LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону)

відіграють у житті суспільства визначну роль – духовно-просвітительську, загальноосвітню, благодійну. Мета прочан – вклонитися об'єктам, що мають статус сакральних – святим мощам, чудотворним іконам. Вони сподіваються одержати допомогу, зцілення, відчути зв'язок з Богом, доторкнутися до благодатної сили.

Релігійно-психологічне значення цього явища полягає у тому, що віра у святість певних об'єктів, їх шанування, віра в їх чудотворну цілющу силу - усе це є для релігійної людини настільки ж переконливим, як і безпосередній чуттєвий досвід, що викликає в неї більшу довіру, ніж знання, здобуті логічним шляхом. Психологи стверджують, що думки і цілі, що перебувають у свідомості людини у відносній незалежності одна від одної, можуть перелаштуватися під впливом і в підпорядкуванні щодо однієї домінуючої мети – наприклад - фізичне зцілення, моральне, душевне заспокоєння в кризовій ситуації. Людина починає діяти згідно реалізації цієї мети (відвідування певного географічного об'єкта, що має сакральне значення, сподівання на зцілення від цієї недуги, дотримання послідовності ритуальних дій – молитва, дотик до ікони і святих мощів, купання в чудотворному джерелі). Медицина доводить, що особлива роль при досягненні результату належить навіюванню, суггестії, міцно пов'язаних із уявою. І визнання певних об'єктів святими, шанування і поклоніння їм, паломництво до них розглядається як результат навіювання (або самонавіювання) людей, наділених емоційно-багатою уявою. Передумовами, що підвищують суггестивність суб'єкта, слугують психологічна установка і конформність. Психологічна стійкість, втілена у вірі, може проявитися емоцією очикування (чекання зцілення від купання в „святому" джерелі, дотику до мощів). Конформність виявляється в несвідомому наслідуванні соціальному мікросередовищу, у копіюванні дій. У періоди масового релігійного натхнення, коли віруючі сповнені фанатичним очікуванням чуда, спрагою божественних одкровень, можливе охоплення загальними галюцинаціями при виникненні в кого-небудь одного або декількох осіб. Саме тому є відомості про зцілення тисячі прочан до того або іншого об'єкта поклоніння. Можна вказати навіть язичницькі джерела культових і ритуальних дій у цьому сенсі. Парадоксально, що й у середньовічному суспільстві, й в сучасному світі з його досить високим рівнем пізнання взагалі і медицини зокрема, потік прочан до „святих" місць не зменшується. Як правило, звертаються за зціленням люди, що страждають захворюваннями як невротичного, так і органічного походження. Лікувальний ефект досягається, як пояснює наука, за рахунок підвищення активності захисних можливостей організму. Організм відгукується на навіювання мобілізацією захисних засобів, підвищується імунобіологічна активність, зменшується кровопостачання уражених тканин, приводяться в дію компенсаторні здібності.

Третій розділ „Сакральні місця Криму як невід'ємна частина духовної культури українського народу" присвячена описуванню й аналізу об'єктів Кримського півострова, що мають статус „святих". Крим – унікальне місце співіснування етносів і релігій, зосередження багатьох культур і народностей. Така ситуація склалася історично, і етно-конфесійні відносини й дотепер залишаються складними та неоднозначними.

В історії культури Криму можна виділити три періоди: греко-візантійський, ісламський і російсько-православний. На зміну божествам грецького пантеону приходило і затверджувалося християнство. З приходом у Крим монголо-татар і формуванням на території півострова особливого етносу „кримські татари" на зміну християнству прийшов іслам. З приєднанням Криму до Російської імперії вплив ісламу значно зменшився, реанімувалися християнські святині. Кримській півострів відіграє важливу роль в формуванні етнонаціональної культури Русі, в процесі її християнізації, в формуванні окремих рис національного характеру і етнічної ментальності українців.

У цій главі зроблено докладне описування існуючих раніше й функціонуючих дотепер об'єктів шанування християн на території Кримського півострова. Найбільш стародавні християнські святині розташовані на узбережжі Криму: у Євпаторії, Феодосії, Керчі, Севастополі, Судаку. Це пояснюється тим, що саме тут були перші грецькі колонії. Найбільш стародавнім храмом півострова в числі нині існуючих є храм Святого Іоанна Предтечі в Керчі, спорудження якого датується VIII – IX століттями. Особливий інтерес представляють печерні монастирі Криму. Серед шанованих природних об'єктів є священні гори, печери, джерела, дерева. Їх сакральний статус відбито у топоніміці – джерела Ай-Андріт, Ай-Анастасі, мис Ай-Тодор, гора Ай-Петрі.

Ісламські сакральні об'єкти в Криму можна підрозділити на дві категорії – культові споруди (мечеті, дюрбе) і об'єкти природи, що шановані в народі (азіси, які представляють собою за переказами, в більшості випадків, могили святих). Ісламізованою у монгольський час частиною півострова був степовий і передгірний Крим, а пізніше - і частина прибережної території, де розташовувалася Кафа (сучасна Феодосія). У роботі перераховані і докладно описані усі відомі на півострові азіси. Варто підкреслити, що багато з них були шановані як мусульманами, так і християнами, які мали відповідну легенду про походження. Причини паломництва мусульман до вшанованих святих місць є традиційними: звертання до вищих сил з метою поліпшення здоров'я, порятунок від безплідності, забезпечення приплоду домашніх тварин, покращення добробуту, знаходження підтримки в задуманій справі, захист від життєвих незгод, нагромадження „духовних заслуг". З ісламізацією Криму пов'язана і поява на півострові культових споруд – мечетей. Сюди ж можна віднести мавзолеї шанованих людей – дюрбе. У роботі зроблено докладне описування найбільш стародавніх знаменних для віруючих культових споруд.

Особливість шанування „святих місць" у Криму складають ті риси культової діяльності стосовно сакральних об'єктів, що властиві духовній культурі Кримського півострова. По-перше, це язичницькі корені наділення сакральним змістом тих або інших об'єктів. Адже анімістичний характер вірувань племен, що населяли Крим у давнину, породив культ шанування гір, джерел, печер, дерев. У процесі християнізації місце, що мало сакральне значення, необхідно було оголосити християнською святинею, тому що народну пам'ять і традицію вшановування цього місця неможливо винищити насильно. На місці язичницьких храмів зводилися християнські; згодом у процесі ісламізації створювалися відповідні мусульманські легенди для шанування певного об'єкта. Усе це і вказує на єдиний контекст духовного життя людей, що населяли півострів раніше і