LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні

склали неопубліковані документи Рівненської обласної державної адміністрації, опубліковані документи Львівської обласної державної адміністрації, римо-католицькі періодичні видання, схематизми дієцезій, основні офіційні документи та Інтернет-ресурси РКЦ в Україні. Частково залучена інформація Житомирської обласної державної адміністрації та інформація отримана безпосередньо від духовенства Луцької дієцезії, зокрема священнослужителів деканату Рівне.

Спеціальної уваги заслуговують службові документи сектору з питань релігій Рівненської обласної державної адміністрації. Зокрема, були опрацьовані зареєстровані статути релігійних громад РКЦ Луцької дієцезії в Рівненській області. Зазначені документи містять інформацію про мету і завдання утворених релігійних громад, мотивацію їх виникнення, положення про припинення діяльності, порядок та характер внесення змін до статутів, що здійснювалися в різні періоди функціонування парафій. Не меншої уваги заслуговують дозволи на проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів та іншої канонічної діяльності громадянам закордонних держав, на підставі яких було визначено кількість місіонерів, що відвідали область. Звіти і розпорядження Львівської обласної державної адміністрації, вміщені у своєрідному зведенні документів, подані С. Боруцьким – „Держава. Церква. Людина. Державно-церковні відносини та міжконфесійні відносини у дзеркалі сучасності. 1992-2002 рр." (Л., 2003) та інформаційно-статистичному довіднику „Конфесійна карта Львівщини" (Л., 1997).

Наступний комплекс джерел дисертаційного дослідження становлять офіційні документи РКЦ, що регламентують та корелюють її діяльність у різноманітних сферах суспільного життя. Такі документи репрезентовані у збірнику „Документи ІІ Ватиканського собору" (Л., 1996) та „Кодексі Канонічного права". Підхід та позицію РКЦ до використання комп'ютерно-інформаційних технологій викладено в таких важливих документах Апостольського Престолу, як, зокрема, Послання Папи Івана Павла ІІ до ХХХVІ Всесвітнього дня засобів масової комунікації та Пастирська інструкція Папської Ради із засобів масової інформації. Окремий різновид церковних документів становлять папські енцикліки та Апостольські листи.

Варто також виокремити спільні Звернення християнських церков, видані під час проведення останніх передвиборчих кампаній. Окрім системи офіційних церковних документів, дисертанткою використано законодавчі акти та розпорядження.

Особливе місце варто відвести схематизмам дієцезій та архідієцезії, які містять короткі відомості про священиків, що здійснюють душпастирську діяльність у парафіях, окреслених межами дієцезій. Також у них міститься інформація про студентсько-викладацький склад семінарій, що розташовані на території єпархіальних утворень. Багатий фактографічний матеріал із теми наукового дослідження міститься в опрацьованих матеріалах церковної римо-католицької періодики. Об'єктивний характер дослідження забезпечувався і завдяки залученню знакових досліджень представників РКЦ в Україні. Маються на увазі праці єпископа М. Бучека, кардинала М. Яворського, нунція в Україні Н. Етеровича, єпископа-ординарія А. Майнека та ін. Крім комплексу праць, присвячених відновленню діяльності церкви, значимими є книги для внутрішнього використання РКЦ.

При визначенні динаміки розвитку інституційної мережі РКЦ використовувались статистичні дані Державного департаменту у справах релігій, соціологічні дослідження. Важливим джерелом вивчення проблематики дисертаційного дослідження є римо-католицькі ресурси мережі Інтернет. Серед них варто виокремити офіційний веб-сайт РКЦ в Україні, Апостольської нунціатури, Місії „Карітас-Спес" та сайт Інституту релігійних наук ім. Т. Ак-вінського. Отже, здійснений аналіз джерельної бази дозволяє констатувати, що вона достатньо репрезентована і є такою, що уможливлює дослідження дисертаційної проблеми.

У другому розділі – „ПРОЦЕСИ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ" – розглядаються основні структурні одиниці, реорганізовані за час незалежності України, які склали цілісну систему РКЦ.

У першому підрозділі – „Формування структурної мережі" – поетапно досліджується процес відновлення роботи та подальше функціонування дієцезій, архідієцезії, Апостольської нунціатури, подається структура Конференції вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя латинського обряду та Конференції старших настоятельниць жіночих чернечих інституцій РКЦ, окреслюється значимість і роль Конференції єпископів латинського обряду в Україні, а також інших невід'ємних структурних елементів церкви.

Особливістю реструктуризації РКЦ стало те, що практично всі дієцезії зазнали суттєвих змін. Частина з них (Львівська архідієцезія) була реорганізована внаслідок географічних змін на початковому етапі та перерозподілу в пізніший період, частина – за рахунок приєднання окремих територій колишніх архієпархій і окремих областей (Києво-Житомирська дієцезія), а деякі – шляхом перегляду та упорядкування меж вже сформованих дієцезій, тобто реорганізованих до 2002 р. (Харківсько-Запорізька та Одесько-Симферопольська дієцезії). Окремим способом була утворена Мукачівська дієцезія, що постала з рангу Апостольської адміністрації. Розкриття особливостей інституційного становлення церкви спричинило виокремлення певних періодів. Відповідно весь процес реструктуризації, на думку дисертантки, доцільно поділити (умовно) на два етапи, перший з яких припадає на 90-ті рр., а другий – на 2000-ні, зокрема 2002 р. Звертає на себе увагу і той факт, що попри традиційне пов'язування реорганізації РКЦ в Україні з 16 січням 1991 р., початок цього процесу був покладений значно раніше, що уможливило його дієвість у перспективі. Виявлено, що між усіма рівнями ієрархічної будови церкви, починаючи від парафіяльного і завершуючи дієцезіальним, існує тісний взаємозв'язок, що сприяє ефективності роботи всього церковного механізму.

На основі дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій встановлено тенденцію до розширення мережі РКЦ. Так, за підсумками 2005 р. кількість релігійних організацій, порівняно з 1997 р., зросла на 22,5%. Разом з тим, аналіз поширення мережі РКЦ в окремих регіонах України дав підстави констатувати, що розширення, головним чином, відбувається за рахунок західних областей України (583 зареєстровані релігійні організації). Другим за чисельністю є центральний регіон (308), третім – південний (57). І найменшими кількісними показниками вирізняється східна частина України (30). Отримані дані, водночас, дозволили зробити висновок про те, що найбільшою за чисельністю із зареєстрованих релігійних організацій є Львівська архідієцезія