичною пам'яттю українсько-польських відносин. Питання доброчинної діяльності стало об'єктом дослідження таких науковців, як А. Адамович, В. Єзеницький, Л. Филипович, А. Колодний та ін. Варто зазначити, що доброчинна діяльність дослідниками оцінюється як невід'ємний елемент соціального служіння. Зокрема, доведено, що доброчинні заходи не лише піднімають авторитет церков, але й сприяють гармонізації міжконфесійних відносин.

В українській історіографії практично немає таких досліджень, що безпосередньо стосуються участі РКЦ у кампаніях парламентських та президентських виборів, а також тих, які аналізують систему професійної релігійної освіти. Здебільшого означені проблеми частково висвітлюються в публікаціях науковців, які розглядають їх у загальнохристиянському контексті.

Більш широко в історіографії висвітлено проблему державно-церковних відносин та свободи совісті. У цьому ракурсі привертають увагу своєю науковою вагомістю публікації В. Єленського, С. Здіорука, А. Колодного, П. Панченка, М. Рибачука, О. Сагана, Л. Филипович, М. Бабія, В. Бондаренка, В. Басовича, О. Рублюка, С. Зубченка, С. Плохія, О. Шевченка, які досліджують проблеми взаємодії релігії та політики. Ними було встановлено, що суспільні зміни, які відбулися внаслідок здобуття Україною державної незалежності, зумовили якісно нову ситуацію в національно-релігійній площині. Думки авторів сходяться і в питанні про необхідність конструктивних змін щодо взаємин церкви та держави.

Здійснений аналіз наукової розробки проблеми дає підстави констатувати, що означені дисертацією завдання наукового пошуку знайшли не достатнє відображення у вітчизняній та зарубіжній історико-релігієзнавчій науці. Попри динамізм розвитку, РКЦ розглядається швидше в загальнохристиянському контексті, що ускладнює, в багатьох випадках, з'ясування безпосередньої причетності церкви до тієї чи іншої сфери суспільно-значущої діяльності.

У другому підрозділі – „Джерельна база дослідження" – йдеться про виявлення і відбір джерел щодо інституційного становлення та функціонування РКЦ в означені роки, а також здійснюється обробка наявної в них інформації. Основу джерельної бази дослідження