LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі (український контекст)

97164).

Мета дослідження полягає у комплексному дослідженні релігійності як духовного феномена в межах функціонування української та єврейської культур з врахуванням специфічних ознак та особливостей її співвідношення з проблемою „національного".

Досягнення поставленої мети зумовило постановку та розв'язання кола питань, що передбачало вирішення наступних основних завдань:

  • проаналізувати та систематизувати матеріал з іудаїки, в якому висвітлені питання про значення релігії у формуванні національної свідомості та духовності;

  • на основі матеріалу з досліджень феномену релігійності в українській гуманітарній думці ХХ століття визначити специфіку формування ментальності єврейської національної спільноти;

  • дослідити особливості релігійності у зв`язку з ціннісно-життєвими орієнтаціями етносу, народу, нації;

  • на тлі залученого історичного матеріалу виявити та розкрити сутнісні ознаки іудейської традиції як відображення світоглядних засад існування євреїв;

  • дослідити особливості зв'язку між релігійними поглядами та національною самосвідомістю як основи своєрідності національної духовної традиції.

Об'єктом дисертаційного дослідження є проблеми іудаїки; сучасні підходи до їх вирішення українських та єврейських дослідників.

Предметом дослідження постали особливості формування та функціонування релігійних та ментальних структур в іудаїзмі в контексті його вияву, започаткованого в Україні.

Методи наукового дослідження. Методологія дисертаційного дослідження ґрунтується на загальних та спеціальних методах наукового пізнання в галузі гуманітарних та суспільних наук. Метод систематизації із залученням аналітико-синтетичного методу використовується для визначення своєрідності формування національних спільнот. Історико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи об'єктивності та історизму, що дає можливість вивчати феномен духовності в історичному аспекті. Дослідження ґрунтується на методах синтезу (формуванні вітчизняної традиції в розумінні етнорелігійного феномену), індивідуалізації (виокремлення особливостей функціонування духовності в єврейській спільноті) та узагальнення (висвітлення ролі іудаїзму в історичному поступі існування національної спільноти та формування світоглядних настанов). Серед емпіричних методів використано джерелознавчий метод (дослідження літературних творів та творів з теологічним змістом). Спираючись на принципи позаконфесійності, світоглядного плюралізму, автор шляхом синтезу напрацьованого матеріалу, обґрунтовує власний підхід до розуміння своєрідної ролі іудаїзму в націотворчому процесі. В основі дисертаційного дослідження знаходяться поняття релігійності та ментальності, які досліджуються в їх взаємовідносинах у процесі історичної динаміки національної спільноти.

У своєму аналізі дисертант використовує концептуальний підхід вітчизняної школи за кордоном, яка представлена творчістю О. Бочковського, О. Кульчицького, В. Липинського, Л. Ребета, В. Старосольського.

Автор також спирався на ідеї сучасних дослідників української філософської школи А. Бичко, А. Колодного, Л. Конотоп, С. Кримського, В. Лісового, О. Нельги, В. Нічик, О. Погорілого, Б. Попова, М. Поповича, С. Пролєєва, В. Табачковського, Л. Шкляра, Л. Филипович, П. Яроцького.

Наукова новизна дослідження. В дисертації з'ясовується, що детермінантою специфічних ідей, які вплинули на формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі є не традиційні етноінтеграційні елементи, а розуміння іудаїзму як духовно-національного та соціокультурного феномена. Основні особливості формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі можуть бути сформульовані у таких положеннях:

  • Релігійно-культурологічні погляди представників української філософії (як сучасної, минулої, так і діаспорної) свідчать про розуміння ними феномену нації, як релігійного та загальнокультурного утворення.

  • В межах єврейської історії, на відміну від української, ці фактори фактично не розрізняються в зв'язку з тим, що іудаїзм від самих початків виступає як „спосіб життя" євреїв. У цьому плані в іудаїзмі не існує та й не існувало розрізнення понять „релігійність", „вірування", „моральність", „дух" та ін., які органічно наповнювали повсякденне життя. Тільки на рівні теоретичних пошуків (Кабала) ці поняття осмислювалися переважно з точки зору „містичного досвіду".

  • Релігійні та моральні цінності іудаїзму, в динаміці історичного руху є засобом прилучення індивіда до національної історії, "входженням" до культури, що дозволило йому відчувати себе приналежним до спільноти, народу, нації.

  • Особливістю національної культури євреїв є те, що такі форми осягнення світу, як раціональна та емоційна, існують синкретично й знаходять свій вияв у різних "стилях мови". Перше – це раціоналізм Талмуду, репрезентований арамейською мовою, яка здавна не є рідною мовою для євреїв (до речі, як і іврит до середини ХХ ст.). Натомість друге – це містичний досвід, який є позараціональною "емоційною" формою осягнення світу через свою суб'єктивність, не має своєї єдиної загальновизнаної мови. Ця невизначеність у засобах трансляції містичного досвіду спричинила появу ідеї "ідеального типу людини", в якій поєднані емоційність та раціональність, знання Закону та досвід містичного спілкування з Джерелом цих законів.

  • Суттєвою ознакою світоглядних настанов в середині єврейської спільноти є наявність наступних ідей: політичної єдності нації, яка трансформувалася у розуміння нації як єдності національної душі (Клаль Ісраель), єдність з метафізичними вимірами буття (перенесення системоутворюючих складових Всесвіту до духовного життя людини відбулося з появою хасидизму), Сіону, як позаісторичної батьківщини, національної мови (іврит) як засобу творення та вдосконалення дійсності через молитву.

  • Містифікація культурних смислів визначала своєрідність ставлення євреїв до світу та їх світонастанови, що знайшло свій вияв у хасидських історіях та уявленнях про призначення людини та деталізувалися в наступних ідеях: хасидська громада ототожнювалася, з одного боку, з родиною, а з іншого – із системоутворюючим компонентом буття; людина постає в ній не як об'єкт, на який спрямовано Божественну Волю, а як мета творіння, в якій реалізується Божественна Любов. Це, зокрема, зумовило та визначило підвищення цінності індивідуального буття.

Теоретичне й практичне значення дослідження. Теоретичне значення виконаного дослідження полягає в з'ясуванні особливостей формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі в контексті його вияву, започаткованого в Україні. Цінністю роботи є розробка концептуального матеріалу, що безпосередньо торкається осмислення ідей,