LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону)

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Крюкова Наталія Василівна



УДК 291.37(477.75)









ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТИХ МІСЦЬ УКРАЇНИ

(НА МАТЕРІАЛАХ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ)





cпеціальність 09.00.12 – українознавство







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук











Київ 2008





Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства і всесвітньої культури Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова


Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

ГЛУШАК Анатолій Степанович,

Севастопольський військово-морський інститут ім. П. С. Нахімова,

професор кафедри українознавства і всесвітньої культури.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

ЛозкоГалина Сергіївна,

Київський міський педагогічний університет ім. Б. Д. Грінченка,

завідуюча кафедри теорії та історії культури;


кандидат філософських наук

Котлярова Тетяна Олександрівна,

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова,

доцент кафедри культурології.



Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).



Автореферат розіслано „21" травня 2008 року.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Конотоп


















ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження проблеми осмислення сакральності простору взагалі й Кримського півострова зокрема обумовлена, по-перше, зростанням інтересу до проблеми „релігія – цивільне суспільство" і, по-друге, загостренням у сучасності міжконфесійних відносин у такому унікальному регіоні, яким є Крим з огляду на співіснування тут багатьох народів, етносів, конфесій.

Проблема співвідношення понять „релігія" і „суспільство" є однією з багатьох аспектів усієї системи сучасних процесів модернізації, що здійснюються під гаслами демократизації і глобалізації. „Ущільнення" світового простору, посилення урбанізації, інформатизації сприяють зміцненню контактів між народами, конфесіями, політичними системами, цивілізаціями. Динаміку модернізаційних процесів доцільно простежити у певній системі, що дозволяє охопити зв'язок природи, суспільства і людину. Міцним вузлом модернізації зв'язані об'єкти нерозривної тріади „релігія – суспільство – природа", що з філософської точки зору, становить глибинний пласт людського буття. В цей час відбувається вироблення особливого уявлення про релігію як про фундаментальний вимір людського буття, що визначає світорозуміння людей, як про базову, висхідну передумову всіх інших культурних форм і явищ. Будь-яка людська спільнота містить у собі деякий релігійний вимір, пов'язаний, насамперед, з питанням про виявлений у Бутті Абсолют або про Святиню. Поняття про святиню, так чи інакше, утворює верхівку ціннісної шкали кожного – не тільки секуляризованого, але, навіть, і

антирелігійного – суспільства. Одночасно демократичне суспільство стає гуманним і по-справжньому цивілізованим лише за умови наповнення специфічними моральними цінностями. Трансформація суспільства підсилює залежність суспільства від природи, що включає ландшафт, який виконує функції просторово-операційного базису, сприятливого середовища і сфери реалізації біологічних можливостей самої людини. В умовах суспільних трансформацій, соціальної, економічної і політичної нестабільності різко зростає цінність екзистенціальної безпеки. Вона стає найвищою цінністю, критерієм стійкого розвитку. При сприйнятті перспективи виживання як такої, що не є гарантованою, акцент у ціннісних системах людей переноситься на значущість передбачуваності подій, авторитет вищої влади, абсолютних правил. Цим характеристикам цілком відповідають релігійні норми. Догмати релігії, що виражають абсолютну божественну істину, не піддаються спростуванню людським розумом, а, отже, можуть гарантувати людині орієнтацію у світі, який змінюється. У цьому контексті осмислення сакральності навколишнього простору, що ґрунтується на певних традиціях, які мають глибоке духовне коріння, набуває особливого значення. Водночас Крим у конфесійному відношенні є найбільш „мозаїчним" регіоном України. Зі стародавніх часів цей регіон населяли представники багатьох народів і релігій. У цьому зв'язку питання міжконфесійних відносин і взаєморозуміння відіграють найважливішу роль у формуванні духовно-культурного клімату на півострові. Дослідження проблеми єдності й відмінностей духовних джерел взагалі

й, як прояву цього виникнення та вшановування „святих місць" зокрема, набуває в сучасних умовах особливої актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація здійснена відповідно до досліджень кафедри українознавства і всесвітньої культури Севастопольського військово-морського інституту з вивчення релігійного феномена як чинника духовного життя України в контексті планової теми "Шляхи удосконалення філософсько-світоглядних засад освіти та педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників" (0104U010154).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексного філософсько-релігієзнавчого аналізу поняття „священного", феномена сакралізації простору, специфіки, структури та функцій релігійного паломництва як частини духовно-релігійної культури й визначення, з точки зору українознавства, особливої ролі Кримського півострова в формуванні етнокультури України, а також обґрунтування специфіки та особливостей місць поклоніння Криму, як унікальної території співіснування різних народів і