LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості формування та трансформації релігійного міфу (релігієзнавчий аспект)

дисертації обговорювались і доповідались на аспірантських семінарах і щорічних міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів і викладачів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Людина-Світ-Культура" у 2004 р., "Дні науки" у 2005 та 2006 рр., „Шевченківська весна" у 2005 та 2006 рр.

Публікації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження, сформульовано в чотирьох статтях у фахових наукових виданнях і тезах виступів на п'ятьох наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертаційного дослідження зумовлені логікою дослідження, яка випливає з поставленої мети та головних завдань. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано його мету та головні дослідницькі завдання, вказано на теоретико-методологічні засади та джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, а також теоретичне та практичне значення, описано форми апробації дослідження та його структуру.

У першому розділі "Аналітичний огляд літератури та методологія дисертаційного дослідження" подається загальний стан теоретичної розробки проблеми архаїчного та релігійного міфу.

У дослідницькій літературі феномен міфу розглядається з різних позицій – релігієзнавчої, історичної, філософської, соціально-політичної, культурологічної тощо. Історія дослідження феномену чітко вказує на те, що проблема міфу впродовж останніх двох століть не втрачає своєї актуальності і, відповідно, потребує особливої уваги та ретельного аналізу. Принагідно зауважимо, що тлумачення явища міфу у різноманітних теоретичних і польових дослідженнях є неоднозначним і потребує уточнення. Тому автор дисертаційного дослідження, враховуючи особливості трактування терміну міф, дає цьому феномену власне визначення: міф – це розповідь, що відтворюється спільнотою людей як цінність.

З метою дослідження витоків міфологічного світосприйняття та міфотворчості дисертант звертається до праць видатних антропологів і психологів XIX – XX ст. Зокрема, це праці Е. Тайлора, Дж. Фрезера, Б. Маліновського, Ф. Боаса, В. Вундта. У даних дослідженнях здійснено аналіз міфотворчості так званих первісних народів Африки, Америки й Австралії на базі безпосередніх польових досліджень. Особливу увагу було звернено на дослідження Б. Маліновського, який визначив соціальну функцію міфу і тим самим подав приклад системного аналізу не лише архаїчних, а й пізніших релігійних міфів.

Також звертається увага на психоаналітичне тлумачення міфів; виокремлено дослідження Е. Ноймана, К. Юнга, В. Абрагама, З. Фройда. Роботи цих авторів стали наступним етапом дослідження феномену міфу, зокрема, на основі попередніх досліджень і польових матеріалів було здійснено спробу обґрунтування теорії міфу шляхом використання психоаналітичної концепції.

При дослідженні феномену міфу дисертант звертається до цілісних та універсальних концепцій міфу та досліджень генези релігійного міфу. Тому й дослідженням К. Леві-Строса, Л. Леві-Брюля та А. Лосєва приділяється особлива увага, як спробам універсального осягнення архаїчного мислення та і міфотворчості. Разом з тим нестачу сучасних наукових концепцій було ліквідовано за допомогою досліджень радянських дослідників (О. Фрейденберг, С. Токарєв, І. Дьяконов), А. Лосєва, М. Еліаде та дисертаційних досліджень Є. Батаєвої та І. Гончарової.

У другому розділі "Релігія в контексті дорефлексивної та рефлексивної форм міфу", який охоплює два підрозділи, з'ясовано особливості ментального простору архаїчної людини, виокремлено дорефлексивний міф і проаналізовано його в контексті релігії, також подано визначення рефлексивного міфу та проаналізовано його вплив на формування сучасних форм релігійності.

У підрозділі 2.1. "Аналіз процесу функціонування архаїчного міфу" акцентується увага на процесі еволюційного становлення феномену міфу. Зокрема, визначаються трасцедентальні умови формування та функціонування архаїчного міфу. На основі аналізу етнографічних досліджень (Л. Леві-Брюль, А. Елькін) і даних психологічної науки, зокрема психології творчості, виокремлюються ментальні передумови становлення ментального простору людини архаїчного суспільства. Ці передумови іменуються метапринципами, що має на меті продемонструвати їх позадосвідний характер і наголосити на тому, що вони є векторами, що спрямовують розумовий процес.

Виокремлено три метапринципи ментального простору архаїчної людини: 1) пошук походження (питання "чому", "звідки" та інш.); 2) дуальна організація ментального простору (пошук, продукування, об'єднання протилежностей, перш за все, у мові та міфології); 3) класифікація (кожна людська спільнота прагне олюднити життєвий простір за допомогою іменування речей і їхньої відповідної класифікації). Також виокремлюються й аналізуються механізми міфотворчості, які, по суті, є критеріями, за якими вибудовується наратив архаїчної людини. Насамперед, маються на увазі умови та перебіг життєдіяльності людини, що посередництвом узагальнення виокремлюються в такі механізми конструювання ментального простору людини архаїчного суспільства: 1) цінності-потреби; 2) характеристики архаїчної свідомості; 3) асоціації за схожістю.

Аналізуючи архаїчну свідомість дисертант робить висновок, що для архаїчної людини притаманне цілісне сприйняття світу. Як підтвердження цієї ідеї обґрунтовується положення про те, що міф характеризується синкретичністю, злитністю сутнісного навантаження. Причому в подальшому відбувається боротьба за розрізнення в межах міфологічної сюжетної лінії (давньоіндійський міф про Пурушу). Таким чином, дисертант виокремлює поняття, що уможливлює пізнання цілісного сприйняття архаїчної людини. В одній метальній структурі (образ) об'єднуються емоційний, відчуттєвий, соціальний елементи певного об'єкту. Тобто подається когнітивна структура, що пояснює специфічне бачення людиною життєвого світу, який поєднує об'єкт та суб'єкт, ідеальне та матеріальне, смерть та життя, початок та кінець, емоції та чуття з предметом. Міфологічний образ являє собою продукт просторово-чуттєвого сприйняття, що отримує певну конкретну предметність.

Тому й центральним будівним елементом міфу визначається образ, у якому об'єднуються емоційно-чуттєвий, соціальний елементи певного об'єкту.

Аналізуючи першоджерела архаїчної міфотворчості, автор встановлює, що дорефлексивна форма міфу – це