LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі (український контекст)

місце вченого приходить харизматична особа, яка завдяки своїм особистим здібностям здатна посісти місце голови хасидської громади. Цей голова перебирає на себе функції, які мають задовольнити потреби людей у їх повсякденному житті. Природний вимір впливу на громаду та зв'язку з нею полягав у тому, що хасиди називали "діяльністю на користь єврейської громади". Ця діяльність спочатку полягала в тому, щоб уточнити та поглибити зміст певних ритуальних дій, що мало дозволити більш точно виконувати заповіді встановлені Письмовою Традицією. Пізніше вона розповсюдилася на широке коло суспільних проблем.

Спрощення релігійної практики стало причиною привабливості ідей хасидизму. Але навчання не втрачало своєї цінності, воно переставало бути самостійною метою і починало виконувати роль засобу для пробудження релігійного почуття.

Згідно з концепцією іудаїзму, найвищою етичною і естетичною цінністю є прагнення приєднатись до Передвічної Сутності, тобто до Бога. Це так званий принцип емоційного досвіду, котрий підносить розуміння мети людського існування до безпосереднього "єднання" з Богом. Для визначення цього поняття класичні єврейські тексти використовують слово "двекут". На момент розповсюдження хасидизму і кристалізації вчення про цадика саме він, тобто цадик, був єдиним, хто міг досягти двекут сам і робити це на користь і заради всієї громади, що він очолював. З часом перед головами хасидських громад постала необхідність перенести акценти на більш гнучкі позиції, коли кожна особа, яка прагне здійснити "піднесення" душі, може зробити це способом, доступним кожному єврею. Джерелом обґрунтування такої можливості стали ідеї про єдність єврейського народу в містичній спільній душі "Клаль Ісраель". Це положення потягло за собою низку положень та ідей, які допомогли обґрунтувати етнонаціональні прагнення серед пересічних євреїв.

У дисертації доводиться, що хасидизм актуалізував антропологічну проблематику в середині самого іудаїзму та вніс у релігійне життя підвищення уваги до цінності особистісного, індивідуального існування, до моральних чеснот людини.

У висновках підводяться основні підсумки дисертаційного дослідження, визначаються подальші напрямки вивчення впливу релігійного комплексу на формування ментальності.

Сучасний етап поступу України передбачає пожвавлення інтеграційних процесів ув громадянському суспільстві. В цьому зв'язку особливого значення набуває осмислення тих складових національного буття, які є підґрунтям для існування спільноти. Зокрема, своєрідність ментальних та релігійних структур, які визначають той своєрідний простір, в якому реалізується людська екзистенція.

З'ясовуючи специфіку становлення єврейської національної спільноти, необхідно приділяти особливу увагу тому факту, що в межах єврейської історії феномен релігійного та загальнокультурного не розрізняються. А синтез емоційного та раціонального здійснюється в рамках культуротворчої діяльності. Домінуючими чинниками у формуванні ментальності виступають релігійні уявлення, в яких фіксуються ті складові, які можуть визначити ідею національної приналежності. Інтерпретації національного як духовного утворення, яке здійснили українські філософи, дозволила проаналізувати іудаїзм як спосіб самоусвідомлення євреями своєї національної приналежності.

Вплив релігійних уявлень у рамках іудаїзму особливо позначився на своєрідній містифікації культурних смислів, що призвело до ототожнення феномену національного з релігійною спільнотою, в якій загальнокультурні визначальні сенси мають релігійне забарвлення. Духовна культура, яка визначає напрямок формування об'єктивних ознак нації не тільки знаходиться під впливом релігійних уявлень, але й через механізм їх засвоєння впливає на формування ментальності. Асиміляція загальнолюдських цінностей у рамках національної культури відбувається під впливом релігійних уявлень, які знаходять свій вираз у культі.

Трансформація внутрішньої організації єврейської національної спільноти також позначена зміною релігійних уявлень у рамках відношення до зраціоналізованого тлумачення текстів Тори та Талмуду. Синтез емоційного та раціонального аспектів у межах релігійного культу актуалізував поняття, пов`язані з національно-культурними цінностями. Останні, потрапляючи під вплив релігійних уявлень набирали релігійних ознак.


Основні положення та висновки дисертації відображені в наступних публікаціях:

  • Швед З.В. Питання про формування та розвитку нації і роль релігії в цьому процесі у творчості Ольгерта Бочковського // Українське релігієзнавство. – 2002. – Вип. 23. – С. 24 – 33.

  • Швед З.В. В'ячеслав Липинський про особливості формування нації і роль релігії в цьому процесі // Українське релігієзнавство. – 2002. – Вип. 22. – С. 45 - 54.

  • Швед З.В. Тлумачення хасидизмом ідеального типу людини // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 24. – С. 177-185.

  • Швед З.В. Суспільно-історична природа хасидизму // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 23. – С. 81-88.

  • Швед З.В. Хасидизм // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С. 697-698.



    АНОТАЦІЇ

    Швед Зоя Володимирівна. Особливості формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі (український контекст). – Рукопис.


    Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11. – релігієзнавство.

    Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академій наук України. Київ, 2003.


    Дисертація є першою спробою у сучасному вітчизняному релігієзнавстві здійснити комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз змісту та своєрідності ментальних та релігійних структур в іудаїзмі, спираючись на український контекст. Орієнтуючись на доробок видатних українських мислителів минулого та сучасності, випрацюваний підхід до розуміння етнорелігійного феномену як до суспільно-історичного та культурного явища. При цьому наголошується, що його ознаки знаходяться в прямій залежності від розвитку та ступеня засвоєння спільнотою релігійних уявлень та ідей. Визначальною ознакою світоглядних настанов в іудаїзмі є їх яскрава містифікація, а своєрідність релігійних уявлень полягає в ототожненні релігійного та національного. Національна єдність, що спирається на релігійну традицію, є підґрунтям для усвідомлення національної ідеї. Фіксуючись у стереотипах світобачення, обрядах та звичаях, нові підходи набирають ознак нормативності, а колективний досвід визначає особливості ставлення до світу. Усвідомлення національної єдності складає одну з важливих ознак ментальної своєрідності євреїв. Творче самовизначення культурної своєрідності євреїв полягає у використанні релігійних ідей, які стають самобутніми


  •