LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Помісна православна церква як чинник становлення та розвитку української нації

власної держави, стає цивілізованим інструментом реалізації життєвих інтересів свого народу, сприяючи формуванню паритетних засад інтеграції зі світовим співтовариством. Виходячи з того, що саме нації є суб'єктами формування нової світової цивілізації, Українська помісна православна церква, котра буде культивувати національну ідею, плекати систему цінностей суспільного буття та формувати фундамент національної ідентичності суспільства, допоможе українській нації повною мірою відчути свою гідність та внутрішню згуртованість, реалізувати свої права на участь у світовому історичному процесі.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його положення, фактологічний матеріал можуть сприяти аналізу політичних проблем, зокрема, впровадженню нових моделей національної політики, розробці сучасних ідеологічних та культурно-ціннісних систем для утвердження та ефективного розвитку української держави-нації. Пропонований історіософський аналіз, зокрема ретроспективне бачення кульмінаційних моментів історичного функціонування Української держави та ролі в цьому процесі Української православної церкви, має послугувати застереженням для уникнення повтору минулих помилок, а, головне, слугувати максимальній консолідації українського суспільства з метою реалізації національного потенціалу в сучасних умовах.

Результати даної дисертаційної роботи можуть бути використані для вдосконалення системи захисту національних інтересів і національної безпеки України; при моделюванні структури та змісту навчально-виховних процесів вищих навчальних закладів, зокрема, при викладанні курсів „Релігієзнавство", "Культурологія", "Політологія"; при підготовці спецкурсів та спецсемінарів із „Філософії релігії", „Історії релігії", „Соціології релігії" тощо; у подальших наукових дослідженнях сфери гуманітарної політики, релігієзнавства, філософії, політології, історії України.Основні теоретичні положення та рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, будуть актуальними для визначення шляхів і методів удосконалення державно-церковних відносин в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно. Дисертація містить ідеї, положення, висновки та результати автора, яка є безпосереднім їх розробником та учасником впровадження наукових результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень.Основні положення, висновки дисертації апробовані автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і семінарах, а саме: на міжнародних наукових конференціях „Історія релігій в Україні" (м.Львів, 19-23.05.2003), "Мораль та політика в сучасному світі" (м.Острог, 09-10.03.2006) та "Творча спадщина В'ячеслава Липинського у контексті становлення української політичної та культурно-релігійної ідентичності (до 125-річчя з дня народження)" (м.Острог, 12-13.04.2007); на всеукраїнській науково-практичній конференції „Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України" (м.Миколаїв, 17-18.10.2003); на "круглих столах" "Консолідація українського суспільства: сучасний стан, проблеми та перспективи" (м.Алушта, 21.10.2005); "Формування українського гумантарного простору – шлях до національної консолідації" (м.Київ, 16.11.2006); "Церква, мораль, економіка: взаємообумовленість впливу" (м.Львів, 28.12.2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено автором у п'яти публікаціях, серед яких три – у наукових фахових виданнях за спеціальністю „Філософія", затверджених ВАК України, дві – у інших наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Список використаних джерел становить 255 найменувань на 22 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його наукову новизну та положення, які виносяться на захист, висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, наведені дані про характер апробації дисертаційного дослідження, його структуру.

У першому розділі - „Духовно-релігійна самобутність народу - основа національної ідентифікації" - досліджуються духовно-ідеологічні засади українського державотворення, процеси національної ідентифікації та становлення помісних церков, світоглядна парадигма українського православ'я.

Фундаментальний вплив релігії на закон, етику і суспільство першочергово диктується амбівалентністю відносин між церквою та державою, які можна розглядати і як інституціональний феномен, і як трансцендентний зв'язок, що існує між духовним та соціальним життям.

Специфіка України полягає в тому, що тривалий час бездержавності та роздільності українських територій спричинив так званий синдром "бездержавної нації", ознаками якого є настільки сповільнене самовизначення у доленосних економічних, політичних, духовних трансформаціях, що у період будь-якої політичної чи економічної кризи виникає загроза національній безпеці аж до втрати державності.

Закріплене Конституцією України положення про відділення церкви від держави передбачає, насамперед, що інституції церкви не повинні безпосередньо втручатися у політичні справи, а політики не мають нав'язувати церкві свої погляди. Проте існує загальна аксіома: церква не може бути і, по своїй природі, не є відокремленою від суспільства.

У становленні сучасної України як суверенної держави, коли в умовах розпорошеного духовно суспільства церква змушена прийняти на себе властиву їй роль ідеологічного "поводиря", ключового чинника становлення Української нації, постає першочерговою необхідністю утворення національноїпомісної православної церкви. Сьогодні, попри значні економічні, соціальні, екологічні, демографічні та інші проблеми України, найголовнішим завданням є завдання консолідації нації, завдання інтегративного характеру. Єдність нації, її політична воля відкриють шляхи оптимального розв'язання багатьох проблем. А оскільки основою інтегративних процесів у суспільстві є духовна єдність народу, то релігійне, на перший погляд, завдання — утворення єдиної Української помісної православної церкви — набирає надзвичайно великої політичної ваги і значення всенародного консолідуючого символу. Демократичні перетворення в соціумі, їх поглиблення пропорційно залежні від розвитку духовного стрижня нації. Єдина помісна православна церква буде здатною зберігати та концентрувати духовні сили Українського народу, бути його опорою на шляху розбудови правової демократичної держави.

Становлення