LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Особливості християнської поезії в Західній Україні 20 - 40-х років ХХ століття: мотиви, жанри, поетика (львівська група письменників "Логос")

заборонялися польською цензурою.

Своєрідність християнсько-католицької поезії виявляється виразно в інтимній ліриці, яка постійно стикається з колізією між тілесним і духовним у структурі особистості. Дисертант виходить з тези, що вже в "Пісні пісень" відпрацьовані основні художньо-виражальні засоби відтворення сили і чарів еросу - паралелізм станів природи і захоплено-закоханої людини, глибока і наскрізна метафоризація природи, символізація внутрішнього світу закоханих. Розглянута під цим кутом зору лірика логосівців дає підстави твердити, що випробувані світовою літературою парадигми любовної лірики виявляються і в творах українських католиків. Проте у рефлексіях і самооцінках їхнього побожного ліричного героя відбивається християнське розуміння гріха, яким вважаються навіть власні гордощі і кохання без взаємної відповіді (у Лужницького). Образотворення в Моха-Петрійчука часто ґрунтується на сонних візіях, на містичному осяянні з широким використанням біблійних мотивів і поетизмів. У поетичному світі Моха-Петрійчука наявні три структурні шари: конкретно-чуттєва образність з локальним колоритом; християнсько-церковна символіка й мораль; національно-патріотичні ідеологеми.

В.Мельник-Лімниченко, пишучи інтимні твори, які глибоко проникали в колізію еротизму, здебільшого їх не друкував ("Коханій дружині в день іменин", "Шлюбний перстень. Балада про дружину"). Він відповідно до християнської концепції подружжя як однієї зі Святих Тайн своє щастя, втіху, духовну розкіш сприймає і трактує як Божий дар.

Найглибшою світоглядною основою, творчою парадигмою, які формували тексти інтимної лірики логосівців, було християнське трактування колізії тіла і духу, гріховності еротичних потягів, архетип гріхопадіння людини під впливом пристрасті.

У висновках дисертації стисло подаються узагальнення філософсько-естетичних та ідейно-політичних засад членів львівської групи "Логос", яка характеризується як конкретно-історичне явище в українській культурі, один з ферментуючих чинників літературного життя в Західній Україні 20-40-х рр. ХХ століття.

Логосівці кожен по-своєму захищали та утверджували суспільну роль мистецтва, критикуючи футуризм і герметичний естетизм. Їх естетичну платформу розробляли й обґрунтовували Я.Гординський, Т.Коструба, О.Мох-Лишкевич. Основні засади естетики логосівців збігалися з концепцією художньої творчості М.Гнатишака.

Ідеологічні погляди письменників цього об'єднання формувалися під впливом української національної ідеї. Будучи активними діячами Католицької Акції, вони не дотримувалися її статутних вимог, особливо в тій частині, яка стосувалася політики. Логосівці були українськими патріотами, виступали як у статтях, так і в художніх творах проти окупаційних режимів Польщі і СРСР (найгостріше С.Семчук).

Щодо поезії логосівців та її особливостей, то з аналізу текстів випливають такі висновки, що стосуються природи лірики і культури віршування.

У поезіях Г.Лужницького, О.Моха, В.Мельника і С.Семчука відбилося християнське світовідчуття і світосприймання, яке виражалося образними засобами, відпрацьованими ще в Біблії, і оформлялося дуже часто з допомогою теологічних понять. Разом з тим у їх ранніх поетичних текстах спостерігається відлуння (ритміка, строфіка, алюзії, ремінісценції) поетики І.Франка, П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана. Інтертекстуальне поле їх віршів розширювалося також за рахунок епіграфів, які бралися з української народної творчості, класичної рідної і світової літератури від Т.Шевченка до І.Багряного, О.Ольжича, М.Вінграновського (в С.Семчука), від П.Верлена до Р.Тагора (в Моха-Петрійчука).

Автори, поезії яких тут досліджувалися, крім Семчука, виступали під псевдонімами. Їх ліричні герої частково відбивали світовідчуття фізичних авторів, але в текстах реалізувалися як умовні ліричні суб'єкти Меріям (Лужницький), Петрійчук (Мох), Лімниченко (Мельник). Тому ліричне Я у тексті не ідентичне з біографічним Я і, як наслідок, у тих випадках, коли вони зливалися в інтимних ліричних ситуаціях, тексти залишалися в рукописах, до друку не віддавалися.

В ліриці логосівців відбилися теми війни, соціально-національних стосунків, мотиви кохання, смерті, туги, страждання і т.п., але, на відміну від світських авторів, логосівці їх осмислювали крізь основні парадигми християнської моралі - гріхопадіння первісних людей, першородного гріха; сповіді і покаяння; прощення і всепрощення; колізії тілесного і духовного; всеприсутності Бога і всевладності Господнього Провидіння. Це й зумовлює базову особливість християнської поезії на змістовому рівні. У сфері форми особливості виявляються в характері і типології асоціацій, інтертекстуальних вкраплень. Однак з цієї точки зору важко знайти принципову відмінність між поняттями "християнсько-католицької" і "християнсько-православної" літератури як мистецтва слова. Тут вирішальну роль відіграє талант автора.

Поезія логосівців відзначається різнорідністю і розмаїттям жанрів, строфіки, метрики і ритміки. Г.Лужницький і В.Мельник тяжіли до традиційних структур, зокрема неокласицизму, О.Петрійчук і С.Семчук - до експериментів Г.Чупринки і П.Тичини. В поетичних текстах усіх вагому роль відіграють елементи символізму та імпресіонізму. Загалом віршова техніка поетів "Логосу", за небагатьма винятками, не є досконалою і філігранною, як і образний лад їх поезії не вирізняється самобутністю кожного автора. Тому поява в західноукраїнському літературному житті майстерних поезій Б.-І.Антонича, С.Гординського, О.Ольжича, як це помітив свого часу Є.Ю.Пеленський, затьмарила ці твори, відсунула їх на другий або й на третій план літературного процесу.

У періоди великих суспільних зрушень кожен з них знову звертався до лірики чи поезії в прозі і залишав твори, що мають певну художню вартість. Все це дало нам підставу говорити про спільне чи відмінне (типологію та гетерогенність) поетичних світів чільних представників львівського "Логосу".

У сучасній українській поезії знову зростає питома вага християнських мотивів. Твори Василя Стуса, Ігоря Калинця, Степана Сапеляка, Ірини Калинець, як і "Покаянні псалми" Дмитра Павличка, свідчать про те, що традиції християнської поезії не перервалися; її перспективи будуть визначатися духовним вдосконаленням вільної особистості і утвердженням екуменізму в християнській церкві України.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

I. У фахових виданнях

1. В.Мельник-Лімниченко про духовну еліту України // Українська еліта: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжрегіональної наукової конференції 12-13 грудня 1996 року.- Тернопіль, 1996.- С.77-81.

2. Концепція християнсько-католицької літератури і проза Василя Мельника-Лімниченка // Наукові записки ТДПУ. Серія: Літературознавство. Вип.1.-