LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Острозький традиціоналізм: етимологія української духовності

братства, зокрема його натхненника Ю. Рогатинця (суперечка із Рогатинцем, як відомо, вплинула на подальшу долю Вишенського – він залишив Україну і оселився на Афоні), з жахом констатує, що в очах Рогатинця людина рівна Богові і є одразу здоровою, просвіченою та довершеною і що Рогатинець "посмів воздвигнути людину на місце Христа, віддає їй Христову честь і хвалу" [9: 174].

Традиціоналізм, апелюючи до найсуттєвішої іпостасної характеристики особи – смиренної мудрості – прагне не самооновлення, а самовдосконалення, оскільки не претендує на будь-які соціальні чи політичні пріоритети.

Завдання традиціоналізму – збереження цілості духовної основи українства – православ'я, яке наполягає на боротьбі внутрішній. Так, у "Діоптрі" Віталія з Дубна читаємо: " Повстань проти самого себе, помстись ворогам своїм внутрішнім і не ремствуй на зовнішніх..." [9: 76-77] ; "Не зупиняйся на поверхні, не заглядайся на уявну зовнішність, не простягайся далі і розглянь сам корінь" [9: 79]. Ареною внутрішньої боротьби є людська душа, а отже, розуміння "внутрішньої" людини, яку відкривають ще києворуські книжники і яка стає головною проблемою острозьких традиціоналістів і випливає зі змісту цієї боротьби. Концепція "внутрішної" людини особливо виразна у творах Івана Вишенського, який не просто наслідує давньоруську монастирську традицію, яка наполягала на докорінній відмінності дискурсивного мислення розуму, екстравертного за своєю природою, і інтровертного інтуїтивного мислення ума.

Розуміння "внутрішньої" людини у Івана Вишенського цілком тотожне до її розуміння Василієм Великим, Симеоном Новим Богословом, Григорієм Синаїтом, Іоанном Листвичником, Іоанном Дамаскіним та іншими візантійськими богословами. Більшість дослідників (І. Паславський, М. Русин) сходяться на думці, що "інтерпретація людини у Вишенського близька до Августина як у плані визнання її двосубстанційної єдності, так і в тому, що пізнати істину можна лише тоді, коли піднімешся над своєю природою" [3: 196].

На нашу думку, ідея двосубстанційності – це ідея рівновеликості і рівнозначимості двох начал (субстанцій) – плоті і духа. Виходимо з розуміння субстанції як такого буття, що є самодостатнім, не потребує для свого доведення нічого іншого, крім себе самого. Відомо, що дуалізм Августина був спричинений тим, що певний час він сповідував позиції маніхейства. Патристична ж традиція надає пріоритет духові – плотське начало як причина людської гріховності має бути подолане. У Вишенського для осягнення "вічної правди" необхідно "зів'ялити та висушити плоть і кров потом тіла" [8: 137]. Отже, плоть постає не антагогістом духу, а одним з чинників, що уможливлюють шлях до "вічної правди". У патристичній традиції освячення духа приводить і до освячення тіла.

Іоанн Дамаскін у праці "Точний виклад православної віри" пише, що "душа користується тілом" [7: 155]. Як відомо, Вишенський неухильно слідував православній християнській догматиці, наполягаючи на збереженні християнства у його автентичному вияві, будь-які новації вважав такими, що спотворюють природу православного віровчення. Слід зауважити, що для острозьких книжників-традиціоналістів першочерговою метою було збереження авторитету православ'я, а для носіїв ідей Відродження та Реформації типовою була мета секуляризації культури, підрив духовної монополії церкви.

У цьому світлі є зрозумілою та гострота полеміки, яка розгорнулася на тодішньому релігійно-культурному ґрунті, як і та безкомпромісність світоглядної позиції, яку до кінця витримали острозькі книжники-традиціоналісти.

Окреслена проблематика не вичерпує усіх підходів до визначеної теми, а є лише спробою, виходячи із духовних запитів сучасної епохи, відповісти на її сакраментальні питання, відповідь на які уже давали острозькі книжники-традиціоналісти. Їх творчість хоча б частково повинна скоригувати процес культурного та духовного становлення України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ та ЛІТЕРАТУРИ

  • Андрос Є.І.//Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми. – К.: Педагогічна думка, 2000. – С. 193 - 252.

  • Цыпин В.А. Церковное право. – М.: Изд.-во МФТИ, 1994. – 440 с.

  • Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні ( ХVI – поч. ХVII ст.). – К.: Наукова думка,1990. – 384 с.

  • Халецький О.В. Остріг як центр культурного універсалізму ХVI ст. в Україні // Матеріали І – ІІІ науково-краєзнавчих конференцій " Остріг на порозі 900-річчя" (1990 – 1992 рр). – Ч. 2. – Остріг, 1992. – С. 81-89.

  • Русин М. Світосприйняття Івана Вишенського // Україна: філософський спадок століть. – Хроніка – 2000. – С.191 – 196.

  • Саух П.Ю. Князь Василь-Константин Острозький. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – 224 с.

  • Дамаскин И. Точное изложение православной веры. – М.: Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1992. – 464 c.

  • Вишенський І. Твори // Переклад з книжної української мови Валерія Шевчука. – К., 1986.

  • Віталій з Дубна, Діоптра // Історія філософії України / Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993. – С. 74-87.


    Матеріал надійшов до редакції 06.11.2004 року

    Гуменюк С.М. Острожский традиционализм: этимология украинской духовности.

    Статья посвящена исследованию этимологии украинской духовности на примере полемического опыта острожских книжников традиционной направленности. Исследуется проблематика, которую рассматривали Иоан Вишенский, Виталий из Дубно, Василий Суражский, Иов Княгиницкий. Основу ее составляет защита православной христианской традиции в украинской культуре, которая и сегодня имеет уникальное значение для осмысления всех процессов государственного становления Украины.

    Gumeniuk S.М. Ostrog traditionalism: Etymology of Ukrainian spirituality.

    The article is devoted to the matter of the origination of Ukrainian spirituality based on Ostrog scientists' polemic experience of traditional trend. The problems raised by Ivan Vyshenskiy, Vitaliy from Dubno, Kliryk Ostrozkiy, Vasyl Surazkiy, Iov Knyaginitskiy were researched. The main subject of their works is the defence of Orthodox Christian tradition in the Ukrainian culture, which are the of paramount importance for the perception of state formation in Ukraine.

    1 Мусимо зауважити, що більшість дослідників вважають за недоцільне вписувати постать І.Вишенського в коло острозького книжництва, мотивуючи це тим, що Вишенський досить незначний період перебував у Острозі, однак, за філософською позицією Вишенського, виразним полемічним спрямуванням його творчості та ревним захистом православ'я його по праву можна віднести до острозького культурно-освітнього гуртка, тим паче що в острозькій "Книжці" було опубліковано його послання (1598р.) і з Острогом Вишенський підтримував стосунки упродовж усього життя.


  •