LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Понятійне окреслення процесу інтерпретації в біблійних текстах і генеза терміна "герменевтика"

якою після виходу в світ праці Даннгауера у Страсбурзі в 1654 р. (Dannhauer J. Hermeneutica Sacra sive methodus exponendarum sacrum litterarum) закріпилась назва Hermeneutica Sacra, і герменевтика отримала статус окремої сфери наукового дослідження.

У період Реформації почався інтенсивний розвиток біблійної герменевтики, що засвідчують численні праці, присвячені проблемам інтерпретації сакральних текстів (у яких термін "герменевтика" не просто спорадично вживається, а нерідко виноситься у заголовок, тобто несе методологічне навантаження). Найвизначальнішими науковими досягненнями цього періоду стали праці Флація, Франца і Глассія. Маттіас Флацій обґрунтував наукову герменевтичну методу в праці "Ключ до Священного Писання" ("Clavis Scripturae Sacrae", Базель, 1567). Його методу продовжив Вольфганг Франц у "Новому і ясному теологічному трактаті про максимально леґітимне тлумачення Святого Письма" ("Tractatus theologicus novus et perspicuus de interpretatione Sacrarum Scripturarum maxime legitima", 1619). Однак найвище оцінена послідовниками філологічна герменевтика Саламо Глассія "Сакральна філологія" ("Philologia Sacra, qua totius V. et N.T. Scripturae tum styluset litteratura, tum sensus et genuinae interpretationas ratioexpenditur", Йєна, 1623), філологічні узагальнення якої примикають до "Ключа", але багато в чому продовжують і розвивають його основні положення, особливо у сфері граматики й риторики. Як зазначав Дільтей, "Догматичні передумови протестантської конфесійної позиції стикаються у цій герменевтичній літературі з багатообіцяючими початками наукової теорії інтерпретації. Вирішальним було все-таки те, що основні операції усіх гуманітарних наук (наук про дух) були тут вперше піддані дослідженню. Так всередині самої ж церковної теології у католиків і протестантів виник науковий рух з великими перспективами на майбутнє" [8: 34].

У подальшому в герменевтичній науці виокремилось дві основні школи. Підсумком школи історичної інтерпретації стала книга Замлера "Підготовка до богословської герменевтики" ("Vorbereitung zur theologischen Hermeneutik"). Філологічні методи граматичної школи узагальнив Август Ернесті, який в 1745 р. видав "Нову герменевтику Нового Заповіту", а в 1761 р. в Лейпцигу побачив світ його теологічний трактат "Інтерпретатор" ("Interpres"), що півстоліття залишався основною програмовою працею з герменевтики. У Ернесті було багато послідовників, які продовжували започатковані в "Інтерпретаторі" тенденції. Найвідоміший із них – професор філології в Лейпцигу Карл Август Кайль, котрий систематизував висновки обох шкіл у єдиний філолого-історичний метод інтерпретації давніх текстів. Завершенням граматично-історичної школи інтерпретації стала його книга "Підручник з герменевтики Нового Заповіту на основі граматико-історичної інтерпретації" ("Lehrbuch der Hermeneutik des Neuen Testaments, nach Grundsatzen der grammatisch-historishen Interpretation", Лейпциг, 1810). Лише згодом зародилися сучасні підходи до вирішення герменевтичних проблем (найпродуктивнішим із них виявилась філософія тотожності Фрідріха Аста, і герменевтика як загальна наука про розуміння й інтерпретацію стала першоосновою цієї системи).

Отож, як бачимо, біблійна герменевтика займає проміжне місце у системі наук – знаходиться на межі між секулярними дисциплінами текстології, філології, історико-літературної критики й теологічними дисциплінами екзегетики, апологетики та теології. До кінця ХІХ ст., поки термін "герменевтика" відносився лише до інтерпретації Біблії, не було чіткого розмежування між герменевтикою і екзегетикою. Фрідріх Шляєрмахер у пошуках загальної теорії інтерпретації перший запропонував застосовувати закони інтерпретації сакральних текстів до творів художньої літератури. Вільгельм Дільтей принципи текстової інтерпретації переніс на аналіз історичних подій, прирівнявши історичний розвиток до метатексту. Мартін Гайдеґґер вперше використав герменевтичну методологію стосовно філософської теорії інтерпретації феноменів буття та явищ культури. Уже в ХХ ст. герменевтика розширилась до загальної науки про закони інтерпретації, а пізніше розділилась на ряд наукових сфер – "філософська герменевтика", "літературна герменевтика", "астрофізична герменевтика" ("герменевтика космосу") та ін. Центральним поняттям кожної з цих сфер є поняття "інтерпретації". З'ясувавши, яке місце займає Біблійна герменевтика у науковій парадигмі інтерпретації, ми повинні пам'ятати, що саме вона стояла біля її витоків. Тому вважаємо, що для окреслення розвитку герменевтики як науки, вивчення термінологічного апарату стосовно процесу інтерпретації, необхідно ретельно вивчити праці з біблійної герменевтики, запропоновані в них підходи, методи, термінологічні дефініції.

Список використаних джерел та літератури

  • Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ "Академія", 1997.

  • Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003.

  • Литературная энциклопедия терминов и понятий /Под ред. А.Н.Николюкина. – М.: "Интелвак", 2001.

  • Encyclopedia of Contemporary Literary Theory / General Editor Irena R. Makaryk. – Toronto – Buffalo – London: University of Toronto Press, 2000.

  • Conner K.J., Malmin K. Apostolic Hermeneutics // Interpreting the Scriptures. – BT Publishing, Portland.

  • Біблія. Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Українське Біблійне Товариство, 1991.

  • Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. – Том. 2. – К.: Юніверс, 2000.

  • Дильтей В. Герменевтическая система Шлейермахера в её отличии от предшествующей протестантской герменевтики // Дильтей В. Собр.соч.в 6 т. – Т.4. – М.: ДИК, 2001.


    Матеріал надійшов до редакції 16.04.2005 р.

    Лановик З.Б. Понятийное определение процесса интерпретации в библейских текстах и генезис термина "герменевтика".

    В статье исследуется генезис термина "герменевтика", анализируется его использование в античных текстах (в частности Платона) и древних сакральных библейских текстах. В результате этимологического и генетического анализа делается заключение, что основанием для развития современной науки об интерпретации следует считать библейскую герменевтику (Hermeneutica Sacra), которая на протяжении столетий разрабатывала общие принципы и методы герменевтического анализа, законы интерпретации текстов и феноменов бытия.

    Lanovyk Z.B. Terminological definition of the interpretation process in biblical texts and genesis of the term "hermeneutic".

    In the article genesis of the term "hermeneutic" is investigated, and its usage in ancient texts (in particular Plato) and sacred biblical texts is analyzed. According to etymologic and genetic analysis the author proves that Bible Hermeneutic (Hermeneutica Sacra) should be considered as the foundation of the modern science of interpretation, because it has for centuries developed general principles and methods of hermeneutical analysis and laws of interpreting texts and phenomena of being.


  •