LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

найрелігійніший район України, де діє більше половини всіх релігійних громад, найменше відчуває вплив неохристиянських рухів. Південні ж та східні області України, місто Київ нині є регіонами найінтенсивнішого поширення нових течій. Основна мережа неохристиянських рухів припадає на схід і південь України й продовжує зростати тут переважно за рахунок цих, в минулому заатеїзованих, регіонів. Додамо також, що новітня релігійність до сьогодні характеризується переважно як міський та молодіжний феномен.

У третьому розділі роботи "Особливості розвитку окремих неохристиянських церков та місій в Україні" досліджуються найпоширеніші в Україні за кількістю громад і послідовників новітні християнські течії.

Найбільшим за числом адептів в Україні є харизматичний рух (підрозділ 3.1 "Харизматичний рух в Україні"), який як у світі загалом, так і в Україні зокрема, не складає якоїсь однієї певної церкви, а представлений великою кількістю різних релігійних груп, як повністю незалежних, так і об'єднаних в різні союзи. Перші церкви даного напряму з'явились в Україні в 1990 р. Якщо на 1 січня 1992 р. в Україні було зареєстровано 27 харизматичних громад, то на 2007 рік їх нараховується 1583. Кількість служителів харизматичних громад зросла з 40 у 1993 р. до 1650 на 2007 рік.

Регіонально харизматичні громади більш поширені у Центрі, а також на Сході та Півдні України. Для порівняння, у п'яти західних областях – Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Тернопільській – станом на 1 січня 2007 р. всього нараховувалось 53 харизматичних громади, тоді як у Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Запорізькій та Луганській областях – 615 громад. Найбільше їх (316) у Донецькій області.

Переважна частина харизматичних церков об'єднана у кілька об'єднань, а саме: Об'єднання незалежних харизматичних християнських церков України (Повного Євангелія); Об'єднана Християнська Євангельська Церква Живого Бога; Українська Християнська Євангельська Церква; Духовне управління церков Євангельських християн України; Українська християнська церква "Нове покоління", решта громад харизматів діють автономно. В дисертаційному дослідженні наведено дані про динаміку росту чисельності громад різних об'єднань харизматичних церков, їх конфесійну структуру, функціонування духовних центрів, християнських благодійних місій, кількість священослужителів, недільних шкіл, начальних закладів, періодичних видань, телеканалів тощо.

Для всіх українських харизматичних церков властива активна проповідницька і благодійна діяльність, які здійснюються у різних напрямках. Це і проповідь серед різних соціальних прошарків населення, робота з наркоманами і алкоголіками, зокрема через заснування реабілітаційних центрів, благодійна допомога різним потребуючим категоріям населення, активна місіонерська діяльність в Україні, а також країнах ближнього та далекого зарубіжжя тощо. Для більшості церков притаманне прагнення до тотальної євангелізації. Майже при всіх церквах діють духовні навчальні заклади для підготовки священослужителів і місіонерів. Існують харизматичні телеканали або телепередачі на інших каналах. Останнім часом лідери ряду харизматичних церков намагаються грати активну роль у суспільних, зокрема політичних, процесах.

Загалом, сучасні українські харизматичні церкви пройшли шлях від декількох громад сектантського типу до утворення потужних харизматичних церков та їх об'єднань. Їх питома значимість у суспільному житті України зростає не тільки за рахунок кількісного зростання харизматичних громад, а й за рахунок якісних змін у внутріцерковній та зовнішній політиці харизматичних церков, зокрема суспільній відкритості, соціальній активності, участі у міжконфесійному діалозі тощо.

Новою для нашої країни конфесією є Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (підрозділ 3.2 "Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони)"). Її поява і розвиток багато в чому нагадує вихідні етапи становлення на українських землях інших нових релігійних течій, хоч і має ряд своїх особливостей. В Україні перші члени Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів з'явилися у 1990 р. як результат діяльності американських місіонерів. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1992 р. – 2 громади, 1995 р. – 21, 1998 р. – 40, 1999 р. – 48, 2000 р. – 57, 2001 р. – 58, 2005 р. – 49, 2006 р. – 50, 2007 р. – 47 громад. До 2001 р. кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, на початок 2001 р. церква нараховувала в Україні біля 7 тисяч осіб. Опісля, за даними тоді ще Державного комітету України у справах релігій, кількість релігійних громад мормонів в Україні навіть зменшилась. На сайті Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів декларується, що в нашій державі діє 53 громади мормонів з близько 10 тисячами членів Церкви.

Зараз релігійні громади Церкви зареєстровані в більшості областей України і в Автономній республіці Крим, винятком є лише Житомирська, Тернопільська та Хмельницька області, у яких немає мормонських організацій. Найбільше громад мормонів у Донецькій (9) та Харківській (6) областях, а також місті Києві (8). У Київській, Львівській та Одеській областях діє по 2 громади мормонів, в решті – по одній. Можна стверджувати, що мережа релігійних організацій мормонів розміщена в Україні відносно рівномірно.

Аналіз складу священослужителів мормонської церкви на території України засвідчує, що значна частина з них – іноземці, що вирізняє цю релігійну течію з-поміж більшості українських релігійних організацій. Так, якщо серед офіційно зареєстрованих на 1 січня 2007 р. священослужителів усіх конфесій України іноземці становлять близько 9 % (782 з 29423), то у Церкві Ісуса Христа Святих останніх днів їх аж 36 % (136 із 377). Із усіх священиків-іноземців України до мормонів належать 17 % (136 із 782).

Загалом сьогодні Церква Ісуса Христа Святих останніх днів вже зайняла певну стабільну, хоч і порівняно незначну, нішу у релігійному полі України. Про соціальну адаптацію цієї релігійної течії в українському суспільстві свідчить переклад українською мовою ряду віроповчальних книг церкви, поява серед керівного складу церковної організації громадян української національності, формування церковного колу в Україні, наміри будівництва храму в Києві тощо.

Водночас навряд чи Церква Ісуса Христа Святих останніх днів стане з часом в Україні такою масовою конфесією як традиційні чи навіть харизматичні церкви. На заваді цьому стоїть думка значної частини українського суспільства про діяльність церкви, як іноземну ідеологічну інтервенцію, несприйняття і критика її догматів традиційними церквами, відсутність своїх храмів та молитовних будинків,