LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону)

релігійного досвіду був зроблений німецьким ученим Р. Отто. У його книзі „Das Heilige" детально розроблено категорію „священне". „Священне", вважає Р. Отто, необхідно розуміти як складну структурну категорію. Р. Отто не тільки висвітлив ірраціональний аспект „священного", але й здійснив цілісний аналіз цієї категорії, а також розглянув співвідношення ірраціонального і раціонального моментів. „Нумінозне", що, по своїй суті, є ірраціональним, все ж в процесі релігійної історії зазнає раціоналізації. При цьому, на думку Р.Отто, гармонійне поєднання ірраціонального і раціонального моментів необхідно вважати ознакою вищого розвитку релігії. Послідовником Р. Отто варто вважати М. Шелера, який підкреслює, що будь-якому вченню про релігійний акт і релігійну свідомість повинно відповідати і, навіть, передувати вчення про божественне. Природу божественного М. Шелер розкриває за допомогою двох сутнісних визначень: воно абсолютно суще, воно священне. Божественне знаходить і виявляє себе в речах і подіях природного світу, у людській свідомості, у соціальній й історичній реальності. Усе це варто віднести до природного одкровення, якому відповідає природна релігія. Якщо ж божественне знаходить і виявляє себе за допомогою особистостей (homines religiosi) і слова, то йдется про позитивне одкровення, якому відповідає позитивна релігія. Визначення й інтерпретацію понять „священне", „святість", „мирське" ми знаходимо в дослідженнях М. Еліаде. Автор підкреслює, що через протиставлення „священного" „мирському", можна показати, наскільки біднішим став світ у результаті секуляризації релігійного культу. М. Еліаде розкриває феномен „священного" у всій його складності й повноті. „Священне", згідно М. Еліаде, - це те, що протистоїть мирському. Для пояснення того, як виявляється „священне", учений використовує поняття „ієрофанія", тобто щось „священне", що з'являється перед нами, наприклад, священний камінь, священне дерево. Проблема сакралізації простору розглядається в науці з різних позицій. У працях деяких вчених проводиться аналіз сакралізації об'єктів природи з геоекологічої, природоохоронної точки зору. У цьому зв'язку можна назвати дослідження В. Л. Огудіна, В. Е. Борейко, І. М. Коваленко.

Науково-психологічний підхід до визначення понять „святість", „священний", „священні місця" ми знаходимо в М. Л. Лінецького, Б. М. Куценок, Ю. Е. Арнаутової.

Проблеми сакралізації простору в ісламі, питання культу святих у мусульманстві і шанування священних місць піднімаються в дослідженнях С. М. Прозорова, М. Б. Піотровського, Ш. М. Шукурова, О. Г. Большакова, С. Н. Абашина і В. О. Бобровнікова.

З історико-філософської точки зору розглядаються проблеми кримського релігійного простору в книзі „Боги Тавриды" (Історія релігій народів Криму) під загальною редакцією Глушака А. С. і Артюха П. І. У ній на великому археологічному, історичному та етнокультурному матеріалі викладається історія релігій народів, що населяють Кримський півострів. Досліджувана проблема представлена в роботах учених, що розглядають її з археологічної й історичної точки зору. Це дослідження й описування священних об'єктів Криму, виконані П. Палласом, Дюбуа де Монпере, П. Кеппеном, Д. Струковим, А.Л. Бертьє-Делагардом; сучасні роботи А. Г. Герцена, Ю. М. Могаричева, М. Я. Чорефа, С. В. Харитонова, Е. В. Горланя. Певний інтерес представляє розробка цієї теми в краєзнавчій літературі. Це описи Криму М. Броневського, В. Х. Кондаракі, Е. Л, Маркова, М. Сосногорової, С. Я. Єлпатьєвського.

Ця тема представлена й у церковно-релігійній літературі, до якої відносяться описування кримських монастирів, святих джерел, церков. Найбільш докладним з них є опис православних святинь Криму в праці Н. В. Проскуріної. Кримські пам'ятники і „святі місця" у контексті середземноморської культури розглянуті Т. М. Фадєєвою.

До універсальних явищ, що синтезують у собі певні культурні процеси, які відбуваються в суспільстві, відноситься феномен паломництва. Паломництво залишається одним із культурних явищ, що найбільш активно розвиваються. Поряд з іншими видами подорожей, паломництво співвідноситься з різними сферами економічного, соціального і культурного життя суспільства, і ці зв'язки самі по собі заслуговують на увагу вчених. Вимагають наукового осмислення і механізми об'єднання в сучасному паломництві глибоких історичних традицій з культурними тенденціями сьогодення. Паломництво як культурне явище стає предметом наукових досліджень тількі в другій половині XX ст. До цього періоду переважна частина робіт являє собою емпіричні спостереження і свідчення про паломницькі подорожі минулого і сьогодення, або присвячується описуванням різних святинь. Сьогодні дослідження паломницьких подорожей починається в різних аспектах.

Історія паломництва розглядається А. Ю. Александровою, М. Б. Біржаковим, П. Гіро, Р. Г. Саакянцем, М. В. Соколовою, дияконом А. Мусіним. Оскільки традиції паломництва сягають коренями в давнину, особливий інтерес виявляє розгляд культових проявів у стародавньому Єгипті. Існують численні дослідження з цієї теми. У цьому зв'язку необхідно звернутися до робіт найбільш відомого дослідника культури й історії Древнього Єгипту М. А. Коростовцева. Окремі ритуали, що здійснюються в ході поклоніння тому або іншому божеству, можна визначити поняттям „паломництво", тому що вони відповідають цьому поняттю за сутністю і структурою. Свідченням того, що явище паломництва має стародавню історію, є факти, що містяться в творах античних авторів. У цьому зв'язку варто згадати одного із найбільш цитованих авторів античності Павсанія (II століття н.е.) і його працю „Описування Еллади". Традиції й особливості православних паломництв розкриває у своїх працях Х. В. Поплавська. Православній паломницькій традиції присвячені й деякі роботи И. В. Моклецової. Тему паломництва аналізує Калужнікова К.А. у дисертаційному дослідженні „Паломництво як ритуал: сутність і культурно-історичні типи". У цій роботі паломництво розглядається як ритуал із властивими йому планами змісту (ідеї, що мають для соціуму сакральне значення) і планами вираження (символічні мови, за допомогою яких ці ідеї експлікуються). У дослідженні виявлені структура і функції паломницького ритуалу, позначена система мов дійства, а також виявлені й проаналізовані культурно-історичні типи паломництва. Особливої уваги заслуговує проблема відвідування „святих" місць на території України. У цьому зв'язку необхідно відзначити дослідження П. Кралюка. Так, наприклад, у роботі „Почаїв – місце святості.