LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Порівняльний аналіз соціальних доктрин ісламу та Римо-католицької церкви

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




КИЯК Максим Тарасович



УДК 297+282



ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ДОКТРИН ІСЛАМУ

ТА РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ




спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук














КИЇВ – 2008

Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.



Науковий керівник: доктор філософських наук,

Харьковщенко Євген Анатолійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор

кафедри релігієзнавства



Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Яроцький Петро Лаврентійович,

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди,

провідний науковий співробітник



кандидат філософських наук,

Кирюшко Микола Іванович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України,

провідний науковий співробітник





Захист відбудеться 28 лютого 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою; 01033, м. Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330.


З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, вул. Володимирська, 58)



Автореферат розісланий "25" січня 2008 року.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Ю. Смирнова





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. На перетині тисячоліть питання міжконфесійних, зокрема християнсько-мусульманських відносин відзначаються виключною значущістю. Виходячи не лише з колишніх історичних непорозумінь, але й сучасних геополітичних проблем нашого часу, протистояння на Близькому Сході не тільки провокують конфронтацію, актуалізують протистояння культур Сходу та Заходу, але й зумовлюють загострення мусульмано-християнських відносин. Ця проблема є особливо важливою для нашої держави, зважаючи на її поліконфесійний та поліетнічний склад населення. Вже прогнозується, що протягом найближчого часу наша держава увійде до п'ятірки європейських країн з найвищою питомою вагою мусульман. Як зростання ролі ісламського фактору у світових процесах, так і межовість України між європейським і мусульманським світами визначає актуальність вивчення мусульманської соціальної доктрини та викликає гостру потребу в об'єктивній інформації про іслам.

Яскраво виражена налаштованість на активний діалог між ісламом і християнством бере свій початок з минулого сторіччя. Зокрема, Папою Бенедиктом XV було засновано Папський інститут східних досліджень у Римі. А в енцикліці Пія ХІ "Rerum Orientalum" (1928) робиться заклик до більш поглибленого та компетентного вивчення східної проблематики та вказується на необхідність залучення до роботи у цьому напрямі світських наукових кадрів. Вже Другим Ватиканським Собором (1962-1965) проголошується новий курс Римо-католицької церкви. Особливу увагу на Соборі було присвячено саме ісламському питанню. Саме тоді, вперше за 14 століть співіснування двох релігій, Римо-католицька церква офіційно висловилась у позитивному значенні про мусульман, визнаючи їх особливий релігійний статус. Це все спонукало Папу Павла VI оприлюдніти енцикліку "Ecclesiam suam", у якій чітко вказується на необхідність зближення з мусульманами.

Іслам є не лише однією з найбільш чисельних світових релігій, але й способом життя та основою цілої цивілізації. Настанови мусульманської віри пронизують усе життя прибічника ісламу від його народження й до самої смерті. Мусульманська віра також значною мірою визначає характер економічних відносин, форму державного правління та соціальну структуру. Тому сьогодні є вкрай актуальним питання модернізації ісламу та його готовності адекватно реагувати на гострі проблеми сучасного світу. Римо-католицька церква також не є байдужою до питань міжнародної економіки, приватної власності, праці, гуманізації політичного та економічного життя, проблеми миру, благочинності та низки інших важливих питань. Відповідно двостороння ідентифікація мусульманської та римо-католицької соціальних доктрин у дусі діалогу та толерантності є не лише необхідною, але й взаємовигідною.

Згідно з католицьким баченням, діалог є можливим у двох формах – теоретичній (доктринальній) і практичній (співпраця у соціальній сфері). Якщо перша форма у наш час є ґрунтовно розробленою, то саме другому аспекту діалогу не було приділено достатньої уваги. Тому реалії нашого часу вимагають не тільки якісно нового розуміння діалогу, але й нової концептуальної розробки та інституційного оформлення. Видається вартісним перемістити центр діалогічного тяжіння від теоретичної комунікації до практичної акції. Відтак спільна кооперація у руслі вирішення основних соціальних проблем сучасності та моральне ядро обох релігій здатні стати запорукою досягнення міжрелігійного порозуміння. Крім цього, принципи ісламської та римо-католицької соціальних доктрин можуть бути актуальними як для сучасних процесів у світі, так і в Україні.

Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у багатьох наукових дослідженнях. Серед найбільш фундаментальних варто виділити праці таких вчених: Аль-Газалі, Ю. Аль-Кардаві, А. Аль-Фахіма, М. Аміна, А. Ан-На'їма, С. Ас-Сухеймі, А. Ахмедова, А. Бадджо, М. Беккіна, М. Гермассі, Й. Гьофнера, Д. Гросса, П. Де Лоб'є, А. Журавського, А. Іонової, А. Кноля, Х. Майера, Ю. Майки, Й. Метца, Г. Нурулліної, Т. Рамадана, А. Раушера, Ф. Францена. Водночас, ще не було проведено комплексного компаративного дослідження соціальних доктрин ісламу та римо-католицизму.

Вагомою теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні праці наступних українських філософів і релігієзнавців: А. Зінько, Зубкової, В. Єленського, Б. Лобовика, М. Кирюшка, А. Колодного, О. Кубеліуса, В. Лубського, М. Мариновича, І.Музичка, Н. Недзельської, С. Рустамова, В. Сергійко, О. Титаренка, Л. Филипович, М. Чировського, Т. Шамсутдінової-Лебедюк, А. Юраша, П. Яроцького.

Зв'язок роботи з науковими