LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Поменник Межигірського монастиря: спроба системного аналізу


ПОМЕННИК МЕЖИГІРСЬКОГО
МОНАСТИРЯ:
спроба системного аналізу
іклування про спасіння власної душі, а також душ близьких
і молитва за померлих завжди мало важливе місце у право
славно–християнської ментальності. Звертання з цією ме
тою до Церкви було надзвичайно поширеним на Русі й за
часи середньовіччя. Імена усіх близьких родичів за вказівкою
пожертвувача вписувалися до церковних синодиків або поменників,
а потім поминалися у молитвах під час Літургій у визначений день
тижня (для запису родини чи себе самого ініціатор мав пожертвувати
певну суму грошей, майно або речі на користь церковної установи).
До нашого часу дійшло кілька старих синодиків різних церков і монас
тирів. У даній розвідці ми розглянемо поменник Київського Межи
гірського монастиря як комплексне історичне джерело.
v : w # зберігається в
Інституті рукописів НБУ ім. В. І. Вернадського (Київ). Конволют розмі
ром 20,5 на 16 см, у 440 аркуші (з них 90 арк. — пусті). Книга має
дерев’яну палітурку, обтягнуту шкірою з візерунками, защіпки не збе
реглися. Записи робилися в основному півуставом, різними особами
(почерками). Цей рукопис містить інформацію про Межигірський
монастир, його ігуменів, ктиторів, про роди українського духовенства,
роди українських князів, шляхти, козацької старшини тощо. Таким
чином, він може слугувати першорядним джерелом з історії генеало
гії, демографії, соціальної історії, не кажучи вже про історію Церкви
Поменник Межигірського монастиря...
81
та самого монастиря. Важливим аспектом інформативної бази помен
ника може бути також непряма інформація — в першу чергу щодо
проблеми рівнів релігійності та релігійної свідомості різних станів
українського суспільства.
Історичні відомості з цього поменника використовували дослід
ники: Л. Похилевич, М. Максимович, М. Закревський, С. Голубєв1. Похи
левич надрукував два списки межигірських ігуменів саме за цим руко
писом. Завдяки поменнику стала відомою дата і місце смерті козаць
кого гетьмана Євстафія Гоголя — 5 січня 1679 р. в Димері (арк.228 зв.).
Проте, попри використання окремої фактологічної інформації, як
комплексне історичне джерело Межигірський поменник не розглядав
ся. Наша розвідка є попередньою спробою аналізу усього тексту по
менника за структурно–тематичним принципом.
1. Загальний опис змісту поменника
На арк.1 9 міститься вступна частина книги: w w -
h e # (арк.1—2). Тут розповідається
про Афанасія, що походив з Москви, якого ще дитиною з полоном
привели в українські землі. Він виховувався при князеві Василієві Ос
трозькому і був пострижений в іноки ієромонахом Васонофієм. У 1599
році разом з іноками Флавіаном і Коментарієм Афанасій прибув до
Києва та оселився в занепалому Межигірському монастирі. Вони відро
дили занедбану обитель. Афанасій побудував три церкви: Св. апостолів
Петра і Павла у 1607 р., Св. Миколи з трапезною у 1609 р., а також
Преображенія Господнього у 1612 р. Усі три храми були освячені бол
гарським архієпископом Неофітом в квітні 1612 р. Сам Афанасій по
мер і був похований в Межигір’ї в травні 1612 р. Ці важливі дані були
введені до наукового обігу ще в першій третині XIX ст.2 Подібної істо
ричної довідки немає в інших київських поменниках!
Далі (арк.3, 3А) згадується Хрещення Русі митрополитом Михаї
лом і поминаються великі князі Київські: Володимир Великий з дружи
ною Анною, Ярослав Мудрий з дружиною Анною і сином Всеволодом,
патріархи Фотій, Василій, Микола, святі Борис і Гліб, великі князі Ізяс
1 Похилевич Л. Сказанія о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864.
Сказание о Межигорском монастыре // Собрание сочинений М. Максимовича. Киев,
1877. Т.2; Закревский М. Описание Киева. Москва, 1868. Т.1 2; Голубев С. Древний
помянник Киево Печерской Лавры // Чтения в Историческом обществе
Нестора–летописца. 1892. Кн.VI. Отд.III. С.I XIV.
2 Историческое сведение о бывшем ставропигиальном Киево–Межигорском
монастыре. Киев, 1830.
82
Олексій Кузьмук
лав, Всеволод Георгійович, легендарний засновник Межигірської оби
телі Андрій Боголюбський, Володимир Мономах з сином Георгієм, а
також цар Іоанн Васильович (Грозний) з сином Іоанном. На полях
стоять примітки, що Ярослав Мудрий заснував Св. Софію, Ізяслав —
Печерський монастир, Андрій Боголюбський — Межигірський мо
настир, а Мономах — Михайлівський.
Таким чином, тут можна побачити своєрідну “межигірську ідеоло
гію” — монастир бере початок від часів княжих, прийняття Руссю
християнства, а його ктиторами є сильні київські і московські прави
телі. Насправді ж, документальні відомості про існування Межигір’я
датуються початком XVI ст. Легенду про засновника князя Андрія Бо
голюбського ще в середині XIX ст. заперечував Закревський, але архео
логічних даних, які дали б змогу точно датувати заснування монасти
ря немає. Цікаво, що з Андрієм Боголюбським пов’язував “історію”
своїх володінь Києво Печерський монастир: фальсифікат грамоти кня
зя був створений в XVI ст. Ймовірно, межигірська братія “запозичи
ла” легендарного ктитора саме з печерської версії.
Поминальні списки родів та осіб (арк.3А зв., 3Б).
Насамперед, це роди православних українських князів — Слуць
кий, Острозький, Пронський, Вишневецький, Сенгушкович, Корець
кий. З духовенства тут згадуються деякі Константинопольські патрі
архи, сучасники княжих часів, архієпископи, архімандрити, ігумени
Межигірського монастиря (перший список у Л. Похилевича) та прості
монахи, що відзначалися благочестям. На завершення є кілька імен,
які названі ктиторами обителі. Практично усі вони є у рубриці, до
якої вписували шляхту. Форма поминального запису стандартна: кож
ний абзац (князівський рід) починається словами: #
[...], а завершується — # #. Існував також поділ на жи
вих та q, що дотримувався у рубриках, куди записували ду
ховенство.
Титульна сторінка (арк.5) повідомляє, що цей синодик був початий
у 1625 р. за ігумена Коментарія (більш докладно про початок і час
ведення записів у книзі буде сказано нижче).
(арк.6—8) містить посилання на отців
Церкви — Діонісія Ареопагіта, Афанасія Великого, Григорія Богосло
ва, Макарія Великого, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна, які заохочу
вали молитви і поминання, саме тому і був створений цей поменник,
# .
Поменник Межигірського монастиря...
83
, , -
(арк.8 зв.—9). Тут зазначається, кого і як треба запису
вати: h , ,
w q , q-
; , h,
; , -
, h h -
, h h
; h h, h,
, , ,
h .
.
, : , ;
, . ,
, h -
[...].
Даються й інші, більш детальні настанови: імена повинні вносити
ся в синодик у знахідному відмінку, а не в родовому: h
h , ; h , ; h
, , ,
; не додавати до імені слів: h
або h: ; не зано
сити імен, даних не за хрещення, або викривлених чи да