LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості християнської поезії в Західній Україні 20 - 40-х років ХХ століття: мотиви, жанри, поетика (львівська група письменників "Логос")

світоглядно-естетичні орієнтації письменників літературної групи "Логос" - складається з чотирьох параграфів, у яких викладені історичні передумови розвитку католицької літератури в Україні (1.1.), характеризується ідейно-естетична концепція журналу "Поступ", що його видавали члени "Логосу" (1.2.), досліджуються взаємини Католицької Акції (КА) і групи "Логос" (1.3.), докладно розкриваються філософсько-естетичні засади концепції християнсько-католицької літератури та критерії її оцінки (1.4.).

Активний розвиток української християнської літератури католицької орієнтації пов'язується із входженням Галичини і Закарпаття до складу Австрійської (Австро-Угорської) монархії, яка з кінця ХVIII - протягом ХIХ століття провела ряд політичних і культурно-освітніх реформ, котрі істотно вплинули на статус і роль Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у суспільному житті.

Релігієзнавці, зокрема дослідники історії УГКЦ (К.Панас, І.Паславський, І.Сохацький, Ю.Федорів та ін.) довели, що ця церква в Західній Україні, скориставшись реформами, всупереч намірам польських ініціаторів унії (зробити з неї знаряддя полонізації українців) стала національною українською церквою, а передове духовенство взялося за пробудження національної свідомості своїх вірних. За таких умов важливу націєтвірну роль відіграла художня література і філологічна освіта рідною мовою. Без цієї підготовчої стадії був би неможливим черговий етап у духовному житті галичан після Першої світової війни, на якому нового розвитку набули богословська наука католицької орієнтації та українська католицька література.

Структуризація духовного життя в Західній Україні протягом 20-х - 30-х рр. ХХ століття здійснювалася у формах політичних партій, громадських організацій, церковних інституцій, літературно-мистецьких об'єднань навколо відповідних пресових органів. У такій ситуації органічно склалося й об'єднання молодих літераторів "Логос", що згуртувалося з виникненням журналу "Поступ" (1921-1930).

Докладний аналіз змісту різножанрових публікацій цього журналу дав підставу дисертантові для висновку, що "Поступ" був доброю школою і своєрідною лабораторією провідних членів "Логосу" - Григора Лужницького, Василя Мельника, Олександра Моха, Степана Семчука та ін. Тут вони друкували власні поезії, літературно-критичні і публіцистичні статті. Тут рецензувалися їхні книги. На сторінках часопису вони могли прочитати ряд перекладних філософсько-естетичних, історико-літературних студій та оригінальних праць своїх старших наставників - викладачів гімназій, духовної семінарії. Серед філософсько-естетичних публікацій журналу виділялася стаття Я.Гординського "В чім лежить вартість католицької літератури". Релігійність, національна ідея, критика більшовизму - основні чинники, які визначали духовно-світоглядне обличчя "Поступу" протягом усього періоду його існування і творчість членів "Логосу".

В дисертації відзначається, що на світоглядні орієнтації, громадську активність, тематику творчості львівських логосівців (товариство "Логос" було й у Відні) певний вплив справила Католицька Акція (КА) - організація, ініційована Ватиканом як світське апостольство, що повинна була зміцнювати зв'язки католицької церкви з громадами, залучати мирян до ширення християнської моралі, зміцнення авторитету церкви. Про це свідчать подання для затвердження Статуту "Логосу" до Генерального інституту КА у Львові та зіставний аналіз завдань КА і громадської активності, творчої спадщини тих львівських логосівців, які після закінчення студій в Духовній семінарії (згодом Богословська Академія) працювали душпастирями поза Львовом (В.Мельник, С.Семчук, О.Лещук). Дисертант поділяє думку, що діяльність українських греко-католиків не була простою відповіддю на вказівки і приписи "зверху". Літературна молодь християнсько-католицької орієнтації резонувала з суспільно-культурним життям європейських народів, жила потребами рідного краю, всієї України, до своїх умов адаптувала досвід інших народів. Автура "Поступу", письменники львівського "Логосу" у ставленні до національно-політичних проблем, по суті, не виконували програмних настанов КА триматися осторонь політики. Творчість українських богословів-католиків суспільно заанґажована національною ідеєю і прагненням відновити українську незалежну державу. Така "суспільницька творчість" і позиція не привела їх і до колаборації під час Другої світової війни.

Виділення особливостей християнської поезії українських письменників католицької орієнтації, її адекватна інтерпретація неможливі без усвідомлення філософсько-естетичних засад, яких вони дотримувалися. У дисертації аналізуються літературно-критичні матеріали самих членів групи; їхні рецензії і статті зіставляються з їхніми ж художніми текстами, звертається увага на алюзії, ремінісценції, цитати з чужих праць (авторів українських і зарубіжних) і в четвертому параграфі першого розділу викладаються відповідні спостереження і висновки. Естетична концепція діячів УГКЦ у теоретичних засновках не є вузько конфесійною чи ортодоксально-догматичною, хоча її філософські основи сягають постулатів Св.Августина, Томи Аквінського і вбирають деякі ідеї філософів дохристиянської доби (Аристотеля передусім). Зокрема поняття "католицький" (вселенський) вони виводять зі сутнісного, істинного (гр.katholu).

Теоретики "католицької літератури" з об'єднання "Логосу" (О.Мох, Т.Коструба) не обмежували сфери мистецтва, не ставили якихось вимог до тематики художніх творів, але радили підходити до її осмислення з ідей персоналізму і неотомізму, посилаючись на працю Ж.Марітена "Мистецтво і мудрість". Відштовхуючись від учення І.Канта про естетичне вдоволення (насолоду) як мету художньої творчості, О.Мох, наприклад, конкретизував цю тезу твердженням, що ця мета остаточно осягається через прославлення Бога, однак не завжди "через ідеї мистецтва, а часто тільки через саме його естетичне діяння". З такої точки зору він, як і Т.Коструба, заперечував голий дидактизм, високо оцінював талант митця, художню майстерність, здатність переживати свій світогляд як світовідчуття. Останній, як і М.Гнатишак, обстоював єдність етичного, естетичного та ідейного, твердячи, що католицька література - органічно, а не проповідницьки моральна, що письменник-католик буде "правдивим реалістом лише тоді, коли не заплющить своїх очей на продовження земної дійсності, ще більш реальної, як дійсність цього світа".

У дисертації аналізуються виступи сестри Терези Лянде, яка популяризувала засади францисканізму (єдності людини з природою, злагоди з Богом, занурення в побут, поетичної простоти тощо), що пояснюють не тільки поетику християнської поезії, а й прояснюють критерії її адекватної оцінки.

На матеріалі екскурсу в ті періоди духовного розвитку людства, коли відбувалася християнізація культури, а християнство