LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості формування та трансформації релігійного міфу (релігієзнавчий аспект)

та
політологія в структурі сучасного соціо-гуманітарного знання" (номер державної реєстрації – 06БФ041-01) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертації є виявлення особливостей процесу формування та трансформації релігійного міфу в контексті історичного поступу суспільства.

Досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі передбачає необхідність вирішення таких завдань:

окреслення структури ментального простору людини архаїчного суспільства;

з'ясування структурних елементів архаїчного міфу та його сутнісних характеристик;

розкриття особливостей функціонування релігії в архаїчному суспільстві;

визначення умов появи та функціонування рефлексивного міфу в межах релігійних традицій;

розкриття причин і передумов появи релігійного міфу в контексті універсальних релігійних вчень;

визначення основних тенденцій функціонування релігійного міфу;

з'ясування процесів міфологізації та деміфологізації в контексті сучасних релігійних реалій;

дослідження перспектив буття релігійного міфу в межах сучасної культурної парадигми.

Об'єктом дослідження є міф як культурно-історичний феномен.

Предметом дослідження є формування та функціонування релігійного міфу як релігієзнавчого феномена.

Методи дослідження. Привирішенні поставлених завдань автор виходить із загальних методологічних принципів наукового дослідження. Це, зокрема, принцип історизму, застосування якого зумовлює необхідність розкриття явищ виникнення та становлення релігійного міфу в процесуальності – від архаїки до сучасності.

Також використовується ряд інших основних методів, зокрема: компаративний аналіз (порівняння дорефлексивних і рефлексивних міфів у контексті функціонування релігії як соціального інституту), системний аналіз (визначення феномену релігійного міфу), структурно-функціональний (при розкритті сутності дорефлексивного та рефлексивного міфів, шляхом дослідження їх структурних елементів), аналогії (дослідження форм процесу міфологізації на прикладах неорелігій і католицизму).

Використання цих методів ґрунтується на загальнонаукових принципах об'єктивності, світоглядного плюралізму, гуманізму, системності, діалектики, а також специфічно релігієзнавчих принципах: толерантності та конфесійної неупередженості.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації автор дослідив і на значному фактологічному матеріалі довів, що становлення феномену релігійного міфу відбувалось в процесі руху від архаїчних до рефлексивних форм міфу. Під час дослідження було здійснено релігієзнавчий аналіз міфу від доби архаїчного суспільства до сучасності та встановлено, що релігійний міф оформлюється як окремий феномен з виникненням універсальних релігійно-етичних вчень, які й визначають його змістовне навантаження. В подальшому, у період існування інформаційного суспільства даний феномен актуалізується в контексті процесу міфологемізації, у якому нівелюється наративна складова міфу й акцентується увага на раціоналізованих категоріях і принципах.

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати низку положень, що відрізняються науковою новизною:

доведено, що дорефлексивному міфу притаманні такі сутнісні характеристики: очевидність, конкретність, синкретичність. У даному феномені структурні елементи не зазнають проблематизації, а, отже, забезпечують функцію відтворення архаїчного суспільства. Причому сам процес відтворення характеризується консервативністю та сталістю власних форм;

з'ясовано, що релігія (первісні форми релігії) у контексті дорефлексивної форми міфу позбавлена необхідності власної активної маніфестації. Даний стан зумовлений суттю дорефлексивного міфу та проявляється в культових практиках пов'язаних із народженням, смертю, ініціацією, господарчою діяльністю, матеріальним виробництвом, прарелігійними організаціями (таємні союзи), естетичною сферою буття людини архаїчного суспільства;

виявлено, що рефлексивні міфи виникають завдяки докорінним змінам у ментальному просторі людини архаїчного суспільства, внаслідок чого й постає наступна суспільна формація. Сутністю рефлексивного міфу є те, що його елементи потрапляють під тиск проблематизації, втрачаючи беззаперечну очевидність. На зміну чітким схемам дій приходять принципи й ідеали, що виявляються у формі міфологем. Першим видом міфів, що остаточно пориває з первісним світом, є міфи про героїв, які фактично ведуть боротьбу проти традиції;

встановлено, що основою релігійного міфу є його змістовне навантаження, а не міфічні події чи сюжет. Це пов'язано з тим, що релігії, у межах яких формується досліджуваний феномен, створюються як універсальні морально-етичні вчення, а, отже, міф, для них є засобом втілення принципів та ідеалів. Релігійне життя концентрується не навколо різних варіантів міфу, а навколо різних трактувань одного варіанту, визнаного істинним. Таким чином, на особистісному та суспільному рівнях відбувається творча рефлексія з приводу смислу подій, який набуває аксіологічних характеристик;

з'ясовано, що релігійний міф – це розповідь, що відтворюється суспільством як цінність, яка є сутнісно вторинною відносно до певного універсального релігійного вчення, умовою появи якого виступають релігійний синкретизм, плюралізм, часткова чи тотальна суспільна криза. В подальшому, він містить у собі тенденції до власної уніфікації та статичності форми і змісту;

виявлено, що процес міфологізації є постійним, неперервним і зводиться до інтерпретації світу в межах певного світогляду. Тому на зміну одним уявленням і поняттям приходять інші, які суспільство відтворює як цінність. У даному випадку релігія проявляється, з одного боку, як адаптація священного наративу до сучасної ціннісної парадигми, а з іншого – як міфологемізація віровчення.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Виконане дисертаційне дослідження дає можливість поглибленого вивчення релігійного міфу для адекватнішого розуміння релігійних процесів. Основні напрями дослідження дають поштовх для майбутніх наукових розробок у контексті окремих релігійних традицій.

Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні вузівських курсів релігієзнавства, а також спецкурсів, спецсемінарів, при написанні курсових і дисертаційних робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення