LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні

латентністю, на початку 90-х рр. ХХ ст. під впливом та втручанням зацікавлених осіб суперечності мали властивість загострюватись. Така тенденція простежена і під час паломництва Папи Івана Павла ІІ до України. При цьому виявлено, що домінують в даному плані історичні причини.

Не менш важливим чинником, що породжує православно-католицькі суперечності та ускладнює процес налагодження продуктивного діалогу, є давня православно-католицька конкуренція, яка за останні 15 років спричинена нарощенням римо-католицької присутності в посткомуністичних країнах. Авторка вказує, що джерелом, котре живить більшість непорозумінь на тлі взаємин між церквами, є місіонерська діяльність РКЦ. Показано, що неприпустимість проведення євангелізаційних заходів серед більшості українців, УПЦ МП спирається на так звану „канонічність території". Вартий уваги й той факт, що православні ієрархи зараховують до членів церкви не лише тих, хто свого часу був у них хрещений, а й тих, хто своїм походженням пов'язаний з православною традицією, водночас виключаючи можливий дуалізм. Такий підхід, на думку дисертантки, суттєво зменшує, якщо не позбавляє взагалі простору для євангелізаційної роботи, спричиняючи додаткові причини для виникнення суперечностей. З'ясовано, що певні непорозуміння вносить також проблема розподілу церковного майна.

Значну увагу авторка приділяє розгляду такого явища, як прозелітизм, на основі чого було виявлено, що визначити, де він починається, і чи взагалі має місце в Україні, дуже важко, оскільки розв'язання цього питання постійно наштовхується на протилежні тлумачення церквами поняття прозелітизму. Як показали результати дослідження, існують діаметрально протилежні визначення тієї межі, перехід якої означає прозелітичну політику церкви. Посилаючись на дані широкомасштабного соціологічного дослідження, які вказують на наявність факту конфесійної невизначеності саме православних віруючих, дисертантка виводить причини, що стимулюють конфесійний перехід. Разом з тим, стає очевидною магістральна (ключова) причина міжконфесійних суперечностей у ракурсі РКЦ.

У „ВИСНОВКАХ" дисертаціїузагальнено та викладено основні положення результатів дисертаційного дослідження, сформульовані рекомендації і пропозиції щодо практичного застосування досвіду діяльності РКЦ.

Простеживши поетапність реінституалізації, дисертантка робить висновок, що відновлення структурної мережі відбувалося значною мірою за рахунок західної частини України, на основі чого підтверджується теза про те, що там релігійна культура була зруйнована меншою мірою, а тому рівень релігійних потреб лишався значно вищим, ніж на сході чи півдні країни.

Інтенсивність творення релігійних громад РКЦ актуалізувала проблему забезпечення їх кадрами служителів культу. Окрім того, нестача римо-католицьких священнослужителів синтезує проблему ідентифікації РКЦ загалом і римо-католиків зокрема. Однак стає очевидним, що сутність проблеми лежить в історичній пам'яті, яка визначає характер і компромісність державно-церковних і міжконфесійних стосунків.

Однією із найважливіших складових процесу релігійно-суспільних змін стало утвердження релігійної свободи та релігійних прав людини. Такі трансформації посприяли дедалі помітнішому зростанню релігійної присутності в суспільно-політичному житті країни. Зокрема, спостерігається налагодження та активізація харитативної, євангелізаційної, просвітницької та освітньої діяльності церкви.

Прослідковується активна залученість РКЦ до вирішення соціальних проблем країни. Дисертантка робить висновок, що практична значимість такої роботи, що очевидна без додаткових доведень, повинна стати домінантною і для усіх православних церков, яка, разом із тим, уможливить зосередження церкви не на політичному, а на соціальному аспекті. З метою подолання окремих деструктивних тенденцій та усунення наслідків політики атеїзму, було розгорнуто масштабну місіонерську роботу, втілену в євангелізаційній діяльності, яка ґрунтується на перегляді та переосмисленні (оновленні) традиційних підходів, поєднанні нових та випробуваних часом методів. До того ж, така асиміляція забезпечила успішність та, що головне, ефективність апробованих заходів. Орієнтуючись, застосовуючи індивідуальний підхід, на духовні потреби всіх категорій соціуму, РКЦ за сучасних умов зуміла досягти високого рівня конкурентноспроможності, що знову ж таки виступає головним чином стимулюючим фактором.

Ще одним напрямом, у якому помітна присутність церкви, є сфера політики. З огляду на цілі і першочергові завдання, які стоять перед церквою, на прикладі РКЦ черговий раз було доведено, що її присутність у передвиборчих процесах не повинна стояти нарівні, а той домінувати у загальноцерковній діяльності. Натомість „присутність" церкви необхідна лише у випадку замаху на основоположні моральні цінності, при надзвичайних обставинах, і то лише в плані словесного апелювання до змін.

Відтак, стало очевидним те, що РКЦ у сучасній Україні демонструє багатовекторність та динамічність розвитку, який відзначається такими особливостями (характеристиками), як модернізація та адаптація до сучасних реалій. Причому спостерігається тенденція до врахування етнічних та релігійних домінант країни, що забезпечує в свою чергу компромісність, а відтак толерантність функціонування та розвитку католицизму латинського обряду в нашій державі.




СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ


а) Статті у фахових виданнях


1. Ворон О. П. Процес реорганізації та утворення дієцезій Римо-Католицької церкви в Україні (1991-2005 роки) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Рівне, 2007. – Вип. 11. – С. 52–67.

2. Ворон О.П. Євангелізаційна робота РКЦ у сучасній Україні // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Рівне, 2006. – Вип. 10. – С. 59–64.

3. Ворон О.П. Морально-етичні та правові виміри евтаназії у сучасному суспільстві // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Рівне, 2006. – Вип. 9. – С. 249–255.

4. Ворон О.П. Формування та основні напрямки діяльності релігійної місії РКЦ „Карітас-Спес" в Україні // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. – № 42. – 2006. – С. 123–135.


б) Статті та виступи на конференціях


5. Ворон О. П. Християнська етика сімейно-шлюбних відносин // Відомості. – Лондон, 2006. – № 2 (324). – С. 25–33.

6. Ворон О.П. Роль та визначення національного фактору Римо-Католицької церкви в Україні// Волання з Волині. – 2007. – № 3. – С. 20-26.

7 .Ворон О.П. Проблема католицького прозелітизму в Україні