LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості християнської поезії в Західній Україні 20 - 40-х років ХХ століття: мотиви, жанри, поетика (львівська група письменників "Логос")

активно взаємодіяло з язичництвом, релігійна література зі світською, виділяється один зі змістових критеріїв оцінки релігійної поезії як власне поезії - "безпосередній вилив чуття перед божеством" (І.Франко).

Як показують матеріали Кафедри досліджень релігійної літератури (Zaklad Badan nad Literaturа Religijnа) Католицького університету в Любліні, зокрема праці С.Савіцького, Марії Ясінської-Войтковської, Я.Блонського, ключем до розуміння коду спілкування християн засобами художніх форм може бути діалектика сакрального і профанного. Вслід за М.Еліаде в поняття сакрального дослідники включають ту духовну вертикаль, яка для людини пов'язана з релігійним наставленням на надприроднє, святе. Християнське сакрум має осереддям відчуття Бога і місії Христа Спасителя, його Матері Богородиці, вічного протиборства добра і зла, що виявляється в опозиції святості і гріховності. В художній літературі, в текстах, де ці опозиції не виявляються на тематично-фабульному рівні, сакрум постає в їх спрямованості на Абсолютне, таємниче, в переживанні художнім суб'єктом цих трансцедентних сутностей, що наявні у художньому світі, вибудованому на різних засадах. Тому так важливо ідентифікувати художній світ літературного твору як релігійно-християнський, аналізуючи його поетику. М.Ясінська-Войтковська радить це робити одночасно у трьох відношеннях: 1) художній твір - особа автора, який цілеспрямовано передає своє світовідчуття, експресію; 2) твір - функції, які він виконував у момент публікацій в конкретній ситуації і пізніше; 3) твір - безпосереднє чи опосередковане висловлювання на тему якоїсь позатекстуальної реальності. При такому підході до інтерпретації тексту художньої літератури поєднуються біографічний, історико-порівняльний, культурно-історичний та структурно-функціональний методи його аналізу. В результаті встановлюються причини хибного сприйняття й оцінки твору, розрахованого автором на відповідну комунікацію з приводу християнських цінностей у конкретній суспільній ситуації.

Другий розділ "Творчість Василя Мельника-Лімниченка міжвоєнного періоду як явище християнсько-католицької літератури" складається з трьох параграфів. У першому на основі матеріалів і документів з родинного зібрання письменника і Тернопільського обласного державного архіву докладно відтворюється життєвий шлях і характеризуються віхи творчості міжвоєнного періоду (1920-1939 рр.) Василя Мельника, який тоді публікував художні твори під псевдонімом Василь Лімниченко (від річки Лімниця, що протікає попри с.Небилів, де народився Мельник). Докладність викладу інформації такого роду зумовлена не тільки тим, що досі немає повного життєпису цього письменника і просвітнього діяча, а й тим, що розшуканий і систематизований матеріал трактується як біобібліографічні параметри духовного світу активного учасника "Логосу". На життєвій канві формувався й у змінному історико-літературному контексті кристалізувався духовний досвід і поетичний світ о.В.Мельника-Лімниченка. Тому в наступних підрозділах, розлядаються теми й мотиви його чотирьох збірок (2.2), проблематика повісті й п'єси (2.3).

Тематика і пафос збірок "З війни" (1920) і "Хуртовина" (1921) - це картини і настрої, що переживалися людьми під час війни як страшна хуртовина. Мотиви смерті січових стрільців, страждань їх матерів, дружин, наречених, дітей супроводжувалися елегійно-драматичними настроями, які виливалися в пісні на "сумну нуту". Його вірші за традиційною композицією і ритмомелодикою не відходили далеко від народних взірців. Вони нагадували ранні поезії В.Бобинського. У збірці "Хуртовина" з'являється мотив, який стане провідним у художньому світі Лімниченка як автора з християнським світовідчуттям, - це уявний політ до зірок, у всесвіт, під час якого ліричний герой духовно молодіє, впевнюється у всемогутності Бога. У поезіях, що друкувалися в "Альманасі українських богословів" (1923), і в збірці "Клонюсь" (1926), порівняно з першими збірками зросла питома вага церковно-християнських тем, рефлексій з приводу християнського світовідчуття. Вони сповнені оптимістичного пафосу. Композиція окремих віршів і збірки в цілому спиралася на діалог ліричного героя з власною душею, часті звертання до якої зумовлювали деяку риторичність поетики цієї збірки. Четверту поетичну книжку В.Лімниченка "Дзвонять дзвони" (1933) Є.Ю.Пеленський критикував за вузькість тематики. Вбачаючи у збірці "неоромантичний лад", критик не знайшов у ній поступу Лімниченка-поета, бо розглядав її на тлі новітніх поетикальних здобутків Є.Маланюка, Б.Кравціва, Б.-І.Антонича. Її докладніший аналіз дає підставу для висновку дисертанта, що художній світ збірки "Дзвонять дзвони" не є ні монотематичним, ні одноманітним з ритміко-інтонаційного погляду. Поет діалектично розгортав тему переборення туги, зародження прагнення до дії-чину, розвінчував пасивність юрби, розробляв лейтмотив мандрівки-спогаду, польоту до зірок. Вони осмислювалися крізь призму християнської моралі. Постаттю, яка уособлює єдність земного й небесного, тілесного й духовного, є для автора образ Пречистої Діви.

Аналіз тематично-проблемної основи і поетики повісті "Верховинець" показує, що В.Мельник-Лімниченко виступив у ній як поет і теолог. Пов'язуючи фабулу повісті з життям Марійських Дружин, малюючи ідеальний образ Юрка Крем'яного, втілюючи в систему образів певні морально-релігійні ідеї, етичні засади, автор написав дидактичний твір за всіма приписами католицької естетики. Гострота сюжету повісті, її наративна структура, яскравий опис екзотики Бескидів, спортивної звитяги, аналіз перших проявів кохання - ці та інші елементи художнього світу твору приглушують його дидактизм, роблячи повість привабливою для юнацтва.

Такий же характер має п'єса "Убите щастя", яка задумувалася Мельником як "сучасна драма". Ілюструючи негативний вплив комуністичних ідей на сільську молодь, християнський автор скористався традиційним мотивом блудного сина і наверненого грішника, а також образом єврея-лихваря. За сюжетом п'єса статична, дійові особи не мають повнокровних характерів, вони є рупорами ідей чи носіями моральних позицій. Це - типова релігійна драма як різновид драми ідей. У ній, як в усіх релігійних п'єсах будь-якого жанру (містерія, шкільна драма, фактомонтаж), конфлікт вибудовується у формі протиставлення зразків поведінки, зіткнення ідейного протиборства.

З другого розділу дисертації аргументовано робиться висновок: епічний і драматичний твори В.Лімниченка є виявом християнських моральних засад о.Василя Мельника, які він проповідував своїм вірним і яких дотримувався як людина. Ці засади живили християнське світовідчуття ліричного героя в поезіях цього автора, реалізувалися у віршах через ліричне переживання, ліричні рефлексії з наративними (описово-оповідними) елементами. Вони ж у скристалізованій формі виражалися персонажами повісті і