LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

сучасного стану їх функціонування.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше комплексно досліджено цілісний процес появи і розвитку неохристиянських релігійних течій на території України, обгрунтовано термінологічний інструментарій дослідження неохристиянських рухів, подано загальну характеристику основних церков даного напрямку та висвітлено процес їх соціальної адаптації в українському суспільстві. В дисертації доведено, що поява і діяльність на території України новітніх християнських течій – це одночасно і вияв однієї з глобальних тенденцій сучасного релігійного життя, і наслідок об'єктивних труднощів розбудови посттоталітарного суспільства, і свідчення привабливості постмодерних релігійних форм для певних прошарків українського суспільства.

З'ясовано, що поширення неохристиянських релігійних громад в Україні у 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. набуло динамічного характеру, хоча загалом їх питома вага в українському поліконфесійному середовищі була і поки що залишається невеликою. На основі статистичних даних підтверджено тезу про регіоналізацію тих чи інших неохристиянських напрямків, їх локалізацію у певних (переважно південних та східних) областях України.

Новим є грунтовний історичний аналіз специфіки поширення окремих течій (ряду харизматичних об'єднань і церков, Церкви Христа, Новоапостольської церкви, благодійних місій "Армія Спасіння", "Еммануїл" тощо), які раніше не ставали об'єктами дослідницької уваги. На основі вивчення практики відносин між неохристиянськими релігійними організаціями і державою та аналізу міжцерковної взаємодії стверджується, що чинне законодавство України не повною мірою враховує сучасні реалії церковно-релігійного життя і запропоновано ряд практичних пропозицій задля попередження чи недопущення можливих негативних наслідків діяльності нетрадиційних для України релігійних конфесій, які водночас не суперечать конституційним принципам свободи віросповідання.

Методи дослідження. В основу роботи покладені традиційні для вітчизняної історико-релігієзнавчої науки принципи історизму, світоглядного плюралізму, позаконфесійності, об'єктивності, поліметодичності тощо. При вирішенні окремих завдань автор опирався як на загальні методи гуманітарних досліджень: порівняння, аналіз та синтез, абстрагування, узагальнення, так і на спеціальні: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, типологічний, структурно-функціональний та інші методи. Детальніше питання методології дисертаційного дослідження висвітлено у підрозділі 1.3. дисертації та автореферату.

Практичне значення дисертації визначається тим, що теоретичні напрацювання завершуються рядом практичних пропозицій, які можуть бути взяті до уваги державними органами у справах релігій. Фактичні дані та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці лекційних курсів з історії України, історії релігії, спецкурсів з новітніх релігійних рухів тощо, а також при написанні наукових праць з історико-релігієзнавчої проблематики новітнього періоду історії нашої держави. Матеріали дослідження можуть знайти використання і в популяризації знань про неохристиянські рухи в українському суспільстві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані у виступах на науково-методологічному семінарі кафедри теорії та історії культури Львівського Національного університету імені Івана Франка, 5-ти міжнародних та одній вузівській наукових конференціях, зокрема: Х Міжнародній науковій конференції "Історія релігій в Україні" (м. Львів, 16–19 травня 2000 р.); Міжнародній конференції "Проблеми філософії та сучасність" (м. Севастополь, 6–7 вересня 2000 р.); ХІ Міжнародній науковій конференції "Історія релігій в Україні" (м. Львів, 16–19 травня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри" (м. Київ, 6 червня 2001 р.); Міжнародній науковій конференції "Українська історіографія на рубежі століть" ( м. Кам'янець-Подільський, 24–25 жовтня 2001 р.); Науковій конференції кафедри теорії та історії культури філософського факультету Львівського Національного університету імені Івана Франка (15 лютого 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових робіт, в тому числі 3 – у фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (252 позиції), та додатків (6 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, основний текст займає 160 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет та хронологічні межі дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ роботи "Стан наукової розробки, джерела та теоретико-методологічні засади дослідження" має три підрозділи. У підрозділі 1.1 "Стан наукової розробки теми" проаналізовано сучасний стан дослідження феномену неохристиянства в Україні в історичній та релігієзнавчій науках. При ідентифікації ступеня вивчення окреслених в дисертації питань автор вдався до розмежування історіографічної бази за принципом проблемного підходу.

Важливими для розуміння основних тенденцій розвитку релігійної сфери України після здобуття незалежності, того стану суспільства, в межах якого виникли неохристиянські релігійні рухи, є загальні праці з історії релігій в Україні кінця 80-х рр. ХХ – початку ХХІ ст. Більшість із них носять релігієзнавчий характер і містять узагальнену інформацію про розвиток різноманітних релігійних конфесій в Україні, в тому числі подекуди й неохристиянських. Йдеться насамперед про роботи П. Косухи1, В.Д. Бондаренка, В.Є. Єленського, В.С. Журавського2, В.Є. Єленського, В.П. Перебенесюка3, В. Єленського4, А. Колодного5, Л. Рязанової6, Л. Филипович, М. Бабія та ін7, О. Шуби8, в яких проаналізовано стан і тенденції змін релігійної мережі в Україні в різні періоди незалежності, відмічено зростання релігійності населення, появу нових релігійних течій і рухів, посилення конфліктності релігійної сфери тощо. З-поміж власне історичних досліджень релігійної ситуації в незалежній Україні варто відзначити працю П. Панченка9, яка однак охоплює досить широкий хронологічний проміжок, що не дало змоги автору детально висвітлити історію сучасних українських конфесій, а також дисертаційне дослідження та ряд статей Н.Ю. Бєлікової, які присвячені релігійним конфесіям України кінця 80-х–90-х років ХХ ст.10.

Загалом праці з історії релігії та церкви