LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

неохристиянських релігійних громад 90-рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати.

Неохристиянські релігійні організації вирізняються специфікою географічного поширення: ареал їх розповсюдження в Україні кардинально відрізняється від поширення традиційних конфесій. Найрелігійніший західний регіон України найменше відчуває на собі їх вплив, натомість ареалом найбільшого поширення неохристиянських течій є більш заатеїзовані в минулому південні та східні області України. Відчутно впливають на конфігурацію неохристиянських церков і течій в Україні розвинутість інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості.

Найбільшого розповсюдження в Україні з-поміж неохристиянських релігійних течій набули церкви харизматичного спрямування, що, скоріше всього, пояснюється найбільшою близькістю їх віровчення та культу до традиційних релігійних уявлень українців. Їх питома значимість у суспільному житті України зростає не тільки за рахунок кількісного росту громад, а й за рахунок якісних змін у церковній політиці, зокрема супільній відкритості, соціальній активності, участі у міжконфесійному діалозі, а також з огляду на залученість значної частини їх адептів до сфери підприємництва, великого і малого бізнесу та намагання лідерів окремих церков брати активну участь у політичному житті країни.

Відносно стабільну нішу в українському конфесійному полі зайняла вже і Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони). Водночас навряд чи мормонська церква в Україні здатна розростися до таких масштабів як традиційні чи навіть харизматичні церкви. На перешкоді цьому стоїть думка значної частини українського суспільства про діяльність церкви як іноземної (американської) ідеологічної інтервенції, різке несприйняття і критика її догматів традиційними церквами, незвичне для українців витлумачення мормонами окремих положень християнського віровчення, незнання, а відтак і неврахування американськими місіонерами особливостей ментальності українців тощо. Те ж саме в значній мірі стосується і таких конфесій як Церква Христа та Новоапостольська Церква, майбутнє яких в Україні можна прогнозувати як майбутнє релігійних меншин. Так само як і мормони, вони вже увійшли в русло стабільного функціонування, але, на відміну від харизматичних церков, не відзначаються динамічним зростанням кількості адептів. Відіграє свою роль певна закритість їхнього керівництва, його переважно закордонне походження, відсутність активних контактів з іншими конфесіями, невисока благодійницька активність тощо.

Аналіз стану державно-церковних відносин через призму поширення неорелігійних явищ дозволяє стверджувати, що в Україні до сьогодні не вдалося вирішити проблему встановлення рівноваги між принципами демократії і прав людини стосовно свободи совісті і релігії, з одного боку, і збереження національної, культурної, етнічної і релігійної самобутності, з іншого. Саме це найбільшою мірою стоїть на заваді подолання конфліктів між традиційними та новітніми конфесіями. Засобами мирного співіснування різних конфесій на індивідуальному і суспільному рівнях в неоднорідній, поліетнічній, поліконфесійній державі повинні стати толерантність, діалог, спільна праця над розв'язанням різноманітних проблем, а не суперечності, протистояння та заборони. Умовою цього є дотримання принципу автономності, самодостатності і водночас взаємодоповнення різних духовних, інтелектуальних, культурних та релігійних традицій. Разом з тим рівень терпимості до новітніх та нетрадиційних релігійних проявів має бути визначений нормативно-правовими актами держави.

Основні положення дисертації відображені у наступних публікаціях:

Наукові статті у фахових виданнях

  • Шмігельський М.В. Новітні релігійні рухи на Львівщині // Українське релігієзнавство. – 2001. – № 18. – С. 100–107.

  • Шмігельський М.В. Релігійні рухи на веб-сайтах // Українське релігієзнавство. – 2001. – № 19. – С. 85–92.

  • Шмігельський М.В. Молодь і релігійні течії // Українське релігієзнавство. – 2002. – № 21. – С. 119–125.

    Статті та тези виступів на конференціях

  • Шмігельський М.В. Новітні релігійні течії в суспільному житті України // Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції науково-педагогічних працівників. – Львів, 2006. – С. 132–133.

  • Шмігельський М.В. Історіографія вичення новітніх релігійних рухів в Україні // Українська історіографія на рубежі століть: Матеріали міжнародної наукової конференції, 25-26 жовтня 2001 р. – Кам'янець-Подільський, 2001. – Т.7. – С. 725–732.

  • Шмігельський М.В. Львів неорелігійний // Матеріали Х міжнародної наукової конференції "Історія релігій в Україні". – Львів, 2001. – С. 120–129.


    АНОТАЦІЇ


    Шмігельський М.В. Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні. – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Національний університет "Острозька академія". – Острог, 2007.

    Дисертація присвячена дослідженню новітніх християнських течій в Україні. В ній зроблено спробу комплексного історико-релігієзнавчого аналізу феномену неохристиянської релігійності в Україні. В дисертації досліджено особливості релігієзнавчих та історичних інтерпретацій явища неохристиянства; проаналізовано існуючий теоретико-методологічний інструментарій дослідження новітніх релігійних явищ та обгрунтовано доцільність використання певної термінології; з'ясовано причини виникнення та поширення неохристиянських релігій в Україні, масштаби зростання релігійної мережі неохристиянських церков та особливості їх регіональної локації; відтворено особливості розвитку найчисельніших неохристиянських течій на території України; розкрито питання місця неохристиянських церков у суспільному житті України та їх відносин з іншими конфесіями.

    Ключові слова: новітні релігійні течії, неорелігії, неохристиянство, харизматичний рух, конфесія, церква, релігійна громада.


    Шмигельский М.В. Особенности и тенденции распостранения и развития новейших христианских течений в Украине. – Рукопись.

    Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 – религиоведение. – Национальный университет "Острожская академия". – Острог, 2007.

    Диссертация представляет собой исследование особенностей и тенденций распостранения и развития новейших христианских течений в Украине. В ней сделана попытка комплексного


  •