LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Понятійне окреслення процесу інтерпретації в біблійних текстах і генеза терміна "герменевтика"

"екзагетами" та "герменевтами" (exegetes та hermeneutes), до них відносяться інтерпретатори священних законів ("Закони", 631, 759, 775, 907), релігійні оракули ("Республіка", 4.421) і поети, які під силою натхнення розмовляють з богами ("Держава", 290), або будь-хто, хто володіє "мистецтвом інтерпретації" ("Симпозіум", 202).

У Біблії поняття інтерпретації з'являється значно раніше від грецької традиції і розгортається від першої старозавітної "Книги Буття" (1445 р. до Р.Х.) до останніх книг Нового Заповіту у різних значеннях. Розглянемо їх послідовно. Воно набуває дещо відмінних окреслень, співвідносних із процесом пояснення смислу різних мовних чи знакових явищ.

Перший раз ми спостерігаємо процес інтерпретації в епізоді, коли Йосип, перебуваючи в єгипетській в'язниці, пояснює сни чашника та пекаря, а пізніше – фараона (Бут.40, 41). "...Вони сказали йому: "Снився нам сон, а відгадати його немає кому". І сказав до них Йосип: "Чи ж не від Бога відгадки. Розповіжте но мені"... "І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав...". Тут в єврейському оригіналі вживається слово pathar, що означає "пояснювати, інтерпретувати". У співвідносному значенні вживається іменник sheber (озн. "розуміння, вияснення" переважно сну). Наприклад, воно вжите в книзі "Суддів" у епізоді, коли Гедеон проникає у ворожий табір: "І сталося, як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його, то вклонився і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: "Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянський табір!" (Суд.7:15).

У халдейській частині Старого Заповіту в такому ж значенні використовується сирійське слово peshar (озн. "пояснення, інтерпретація"). Найпоказовішим є його вживання у "Книзі Даниїла", розділах 2 і 4, де описано, як Даниїл розв'язує сни царя Навуходоносора. В інших трьох розділах "Книги Даниїла" (7, 8, 10) це слово вживається на означення інтерпретації пророчих видінь і апокаліптичних картин, які він бачив над Великим морем, потоком Улай і рікою Хіддекел: "Дух мій, Даниїлів, був стурбований через це видіння... Я наблизився до одного з тих, що стояли (ангела), і спитався у нього про істоту всього того. І він сказав мені і познайомив з розв'язкою цих речей" (Дан.7:15-16). Отже, перше значення герменевтичного процесу в Біблії зустрічається стосовно інтерпретації снів і пророчих видінь.

Друге значення – (євр.luwts) – стосовно звичайного перекладу з однієї мови на іншу. Наприклад, у "Книзі Буття" описано епізод зустрічі Йосипа з братами в Єгипті, де зазначено: "А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був між ними перекладач" (Бут. 42:23). Цей термін найчастіше вживається у випадках, коли мова йде про переговори між царями різних народів (ІІ Хр.32:31). Або ж – (євр. tirgam) – стосовно письмового перекладу: "За днів Артаксеркса написав Бішлам... до Артаксеркса, царя перського. А лист був написаний по-арамейському, а перекладений по-перському" (Езд.4:7). У Септуагінті та інших грецьких перекладах ці слова переважно перекладаються словом exegesis.

У грецькій частині Біблії слово exegesis зустрічається тільки 6 разів – стосовно особливих Божих об'явлень чи ангельських послань (Ів.1:18; Лк.24:35; Дії 10:8; 15:12, 14; 21:19). Новий Заповіт здебільшого послуговується словами hermeneuo (Ів.1:38, 41, 41; 9:7; Євр.7:2) і hermeneia (І Кор.12:10; 14:26) – у значені "перекладати з мови на мову, пояснювати значення власних назв, означати", а також наближеними за етимологією до них. Окремо слід зупинитись на кількох місцях Нового Заповіту, де звертається особлива увага на процес інтерпретації і його значення для розуміння Писання.

1) Найпоказовіший епізод Нового Заповіту – Євангелія від Луки 24, де оповідається, як після розп'яття Ісуса Христа двоє учнів ішли дорогою в Еммаус, і по дорозі до них приєднався воскреслий Ісус, і, оскільки вони зовсім не розуміли того, що відбулося з їхнім Учителем, "Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виявляв їм зі всього Писання, що про Нього було" (Лк.24:27). Тут вжито слово diermeneuo [dia+ herme-neuo], що означає не просто інтерпретувати, а докладно пояснювати, тлумачити. Це слово, а також похідне diermeneutes зустрічається також у Книзі Дій 9:36; І Кор.12:30; 14:5, 13, 27, 28. Від цього кореня походить і термін dusermeneutos – "важке для розуміння, складно пояснити" (Євр.5:11). Пізніше, коли вони впізнали Учителя, і Він став для них невидимий, "... говорили вони один одному: "Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?" (Лк.24:32). Гр. слово dianoigo в цьому вірші означає інтерпретацію прихованого (скритого) в тексті значення шляхом натхнення розуму і серця до нового розуміння (буквально: "відкрити Писання").

2) Другий випадок, описаний у "Книзі Дій". Апостол Пилип дорогою до Єрусалиму зустрічає ефіопського вельможу, що їде на колісниці та вголос читає "Книгу Ісаї". "Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: "Чи ти розумієш, що ти читаєш?" А той відказав: "Як же я можу, як ніхто не напутить (гр.hode-geo, озн. "пояснювати, проводити дорогою") мене?" І впросив він Пилипа піднятись і сісти з ним...А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому" (Дії 8:30-35). Тут процес інтерпретації розширюється до "проведення шляхом" через весь уривок Писання, до повноти розуміння.

3) У ІІ Посланні Павла до Тимофія Павло радить своєму учневі: "Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди" (2:15). Гр.orthotomeo озн. відкривати нову картину, усуваючи перешкоди, наприклад, прокладаючи дорогу через ліс.

4) Ще один приклад, важливий для повноти розуміння термінології, – ІІ Послання Петра 1:20-21, де апостол застерігає від лжевчителів і лжепророків і говорить: "...бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення (гр. epilusis – "рішення, пояснення") не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим".

Отже, як бачимо, у Біблії представлена найдавніша герменевтична традиція, заснована на інтерпретації усіх видів спілкування Бога з людиною – снів, видінь, ангельських повідомлень, знаків, таємниць, пророцтв, притч, писаного слова. Аналізуючи античну герменевтику, Ґадамер наголошує, що вона набуває форми сакрального мистецтва: "мистецтво передавати Божу волю стоїть поряд з мистецтвом відгадувати її або майбутнє із знаків" [7: 87]. На основі цієї традиції пізніше розгорнулись традиції інтерпретації мистецтва, закону, історії, літератури та інших видів комунікації людини з людиною.

Тому огляд історії становлення і розвитку герменевтики необхідно починати не з грецької, а з єврейської традиції. Вона була узагальнена у працях Філона Александрійського (стосовно інтерпретації філологічних джерел) та Йосифа Флавія (стосовно історичних джерел і явищ). Ця традиція була продовжена Александрійською та Антіохською школами інтерпретації древніх рукописів; відповідно в них уже були закладені два протилежні підходи чи методики – алегорична й буквалістична інтерпретації, що паралельно продовжувались у патристичній екзегезі та схоластичній літературі. Пізніше ця традиція лягла в основу біблійної герменевтики як дисципліни інтерпретації текстів Святого Письма, за